Хабар Ситнику передавав відомий всім "агент" Шевченко: Що не так із заявами про $6 млн

Гроші, які призначалися співробітникам НАБУ та САП у якості хабара, мали спонукати правоохоронців закрити кримінальне провадження проти ексміністра екології Миколи Злочевського до його дня народження – 14 червня. Але не в справі Burisma, про що писали ЗМІ ще вчора, а по справі "Реал Банку" Курченка, заявив Ситник. Гроші передавали через "таємного агента НАБУ" Шевченка

"В осіб, які пропонували хабар був поспіх. Адже завтра у пана Злочевського день народження, був план досягти максимального результату – закрити кримінальне провадження і забезпечити його повернення в Україну", – сказав Ситник під час брифінгу.

Однак, несподіванкою стала причина, озвучена Ситником. Якщо ще вчора ЗМІ писали про справу Burisma Злочевського, в якій працював син Байдена, сьогодні Ситник заявив, що епізод по якому пропонувалась неправомірна вигода, стосується причетності до заволодіння коштами стабілізаційного кредиту Нацбанку, який видавався на підконтрольний Сергію Курченко "Реал Банк" та легалізацію цих коштів.

Версія, яку повідомив народний депутат Олександр Дубинський, що хабар мав сприяти закриттю справи щодо компанії Burisma, виглядає логічною – це компанія Злочевського, це великі гроші і великі порушення закону. Злочевський очолював Міністерство екології, яке відає, в тому числі, видачею ліцензій на користування українськими надрами. Що відбувалося в цій сфері при Януковичі, ні для кого не секрет. Версія Ситника виглядає просто смішно - йдеться про банк Курченка, йдеться про суми, в десятки разів менші за суми хабаря. Ще й, прямо скажемо, це більше проблеми Курченка, ніж Злочевського.

Яким чином Злочевський стосується саме цієї справи? Компанія "Інфокс", власником якої є Злочевський, уклала угоду з Сергієм Курченком. Схема така. Основним засновником з часткою 99,6% є Микола Злочевський. Підприємство було продане структурам, які пов'язують із збіглим олігархом Сергієм Курченком. Основний інтерес – Херсонський нафтовий термінал. Оціночна вартість цих активів коливалась. При проведенні санації вони оцінювалися в 9 млн. грн, при продажу Курченку вони оцінювались менш, ніж в 3 млн.

А потім нафтобаза, яка вже була у власності Курченка, стала заставою по кредиту в 800 млн. грн, тому прокуратуру цікавить процес санації, коли обидва об'єкти перейшли у власність Миколи Злочевського, продаж їх структурам Сергія Курченка та внесення нафтобази, як забезпечення за кредитом, виданим банку олігарха. "Реал Банк" звернувся в управління НБУ в Харківській області за стабілізаційним кредитом для підтримки ліквідності. Кошти були надані шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі 800 млн. грн. на термін до 1 листопада 2015 року. В якості забезпечення за кредитним договором виступила Херсонська нафтобаза. Виходячи з цього, претензії до Злочевського у цій справі мінімальні – навряд чи є перспективи в тому, щоб довести, що оцінка була несправедливою. І головне питання – видача стабкредиту банку Курченка. Навіщо Злочевському тратити 6 млн доларів на закриття саме цієї справи – загадка, якщо, звісно, не йдеться про іншу справу, про яку заявлялося ще вчора – справу Burisma.

Річ у тому, що Ситник активно підігрівав демократам в їх боротьбі з Трампом на минулих президентських виборах. В Burisma працював син Байдена (не маючи відповідного досвіду), отримуючи за це величезну зарплату. Справу Burisma практично поховав Ситник. Тепер, коли виплив хабар в 6 млн доларів, про який знало забагато силових органів, щоб його реально міг хтось взяти, у Ситника, з одного боку, з'явився привід для піару, а з другого – проблеми. Звинувативши Байдена, у якого рейтинг вищий, за рейтинг Трампа, у дачі хабаря, Ситник знищить сам себе політично – "даху" в США, незважаючи на минулі заслуги, у нього більше не буде. А буде могутній ворог, можливо – наступний президент наймогутнішої держави світу.

Заявити до суду, без доказів, що величезний  хабар за Злочевського давали не по справі Burisma, а по дрібнішій справі Курченка – це "перевести стрілки" і врятуватись від гніву великого і могутнього іноземного куратора. А 6 млн доларів легко виправдають цю сумнівну заміну.

Цікавим є ще один факт: гроші передавали через такого собі Шевченка. Це той самий "таємний агент" НАБУ Євген Шевченко, що брав участь в проведенні негласних слідчих дій у справах про заволодіння газом і засобами "Укрзалізниці" компаніями братів Дубневичів "на добровільній основі". Це той самий Шевченко, що сам визнав, що має відношення до постачань запчастин на заводи "Укроборонпрому" (справа Гладковського). Той самий Шевченко, що, за словами Холодницького, має доступ до всіх приміщень НАБУ. Шевченко, як чортик з коробочки, чомусь з'являється саме тоді, коли НАБУ треба виправдатись в якихось скандалах.

В цій історії багато питань і лише одна непереконлива відповідь директора НАБУ. Варто також сказати пару слів про самого Ситника: ця історія допоможе йому на деякий час утриматися у кріслі. Але це ніяк не вплине на боротьбу з корупцією. Вся енергія НАБУ зараз направлена виключно на боротьбу з тими, хто критикує Ситника. У нас немає справ по "Дельта банку", по грошах Януковича, взагалі немає справ по нинішній ситуації. Складається враження, що в Україні зараз немає корупції. Є тільки кілька бізнесменів, які критикують Ситника, і тому він тратить мільярди державних коштів на боротьбу з ними.