Перемога Байдена зробить із Зеленського націоналіста: Які виклики чекають на українських політиків

Володимир Зеленський серед перших привітав Джо Байдена з перемогою у важких виборах президента Сполучених Штатів. З перемогою, яка ще офіційно не підтверджена, проте вже сприйметься американцями і більшістю світової спільноти як очевидний факт. А враховуючи тривалу історію стосунків наших політичних еліт з Байденом ще до його президентства (та й до президентства Зеленського), а також те, що українська тематика звучала під час всієї передвиборчої кампанії в Штатах, наша держава після офіційного входження нового обранця американців у Білий дім знову може повернутися у світовий політичний тренд. Проте тут не все залежатиме від бажання Байдена. Навіть більше – залежатиме від того, наскільки Зеленський зможе бути гнучким, лавіруючи між потужним західним впливом та групами впливу всередині країни.

Отже, змоделюємо варіанти взаємодії по трьох, як здається, ключових напрямках: конфлікт на сході; економічна та фінансова допомога; кадрові питання і можливі зміни конфігурації у владі.

Дивний поспіх з мирним планом по Донбасу

Джо Байден відомий своєю жорсткою позицією стосовно Росії, а під час виборчої кампанії він обіцяв посилити допомогу Україні, у тому числі військову. З огляду на те, що нам, попри внутрішньоамериканські баталії, вдалося зберегти двопалатну підтримку заокеанських законодавців, без п’яти хвилин главі США зробити це буде нескладно. Утім офіційний Вашингтон допомагатиме, (і дуже), у тому випадку, коли побачить кілька вкрай важливих для нього речей. Головне: консолідовану позицію українських еліт з проблематики конфлікту на Донбасі. Тобто, їхню готовність не йти на поступки агресору та на односторонні кроки, як це відбувається сьогодні.

Для Києва важливо, щоб Вашингтон долучився до переговорного процесу по Донбасу, і за президентства Байдена це можливо. Тим більше, що зараз і Москва, втративши зручного для себе Трампа, шукатиме точки дотику з новим главою Америки. І вирішення конфлікту на Донбасі може стати однією з таких точок дотику. Тому дещо дивує поспішність, з якою Зеленський зібрався просувати "план Кравчука" в "нормандському форматі". Складається враження, що нового президента США просто хочуть поставити перед фактом: мовляв, у нас є чудовий план, просимо підтримати. Хоча при цьому у згаданого плану нема безумовної підтримки навіть у фракції "слуг".

Грошей на популізм "слуг" не дадуть

Наступний момент: фінансова та економічна допомога. Учора голова Нацбанку Кирило Шевченко полетів до Вашингтона, де обговорить перспективи співпраці України з міжнародними партнерами. Цей візит за часом збігся із завершенням американських виборів не просто так: від позиції США буде багато залежати у ставленні МВФ та інших кредиторів до нашої держави. Наразі черговий транш завис, серед причин – очевидний для фінансових партнерів відступ керівництва країни від попередніх реформ. Останній приклад – рішення Конституційного суду щодо електронного декларування та спосіб, у який цю проблема влада спробувала вирішити.

Замість внести до законодавства зміни, які б дозволили повернути моніторинг декларацій, Банкова заходилася перезавантажувати нинішній склад Конституційного суду, слідчі порушили справу проти керівника цього органу, депутати кинулися пропонувати законопроекти, які не вирішують кризу, а поглиблюють її. Зокрема, йдеться про законопроекти, якими пропонується збільшити кворум у КСУ до 17 суддів при тому, що їх взагалі 18, або ж збільшити кількість голосів на підтримку рішення до 12-ти. На думку експертів, подібні зміни несуть у собі значні ризики блокування КСУ.

Також незрозумілою залишилася спроба обрати до цього суду суддів за квотою Верховної Ради: у переліку кандидатів опинилися лише висуванці опозиційних фракцій, які не набрали належної кількості голосів. Це дуже схоже на якісь підкилимні ігри, спробу затягнути розв’язання конфлікту навколо Конституційного суду.

Сполучені Штати і ЄС хочуть бачити в Києві прогнозованих партнерів, які не змінюють курс на реформи, не займаються економічним популізмом і не дуритимуть. Після обрання нового президента США і Банковій, і уряду з Нацбанком доведеться доводити Заходу, що той має справу не з нестримними популістами, які своїми діями лише погіршують соціально-економічну ситуацію, а з прагматиками, котрі працюють без оглядки на падіння рейтингів.

Burisma і "плівки Деркача". Для кого можуть настати скрутні часи

Але найважчим випробуванням для Зе-влади тепер обіцяє стати третій напрямок, пов’язаний із внутрішньою політичною конфігурацією в Україні. Не секрет, що Зеленського та представників його оточення прагнули втягнути в американські вибори, причому на боці Дональда Трампа.

Тут можна згадати зустріч влітку 2019 року у Мадриді Андрія Єрмака з адвокатом Трампа Рудольфом Джуліані. Єрмак казав, що його заокеанський співрозмовник "лише коротко" запитав, чи чув той про фірму Burisma, на яку працював Байден-молодший. Сам Джуліані стверджував, що передав Єрмаку стурбованість Білого дому з приводу призначення Андрія Богдана головою президентського Офісу. Може все так і було, але 19 травня цього року нардеп Андрій Деркач уперше вийшов на прес-конференцію і оприлюднив частину аудіозаписів начебто розмов п’ятого президента України Петра Порошенка та на той час віце-президента США Байдена. Офіс Генпрокурора оперативно порушив справи про державну зраду та зловживання владою, а президент Зеленський наступного дня на великій прес-конференції заявив буквально таке: "Про Порошенка і Байдена, так, я чув, я прокоментую. Думаю, це не останній дзвоник, який побачать українці. Реагувати має прокуратура, правоохоронні органи. Генеральний прокурор України ще вчора зареєструвала кримінальне провадження за заявою депутата Деркача, будуть розслідувати". А в середовищі експертів припускали, що ці записи могли опинитися у Деркача від недоброзичливців Порошенка на Банковій. Або за їхньої мовчазної згоди.

Утім, у який спосіб скандальний український політик отримав ці конфіденційні записи, досі невідомо. Так само невідомо, на якій стадії зараз перебуває розслідування. Хоча відтоді Деркач ще тричі оприлюднював аудіокомпромат такого же штибу. Більш того, на його дії відреагували у Штатах, - застосували щодо політика персональні санкції. Чого чекали у високих кабінетах у Києві? Мабуть, перемоги Трампа.

А тепер буде дуже цікаво спостерігати за діями і слідчих, і високопосадовців. Або вони швидко знайдуть, хто злив Деркачу ці розмови і застосують до цього діяча відповідні процесуальні дії, або у Байдена вважатимуть, що офіційний Київ міг допомагати команді Трампа збивати його ключового суперника за президентство. Чи зажадають від Зеленського відправити у відставку Єрмака? Радше можуть дати зрозуміти, що з цією особою вони не співпрацюватимуть, а далі вже президент сам вирішуватиме долю голови свого Офісу, враховуючи всі ризики.

Також не виключена активізація у США справи, в якій фігурує Ігор Коломойський. За повідомленням ЗМІ, Мін'юст Сполучених Штатів домагається конфіскації частини американських активів Коломойського, підозрюючи олігарха у відмиванні коштів. Як відомо, справу щодо цього розслідувало ФБР. Тож Зеленський може опинитися ще перед одним вибором: рятувати колишнього (?) ділового партнера чи "здати" його на американцям. Враховуючи, що Ігор Валерійович є дуже цінним носієм інформації про політичний проект "Зе" і про всіх без виключення наших політиків та олігархів, передбачити, як поведеться влада у цьому випадку, складно. Також не слід забувати, що від позиції Коломойського залежить майбутнє монобільшості: якщо її покинуть його люди, Зеленському доведеться шукати союзників для нової коаліції. Або ж іти на перевибори парламенту. Обидва варіанти послаблять президента.

Крім того, тепер буде ще одна інтрига – що робитимуть зі "слугами", які підтримували Деркача. Нагадаємо: нардеп Олександр Качура 20 травня заявив у ВР: "Разом з колегами ми створюємо тимчасову слідчу комісію по розслідуванню тих фактів, які були оприлюднені. Розмови з Джо Байденом, розмови з Джоном Керрі та інформація, яку оприлюднив Рудольф Джуліані, це абсолютно кричущі факти злочинної діяльності. І ми будемо робити все для того, щоб по цих усіх справах була проведена незалежна правова оцінка і по всіх справах була поставлена крапка". А сказано це було з парламентської трибуни в оточенні кількох десятків депутатів-"слуг", інші – аплодували.

Чи можливий союз Зеленського з Порошенком?

Минулого тижня низка проросійських ЗМІ роздмухували скандал навколо заяв колишнього українського політика Давида Жванії, який розповідав, що Порошенко буцімто готує переворот в Україні після перемоги Байдена. Не важко здогадатися, з якого міста на літеру "М" походять ці нісенітниці. Ніяких переворотів в Україні не буде. Зате після зміни президента США може бути інший сценарій – зміна правлячої політичної конфігурації, яку складуть друзі Заходу.

У союз Зеленського з Порошенком та іншими проєвропейськими силами зараз повірити складно, враховуючи і кількість кримінальних справ, порушених проти п’ятого президента, і взаємні образи, і "комплекс Порошенка", який, схоже, постійно тисне на нинішнього президента. Але може так статися, що заради прискорення євроатлантичної інтеграції і пов’язаних із нею реформ, їм доведеться співпрацювати. Не тому, що цього захоче Байден чи демонізоване у нас "зовнішнє управління", а тому, що у Зеленського все менше союзників. На свою фракцію опертя вже нема, сателіти ненадійні, а проросійські сили та орієнтовані на них "слуги" стають все агресивнішими у боротьбі за владу.