Хто і навіщо залякує Зеленського?

Але, мабуть, можна говорити про тенденцію - пропагандистська машина Зеленського дала збій, люди, які прагнули простих рішень складних проблем, перестають розуміти, що їм говорять і, мабуть, не бачать швидкого вирішення своїх наболілих питань

А тепер давайте розберемося, що ж насправді відбувається?

Почати потрібно з соціології. Згідно із останніми даними, на питання, що ви вважаєте найбільшим здобутком Зеленського, з величезним відривом лідирує відповідь: розпуск парламенту. На другому, але зі значно меншим результатом - повернення наших заручників. Більше здобутків просто нема. І це прекрасно розуміють в адміністрації Зеленського.

Станом на зараз, можна констатувати, що в суспільстві поки немає негативу до президента і поки всі ще живуть в парадигмі "дайте йому спробувати, може в нього вийде". При цьому, ні сам Зеленський, ні його оточення не хочуть зрозуміти просту річ: у цій заспокійливій для Зеленського фразі, є продовження, яке поки ніхто не хоче говорити вголос. А звучить воно так: "але якщо йому не вдасться, ми емігруємо".

Є ще один важливий аспект, про який у нас не говорять. Оточення Зеленського не тільки тримає його в інформаційному вакуумі (проплачені мітинги - кращий тому приклад), але й свідомо його залякує. І перш за все його лякають міфічним переворотом. Саме тому, так багато уваги на своїй прес-конференції він присвятив Порошенку. На жаль, все виглядає так, що оточення продовжить грати з ним в цю гру і це окозамилювання і створення паралельної реальності може тривати більш ніж довго.

Трохи забігаючи наперед, варто зазначити, що Зеленський зараз навіть не думає над можливим звільненням ключового гравця в своєму офісі - Андрія Богдана. І причин тут дві - перша, про яку всі говорять і явно її  переоцінюють, це фактор Коломойського. Друга - більш, як на мене, важлива. Богдан обіцяє, що забезпечить посадки, які залишаються єдиною надією на утримання рейтингу Зеленського. Сьогодні можна вже  говорити, що керівництво прокуратури, ДБР та НАБУ, судячи з усього, орієнтується далеко не на верховенство права. А самі посадки будуть іти в ручному режимі.

Але давайте повернемося до ситуації в країні. Насправді, вже зараз можна констатувати, що вся політика Зеленського буде мімікрувати під громадську думку. Ніякої серйозної стратегії ні на внутрішньому, ні на зовнішньому фронті просто не існує, є набір якихось ідей, які часто не пов‘язані одна з одною і які будуть пробувати втілювати в життя, якщо це буде сприйматися позитивно суспільством. Простіше кажучи, якщо ідея не викликала суспільного резонансу, вона втілюється в життя, якщо ні - її відкладають в сторону. Як можна здогадатися, така позиція навряд чи може вважатися такою, що призведе до кардинальних реформ.

Перш ніж дати відповідь на питання, "що ми побачимо наступним часом?", треба зробити два важливих зауваження.

По-перше, президент абсолютно не займається економікою і реформами, він сконцентрований виключно на врегулюванні на Донбасі. По-друге, уряд стає все більше залежним від міжнародних партнерів, в першу чергу МВФ. Президент втрачає контроль над прем’єром і фінансово-економічним блоком уряду. Так, звичайно, Гончарук є таким собі Фунтом, яким можна пожертвувати в будь-який момент. Але питаннями економіки (в значенні економіки, а не схем) на Банковій ніхто не займається і тим, що робить Гончарук ніхто особливо не цікавиться.

Що ми побачимо наступним часом?

1). Спробу приватизації залишків того, що ще не було приватизовано (є приблизно десять об‘єктів, які можуть зацікавити інвесторів). При цьому, реальний іноземний капітал станом на зараз навряд чи піде в країну, де правила змінюються згідно з соцопитуваннями. Класичний приклад - приватизація землі, де всі ми пройшли за місяць від повного відкриття ринку до дозволу обмеженої купівлі і тільки для українців. Чи дасть нам приватизація серйозні додаткові гроші в бюджет? Я, чесно кажучи, сумніваюся. Максимум на що можна розраховувати - додаткові 15-18 млрд грн.

2). Відновлення кредитування в нормальних обсягах не передбачається. Що б нам не казав прем‘єр, ми поки нічого не почули від Нацбанку. І поки, все виглядає так, що в банківській сфері серйозних змін ми не побачимо. Чому? Тому, що в цій сфері править повний бал МВФ, який не бачить жодних передумов для відновлення кредитування. Між іншим, одна з двох ключових вимог фонду - залишити Якова Смолія та Катерину Рожкову на своїх посадах. Вони мають бути гарантами незмінності курсу НБУ (курсу бездіяльності). Також, Нацбанк зараз займається лише тим, щоб разом з силовиками та фондом гарантування вкладів почати вибивати кошти з власників повалених банків. При цьому дуже цікаво, що почали не з Лагуна і Дельти, де були просто кричущі порушення і схема виведення грошей дивувала своєю простотою, не з Unison Bank Клименка, де навіть після введення тимчасової адміністрації творилися чудеса. А з Костянтина Живаго. Чому? Якщо це не випадковість, в яку я не вірю, то відповідь тут проста: У нього є цікаві промислові активи. Більше того, наскільки мені відомо, вся проблема полягала в тому, що він не погодився віддавати ту суму, яку йому запропонували в фонді гарантування. Звичайно, публіка щаслива, що олігарха розкуркулюють, але коли ми радіємо цьому процесу, треба також пам‘ятати, що через бажання певних персонажів заробити, можна без роботи залишити тисячі людей. Власне головне питання - ручне управління цього процесу.

3).  Енергетична незалежність. Вже зараз можна сказати, що під прапором боротьби з монополією ДТЕК ми відкриваємо наш ринок електроенергії  для росіян. Замість того, щоб прийняти рішення антимонопольного комітету про монополію ДТЕК, пішли самим безглуздим шляхом: відкрили ринок. Ціни, між іншим тільки виросли. Ще гірша ситуація відбувається на газовому ринку, де ми просто відмовилися від програми по власному видобутку. Я не хочу зараз вдаватися в можливі сценаріі переговорів з Газпромом, але поки все виглядає так, що ми, на думку керівництва Нафтогазу і мовчазній згоді керівництва країни маємо перетворитися на таку собі тупикову гілку (вибачте, тупиком стане Молдова) по прокачці американського скрапленого газу. І це при тому, що при нарощуванні видобутку ми мали всі шанси стати експортером газу. Але, виглядає так, що це не вписується в жодний із сценаріїв нової влади. Між іншим, саме це є причиною того, що ціна на газ для населення і промисловості  буде залишатися більш ніж високою.

4). Антимонопольне законодавство, яке начебто запрацювало, коли було прийняте рішення про монополію Фірташа, зараз знову заглухло. Власне, від цього залежить розвиток нашої економіки в майбутньому, але поки, після першого кроку ми бачимо пробуксовки. Тому залишається лише чекати чи будуть якісь зміни.

4). Соціальна сфера. Ніяких змін в соціальній "людиноцентричній" політиці немає і не буде. Переговори з МВФ показали, що збільшення пенсій не передбачено, зарплати виростуть мінімально. І навіть, якщо трапиться диво і щось зміниться в бюджеті до другого читання, всі ці зміни будуть косметичними.

Всі ці речі почнуть доганяти Зеленського вже через кілька місяців. Тому всі сподівання команди Президента будуються на трьох китах: міжнародка, посадки і чудеса.

Я тут спеціально уникав питання міжнародки, але треба зупинитися на кількох важливих моментах. Єдина поступка на яку іде Путін - це обмін полоненими, таким чином він затягує нас в переговори, а далі переходить до наступного кроку - відмовтеся від міжнародної коаліції і ведіть переговори наодинці зі мною. Поки, завдяки акції "Ні капітуляції" вдалося уникнути цього сценарію, але Зеленський хоче швидких і простих перемог і Путін на цьому грає, тим більше, що міжнародні радники у Зеленського не відрізняються ані глибиною мислення ані умінням думати на крок вперед. Другий момент, який зіграє злий жарт з нами - це риторика його команди, що при Порошенкові переговори велися неправильно. В стосунках між державами так не можна робити хоча б тому, що в цих переговорах брали участь діючі лідери інших держав, і це їх принижує. Правило не змішувати зовнішню і внутрішню політику ніхто не скасовував, але Зеленського свідомо штовхають до цього змішування. Між іншим, в цьому контексті треба дивитися і на імовірну підозру Порошенку, яку з однаковою силою проштовхує і Портнов, і найближче оточення Зеленського. Всі просто забули, як реагував Захід на посадку Тимошенко. Власне підозра чи навіть затримання Порошенка може остаточно поховати міжнародну коаліцію. І це прекрасно розуміють в Кремлі. Одним словом, Зеленський заплутався в міжнародних проблемах і йому потрібно терміново звільняти міністра Пристайка  і радника Єрмака. Але він цього не зробить, бо має глибоко викривлену інформацію про стан справ.

Ну і, нарешті, посадки залишаються чи не єдиним джокером в рукаві Зеленського (ще одним таким козирним тузом має стати відставка кількох міністрів, яку ми побачимо за місяць-півтора, але це лише тимчасова історія). Тому перед нами буде зараз відбуватися навколосудове дійство, де НАБУ, ДБР і прокуратура наввипередки будуть пробувати довести свою архіважливість для влади. І це справді викликає велику тривогу, бо закон, який давно вже перестав бути мірилом всього, може взагалі відійти в минуле.