Головний замість Разумкова: Хто очолить партію Зеленського

Від майбутнього керівника фракції "Слуга народу" залежить слухняність і відданість волі президента новообраних депутатів

Отже, дільби портфелів не буде: монокоаліція Зеленського має намір забрати весь Кабмін з усіма органами виконавчої влади і всю Раду. За рідкісним виключенням - кілька комітетів "з барського плеча" віддадуть іншим фракціям.

За словами одного з найнаближеніших до ядра президентської команди майбутнього нардепа, а нині представника голови держави в Кабміні Андрія Геруса, коаліція в новому парламенті вже є  – монобільшість. І що вона забере все міністерські крісла. "Коаліція забере всі міністерські крісла, немає такого, щоб опозиція була в уряді. У парламенті, думаю, деякі комітети віддадуть опозиції, щоб ні у кого не було сумнівів у демократичності нової влади, які саме, поки не знаю", - заявив Герсу журналістам РБК-Україна.

При цьому Герус не відкидає можливої участі в коаліції партії "Голос" Святослава Вакарчука, які здобули 20 мандатів у новій Верховній Раді. Але з тону Геруса можна зрозуміти, що "Слуга народу" в цій можливій композиції перебуває в ролі благодетеля, якому не принципово мати в коаліції ще й "Голос". Все, мовляв, залежить від того, чи "правильно" поведе себе Вакарчук, відверто пропонуючи тому роль бідного родича.

Таким чином знято одну з головних інтриг - чи збирається Зеленський ділити владу та відповідальність з кимось стороннім на кшталт Тимошенко, Вакарчука з Пінчуком та інших.

Але одні інтриги змінюються іншими. І цікавими стають інші політичні розклади. Наприклад, стосовно розподілу впливу всередині команди Зе. Адже всі розуміють, що у списку "Слуги народу" та тим більше серед мажоритарників є представники різних груп впливу. Ці групи ще пару місяців тому виглядали як єдиний штаб кандидата Зеленського, але вже сьогодні стає очевидним, що всередині майбутньої фракції формуються різні вектори інтересів.

Володимир Зеленський зацікавлений в тому, аби фракція була слухняним реалізатором його волі, щоб вона ніби у єдиному пориві підтримувала всі ініціативи президента і не лізла своїми носами у справи, "які її не стосуються".

В той же час експерти говорять про наявність у майбутній фракції, поруч з відносно слухняними "ноунейм жовторотиками", кількох десятків депутатів, орієнтованих на різного штибу олігархів. Наприклад, подейкують, що Ігорю Коломойському вдалося завести в Раду під брендом "Слуги народу" близько 50 своїх людей. І це суттєва опція, яка дозволяє йому просувати власні інтереси. Ймовірно, реабілітованого олігарха цікавитимуть позиції в держкомпаніях калібру Центренерго, Укргазвидобування та інших.

Тож новому координатору більшості, функції якого у випадку монобільшості виконуватиме голова фракції "Слуга народу", доведеться, по-перше, тримати в узді діячів на кшталт любителя посамодурствувати Олександра Дубинського чи Олександра Куницького. По-друге, йому доведеться мати справу з Олександром Ткаченком, який контролює пул депутатів Коломойського включно зі згаданим Дубинським. І, нарешті, координатору доведеться тримати у міцних обіймах "младу поросль", яка намагатиметься у гонитві, можливо навіть за довгим доларом, вислизнути кріз пальці на більш хлібні заробітки - до когось з олігархів. Також ситуацію ускладнюватимуть фігури типу Юзіка (Юрій Корявченков) з числа найближчих друзів президента, які за першої-ліпшої ж "непонятки" дзвонитимуть Зеленському зі своїми образами та скаргами.

Тож авторитет цієї людини має бути беззаперечним, а досвід управління людськими ресурсами достатнім для того, аби придушувати осередки бунтів ще в зародиші.

На сьогоднішній день серед кандидатів на лідера фракції, з тої інформації що витікла в ЗМІ, розглядаються троє: Стефанчук, Арахамія та Корнієнко. Раніше у списку був і формальний лідер партії Разумков, але йому ніби уготовано посаду спікера, яка з огляду на наявні розклади є більш престижною, але при цьому менш відповідальною, аніж посада куратора-координатора фракції.

Цікаво, що Арахамія в коментарі ЗМІ сказав, що Стефанчук цілком може обійняти посаду віце-спікера. Можливо, таким чином він прибирає конкурента.

Руслан Стефанчук

Стефанчук, якого Зеленський підтягнув по старій "КВН-івській" пам'яті в свою виборчу кампанію, є законником-науковцем, який знається на процедурах. Він один з небагатьох в команді, хто знає як працює влада зсередини, адже був і помічником народних депутатів, і працював у Кабміні. Завідував відділом проблем розвитку національного законодавства в Інституті законодавства Верховної Ради України, працював у Хмельницькому університеті управління та в Національній академії прокуратури України.

Саме Стефанчуку зобов'язані своїм стрімким злетом кілька ключових учасників команди Зеленського, бо саме він був головним постачальником кадрів в період підготовки до президентських виборів. Але чи спроможний Руслан Олексійович не лише вести законодавчу роботу, до якої має хист, але й бути вправним реалізатором закулісної візантійської політики? Тут судити поки що важко. Але на поверхні у Стефанчука риси характеру добряка, який намагатиметься делікатно та інтелігентно ставити депутатів в стойло. Та більшість з них навряд чи розуміють таку мову, тож фракційна дисципліна може опинитись під загрозою. 

Якщо ж Стефанчука все ж висунуть на віце-спікера, тоді з головних претендентів на голову фракції залишиться дві людини.

Олександр Корнієнко

Бізнес-тренер, який стрімко злетів разом з Зе-командою, вчасно вскочивши у відповідний соціальний ліфт. Після здобуття освіти у КПІ Корнієнко працював журналістом журналу "Молоко", сайту "music.com.ua" та в інших ЗМІ. Був концертним директором.

Також зробив кар'єру соціального та бізнес-тренера. 

З 2006 року займався політичним консультуванням у виборчих кампаніях. Працював з різними силами і кандидатами.

На користь Корнієнка говорить його досвід у навколополітичній діяльності і уміння тримати аудиторію під час тренінгів. За складом характеру він, за твердженням людей з його нової команди, часто буває авторитарним і, навіть, по-хамськи зверхнім. Що, з одного боку, викликає неприйняття, але з іншого - є тією компонентою потенційного фракційного пастиря, якої може не вистачати Руслану Стефанчуку.

Проти Корнієнка грає його відносно молодий вік (35 років) і та ж таки відсутність авторитету серед малокерованих фракційних "плохишів". 

Давид Арахамія

Важко зрозуміти, чому прізвище Арахамії потрапило у список кандидатів на керівника фракції. Адже навіть сам Давид Георгійович, на відміну від згаданих вище колег, не проявляв амбіцій до керування. Принаймні публічно.

Давид Георгійович уславився своєю успішною кар'єрою IT-підприємця, а також потужною волонтерською діяльністю під час війни на Сході. За успіхи у допомозі військовим був навіть нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня (Указ президента Порошенка від 23 серпня 2014 року).

У Арахамії є те, чого, можливо, не вистачає двом іншим кандидатам - вміння обходити гострі кути і змушувати людей знаходити спільну мову. Ймовірно саме миролюбність Давида Георгійовича стала причиною того, що Зеленський зробив його четвертим номером виборчого списку СН, взяв керівником інвестиційної ради і, ймовірно, висуває на керівництво фракцією в майбуньому парламенті.

Відразу ж після оприлюднення прізвища Арахамії в якості кандидата, він отримав потужний наїзд від представника депутатської гвардії Коломойського того ж таки Олександра Дубинського. Вже колишній тепер журналіст відізвався про свого соратника по політичній силі у притаманному провокаційному стилі: "Що стосується Арахамії, то х*й його знає, звідки він там узявся. Це те ж саме, що в "Ашан" зайти і вибрати собі там лідера фракції".

Інші

Одкровення Дубинського про Арахамію стали маркером того, що у групи Коломойського всередині "Слуги народу" є окреме бачення позиції керівника фракції. Швидше за все, новоявлені гасконці Коломойського або орієнтуються на Стефанчука чи Корнієнка, якими зможуть так чи інакше маніпулювати. Або ж мають в рукаві свою кандидатуру. І нею цілком може бути нинішній керівник "1+1" Олександр Ткаченко, якого багато хто вважає безкопромісним і вкрай авторитарним управлінцем. Саме він зможе зламати будь-які прояви непокори майбутніх депутатів і забезпечити результативні голосування.

Відповідні амбіції у Ткаченка є, адже його ім'я раніше вспливало при обговоренні кандидатури можливого спікера Ради. Тож якщо вже не склалося з цим кріслом, Ткаченко цілком може мати претензії на головування у монофракційній коаліції. Принаймні, потуга у вигляді плюс-мінус 50 штиків цілком може мотивувати на цю позицію претендувати.

Але, як і завжди, в такому варіанті є одне "але". Очевидно, що Ткаченко гратиме виключно на користь свого патрона - навіть тоді, коли ця гра буде на шкоду Зеленському. Та і під Ткаченка готують посаду голови КМДА.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook