Лобіст в США: Яку роль Саакашвілі зіграє у стосунках Зеленського з Трампом

Загальновідомо, що однією зі сфер, яка найбільше провисає у Зе-команді, і досі залишається дипломатія. Призначення заступником голови АП Вадима Пристайка, кадра з обойми Павла Клімкіна, експерти оцінюють позитивно. Разом із тим це лише підтвердило, що своїх дипломатів у Зеленського нема. Точніше, є Богдан Яременко, але його чомусь поки тримають в тіні. Та ми, власне, не стільки про кадри, скільки про досить неприємну історію, в якій опинився новий президент та його команда у зв’язку зі звинуваченнями на їх адресу, що звучать від адвоката Дональда Трампа Руді Джуліані.

Колишній мер Нью-Йорка за останні тижні став у наших медіа ледь не популярнішим за самого Зеленського. Основні його заяви можна звести до трьох пунктів. Перший пункт – в оточенні нового президента є вороги Трампа. Вони заважають Зеленському почути голос американської адміністрації. А ще – вони пов’язані з американськими демократами і Джорджем Соросом. Другий пункт – новому президенту потрібно позбутися зв’язків з Ігорем Коломойським. Його Джуліані дуже не любить і стверджує, що той погрожував його колегам, громадянам США Ігорю Фруману і Леву Парнасу. Третій пункт – адвокат Трампа хоче зустрітися із Зеленським і дуже сподівається, що в Україні розслідуватимуть справу про втручання певних українських громадян в американські вибори. Коли ж ні, тоді… ні, розриву відносин не буде, але можуть виникнути певні проблеми.

Це дуже коротко про те, як Україну намагаються використати у передвиборчій кампанії в США, де, скоріше за все, Трамп зійдеться у битві за Білий дім з демократом Джо Байденом. Якого активно топлять згадками про "руку Києва" в американських виборах 2016 року.

Якою ж може бути роль у цьому всьому Саакашвілі? Тут все залежить від двох факторів. Перше – наявності чи відсутності у Зе-команди тактики нівелювання негативу через агресивну інформаційну атаку Джуліані. А він, схоже, зупинятися не збирається. Друге – наявності чи відсутності власного, навіть не плану, а хоча б нарису дій, у протистоянні між демократами і республіканцями у США. А це протистояння триватиме ще півтора роки. І Україну в ньому згадуватимуть сотні разів.

Враховуючи, що Джуліані формуватиме думку Трампа, і на це ми ніяк вплинути не можемо – ну, не саджатиме ж Зеленський Коломойського – залишається працювати на внутрішнього споживача інформації. Якому поки що кажуть: антикорупційні органи, особливо НАБУ, працювали під дудку американського посольства в Україні і деяких представників Держдепу, котрі фігурують в неприємній для Трампа історії з нібито втручанням Києва у вибори за океаном. Варто очікувати, що на виборах президента США теза про провал політики демократів в Україні буде однією із ключових. Це вже видно зі слів адвоката Трампа.

А що, коли демократи підготували удар у відповідь? Як довести помилковість твердження про їхній провал в Україні? Варіантів два: або активізувати роботу НАБУ, або активно імітувати цю роботу. Перше втілити складно, та й новій владі це не надто вигідно, нащо їй на старті корупційні скандали, а ось друге зробити значно простіше. Потрібно просто знову почати гарно відгукуватися про роботу Антикорупційного бюро. І коли наступного разу Джуліані затягне пісню про змову проти Трампа, то відповідатиме йому Саакашвілі: хвалитиме НАБУ, те, у свою чергу, піаритиметься на передачі до антикорупційного суду нових справ, і разом вони створюватимуть ілюзію успішності боротьби з корупцією. Тут вигода заокеанських друзів Артема Ситника збігається з вигодою нової команди на Банковій. Тій потрібно показати активність на антикорупційному фронті, а заодно топити попередників. Ображений Саакашвілі у цьому може бути дуже корисний.

Зіткнути лобами на інформаційному полі адвоката Трампа й екс-президента Грузії, звісно, можна, але без плану дій у взаєминах із Сполученими Штатами - це як п'яному ходити по мінному полю. Особливо враховуючи, що нині діючий президент США зберігає високі шанси на перемогу наступного року. Простіше кажучи, ставати лише на бік демократів для Зе-команди дуже ризиковано. Значно вигідніше спробувати налагоджувати контакти з людьми Трампа. Не виключено, що на роль наладчика контактів обрали саме Саакашвілі. Без жодних посад по дипломатичній лінії, зате з можливістю частих поїздок за кордон, кулуарних перемовин, інтерв’ю і коментарів у західній пресі на користь Зе-президента.  

Наскільки він підходить для місії переговорника, питання дискусійне. Та з огляду на те, з чого ми почали – суттєвого провисання зовнішньополітичного напрямку – Саакашвілі хоча б має зв'язки на Заході.