Казус Лусваргі: Коли СБУ завітає до Києво-Печерської Лаври

Рафаеля Лусваргі, громадянина далекої Бразилії, який воював на боці російських терористів, виявили у Свято-Покровському монастирі в Києві. Він вважає своє звільнення з тюрми дивом. Утім автори сюжету-розслідування "Радіо Свободи" підтвердили: йдеться не про диво, а про результат халатності, ба, навіть саботажу з боку державних структур. Виявляється, Лусваргі мали обміняти на наших бранців, для цього йому змінили запобіжний захід, але не обміняли. Назад за ґрати він не повернувся, хоча в середині лютого термін дії запобіжного заходу закінчився. Виявляється, бразилець гуляє українською столицею тому, що суди з'ясовують підсудність у його справі. Поки ж Лусваргі очікує на судове засідання, заплановане за місяць, його прихистили в монастирі УПЦ МП. З дуже цікавою історією, але про це згодом.

Нагадаємо, Лусваргі затримали 6 жовтня 2016 року. В лавах бойовиків він воював з 2014 року, повідомляв про це в соцмережах та інтерв'ю російським ЗМІ. Був поранений. У січні 2017-го суд відправив бразильця до тюрми на 13 років. Однак вже у серпні апеляційна інстанція скасувала цей вирок. Після повторного розгляду, суд першої інстанції спрямував справу до Вищого спеціалізованого суду з цивільних і кримінальних справ. Подальша історія – гра у футбол, тільки команди-учасниці хочуть не перемогти, а якось відпетляти. Публічність, чарівний копняк, змусить тепер елементи системи заворушитися, тому дуже ймовірно, що Лусваргі повернеться до в'язниці. Та чи надовго?

У нас у сферах, пов'язаних із дією кримінального законодавства, спостерігається повний безлад, коли особи, яких підозрюють в корупції, хабарництві, здирництві та інших злочинах пересиджують галас навколо своїх персон, а потім отримують зручні судові рішення. Як, приміром, затриманий у прямому ефірі головний надзвичайник Сергій Бочковський, який тріумфально повертається на посаду. Так стається тому, що піар-справи не мають шансів у судах. На жаль, ті, хто ці піар-справи розкручує, не несуть відповідальності за їхній провал.

Але корупційні історії хоча б на слуху, а з Лусваргі всі були переконані, що він сидить у тюрмі. То ж, схоже, відповідним органам віднині доведеться не лише звітуватися про кількість засуджених терористів та їх посіпак, але й показати цих осіб у тюрмах. Бо після виявлення бразильського "монаха" до них виникло багато запитань.

Проте тут є ще кілька моментів, які заслуговують на увагу. Перший – фігура адвоката Валентина Рибіна. ЗМІ неодноразово звертали увагу на діяльність цього персонажа. Він захищав згодом обміняного на Надію Савченко "грушника" Александрова, росіян Банних, Коледу, Кулигіну, визнаних у нас агентами спецслужб РФ, Мефьодова, ледь не єдиного, хто ще сидить по справі 2 травня в Одесі, бойовиків з "Л-ДНР" – громадян Росії, які потрапили в полон, генерала СБУ Щоголєва, якого звинувачують у причетності до розстрілів на Майдані, і т.д. Лусваргі теж його клієнт.

Другий момент – місце, де знайшов притулок Лусваргі. Як пояснив авторам сюжету представник монастиря, він не міг залишити чоловіка на вулиці, до того ж держава його відпустила. Формально це так, проте навряд чи можна уявити, що іноземець у пошуках прихистку блукав незнайомим Києвом, доки не опинився далеко в Голосіївському лісі, де й надибав не останній за впливом в УПЦ МП монастир. Радше, Лусваргі туди привели і сховали. Це скит Києво-Печерської Лаври, відомої як один із ключових форпостів "русского міра" в Україні. Чернечу обитель, зруйновану за "совєтів", відбудували за часів незалежності.

На її території похована не лише юродива черниця Аліпія, відома за життя зціленням людей, пророцтвами і навіть вигнанням бісів, а й Володимир Кисіль, він же "Дід", якого називають кримінальним авторитетом 90-х. Він відомий своїм ОЗУ, яке базувалося на теренах Голосіївського, а тоді ще Московського району столиці. Хто пам'ятає ті буремні часи, мабуть, пригадає імена "Савлохи" (Борис Савлохов), "Авдиша" (Віктор Авдишев), "Москви" (Ігор Фадєєв), "Черепа" (Ігор Ткаченко), "Фашиста" (В'ячеслав Пересецький), "Рибки" (Віктор Рибалко) та інших героїв того часу. Володимир Кисіль у цій категорії вважався важковаговиком.

Але його також знали і як благодійника, який жертвував значні кошти на відбудову скиту в Голосієво. Він пережив практично всіх ватажків бандформувань 90-х років, хоча на нього і були замахи. У листопаді 2003 року на вулиці Рейтарській, у самому серці столиці, вибухнув автомобіль, в салоні якого перебував Кисіль. Внаслідок вибуху загинув водій, мішень замаху відбулася переляком. Але смерть все ж наздогнала "Діда" 30 травня 2009-го під Козятином, де авто з на той момент вже легальним бізнесменом, головою Федерації греко-римської боротьби, а не кримінальним авторитетом, зіткнулося з іншим автомобілем.

Утім, повернемося, до наших буднів. ЗМІ, політики, експерти багато говорять про те, що спецслужби надто лояльні до церковних осередків Московського патріархату. Іноді навколо них виникають скандали, як з так званим "Десятинним монастирем", але їх швидко гасять. Може, хоча б після виявлення журналістами бойовика Лусваргі хтось перевірить, чим же займаються за стінами монастирів УПЦ МП, якою літературою приторговують, які проповіді читають. Бо якось дивно виходить, що президент, урядовці, депутати-патріоти відстоюють незалежність української православної церкви від Москви, а ті, хто уповноважені державою піклуватися про національну безпеку, ловлять гав.