Хімічна кастрація педофілів: Чому Зеленський ветував закон

Президент України Володимир Зеленський повернув з пропозиціями законопроєкт № 6449, який передбачає  хімічну кастрацію та створення відкритого реєстру педофілів

Ольга Черниш
Перша заступниця головного редактора
Хімічна кастрація педофілів: Чому Зеленс…

З цього приводу у соцмережах розганяється зрада – мовляв, президент не хоче посилити покарання за злочини проти дітей. Втім, ситуація з законопроєктом неоднозначна, як і сам документ. 

Нагадаємо, за основу і в цілому Рада попереднього скликання ухвалила законопроєкт 11 липня, за десять днів до парлементських виборів. Автори документу – група депутатів, що пройшли у парламент від Радикальної партії, серед яких лідер політсили Олег Ляшко та Ігор Мосійчук. Паралельно у Раді розглядали майже ідентичний проєкт 6607, написаний нардепом від "Батьківщини" Андрієм Кожем'якіним, що зібрав 28 тисяч підписів під петицією за його розгляд. Його ж активно підтримував у Facebook перший заступник голови Нацполіції В'ячеслав Аброськін. 

Обидва законопроєкти передбачали створення Єдиного реєстру педофілів, що допомогло б покращити систему заходів безпеки. 

Автори обох документів пропонували посилити покарання педофілів і ввести хімічну кастрацію для людей, які вчилини сексуальні злочини проти малолітніх. Однак головна відмінність полягала у тому, що у документі Кожем'якіна процедура була добровільною для злочинців. 

Чи свідомо вирішили нардепи підтримати більш суворий варіант зі спірними нормами, сказати важко. Однак експерти писали про так іміджевий бартер. До розглядів згаданих законопроєктів Верховна Рада ухвалила новий Виборчий кодекс, за який проголосували і "радикали". Натомість інші колеги підтримали документ від Олега Ляшка і його людей.  За задумом, усі отримували свій електоральний бонус – проголосовані документи всіляко піарили, та вони й без цього стали головними темами дня.   

Зрештою, в обох випадках було зрозуміло, що доля законопроєктів залежатиме від Володимира Зеленського, який наразі, маючи більшість у парламенті, може скоригувати їх у будь-який спосіб за власним баченням. 

І накласти вето на "радикальний" законопроєкт у президента були цілком логічні причини. 

Так, сперечатися про доцільність і цивілізованість законодавчого акту почали одразу і доволі пристрасно. Прибічники закону стверджували, що хімічна кастрація – це спосіб лікування людей із хворобливим статевим потягом до дітей шляхом введення антиандрогенних лікарських препаратів, і що адекватної альтернативи йому немає. 

Натомість критики наголошували, що держава не має права фізично калічити своїх громадян, навіть найгірших злочинців, що часи тортур у цивілізованих країнах давно минули. Крім того, за недосконалої судової системи, як в Україні, вельми вірогідно помилитися і засудити не того. І хоча препарати не позбавляють лібідо назавжди і мають тимчасову дію, вони можуть завдати серйозної шкоди здоров'ю.  Препарати серйозно впливають на організм і можуть викликати депресію, остеопороз, гіперглікемію, підвищувати ризик тромбозів, а також смерті від інфаркту та інсульту. У пацієнтів може початися гінекомастія – зростання грудей за жіночим типом. 

До речі, нормами про хімічну кастрацію "радикали" пропонували, зокрема, доповнити Статтю 52 Кримінального кодексу "Основні та додаткові покарання". Себто, навіть самі автори вбачають у кастрації покарання, а не необхідні медичні заходи. 

"Отже, 247 депутатів проголосували за примусову хімічну кастрацію для всіх осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та недоторканості малолітніх. Всіх – це і здорових, і хворих на педофілію.  Я пояснюю: здорову людину не можна примусово лікувати, навіть якщо вона вчинила злочин. Підхід до хворих і здорових повинен бути різний. Вкотре наголошую, педофілія – це психіатрична хвороба. Не всі, хто вчиняє статеві злочини проти дітей – хворі на педофілію, а отже не всіх треба піддавати хімічній кастрації", – писала прихильниця закону 6607, юристка-криміналістка Анна Маляр у Facebook. 

Логічно, що вона і зараз вітає рішення Зеленського. 

Проти закону виступила і ексочільниця МОЗ Уляна Супрун. 

"Якщо цей закон вступить в силу, Україна матиме позови до Європейського суду з прав людини. А відтак, гроші платників податків будуть витрачатися на компенсації ґвалтівникам. Адже вже зараз очевидно, що це буде визнано порушенням прав людини", – написала ексурядовиця. 

"Сподіваюся, що президент не підпише цей закон. Бо лікарі не будуть здійснювати антигуманне "лікування", яке суперечить їхній професійній етиці", – додала пані Супрун.

Зазначимо, що для цивілізованих країн примусова хімічна кастрація – радше виняток, хоча у ряді країн інколи застосовується. Зокрема, відповідну норму прийняли у Польщі 10 років тому, діє вона і в деяких штатах США. 

У Чехії педофілам пропонують або лишатися за гратами, або піти на добровільну хірургічну кастрацію. Є ще один варіант – пройти психіатричну експертизу і довести, що здоровий. 

На Росії передбачена хімічна кастрація, але щодо злочинців-рецидивістів. Застосовують захід і у Німеччині проти  особливо небезпечних злочинців. 

Себто, якщо б Зеленський підписав проєкт, українські норми стали б одними з найжорсткіших у Європі, навіть радикальнішими, ніж на Росії, що славиться своїми авторитарними замашками. Тож у президента було чимало причин "завернути" законопроєкт і наразі є резон розглянути альтернативні рішення. 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme