Карантинний саміт: Про що говоритимуть міністри закордонних справ "нормандської четвірки"

Зважаючи на відсутність прогресу у безпековій ситуації на Донбасі, майже повний зрив домовленостей, досягнутих на грудневому "нормандському самміті", і практичну неможливість реалізовувати будь-яку стратегію завершення конфлікту за умов пандемії, стратегічні наслідки відеоконференції міністрів закордонних справ будуть невеликими

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Карантинний саміт: Про що говоритимуть м…

Інформація про те, що 30 квітня таки відбудеться відеоконференція за участі міністрів закордонних справ Німеччини, Франції, України та Росії, повною несподіванкою не стала.

Оскільки від початку року всі задіяні у процесі розв'язання конфлікту сторони сподівалися на те, що у квітні відбудеться повноцінний саміт у форматі глав держав. Принаймні, надію на це неодноразово висловлювали як Україна, так і Німеччина та Франція.

Натомість на Росії неодноразово заявляли про "неконструктивну" позицію України та "невиконання" Києвом домовленостей, досягнутих у грудні. Себто відбувався традиційний для відомства Лаврова дипломатичний тиск з метою примусити Україну йти на поступки у переговорному процесі. Який мало не увінчався успіхом 11 березня, коли Єрмак погодився на участь України в "консультативній раді" з представниками сепаратистів, і радикально посилився після того, як Київ відкликав своє рішення.

Паралельно з тим пандемія вдарила по Західній Європі в повну силу, і всім стало не до зустрічей. На тлі того, що, наприклад, канцлер Німеччини Ангела Меркель скасувала свою сплановану відеоконференцію з українським прем'єр-міністром, перспективи будь-яких контактів у "норманському форматі" останнім часом виглядали сумнівними.

Тим паче що і з об'єктивної точки зору жодне із рішень грудневого саміту не було виконаним. Сепаратисти вогонь на Донбасі не припинили, обмін "всіх на всіх" не відбувся – через позицію російської сторони та підконтрольних сепаратистів, жодних законодавчих кроків – чи то стосовно формули Штаймаєра, чи особливостей проведення наступних виборів – український парламент, із очевидних причин, так і не здійснив. І навряд чи здійснить до моменту завершення пандемії.

За таких умов будь-який істотний прогрес у справі мирного врегулювання україно-російського конфлікту видається практично неможливим. І це чудово розуміють як в Києві, так і в Москві та європейських столицях.

Тому зустріч, яку таки вдасться провести в квітні – нехай і в останній день, і не на рівні глав держав, а у відеорежимі серед очільників дипломатичних відомств, – це радше спроба продемонструвати бажання вирішувати проблему, ніж реальний крок у цьому напрямку. І головною точкою концентрації зусиль в цій ситуації, скоріше за все, стануть гуманітарні та дотичні до них економічні питання.

Зокрема, Росія може здійснити спробу послабити блокаду окупованих українських територій – наголошуючи на ймовірності економічного та соціального колапсу там через епідемію та нездатність Москви надавати "гуманітарну підтримку" після падіння цін на нафту. Також Лавров може спробувати перекласти частину турбот по забезпеченню контрольованих сепаратистами територій медичними припасами та обладнанням для протидії епідемії коронавірусу на європейські держави. Знову-таки, апелюючи до гуманістичних почуттів. Можливо, на зустрічі вдасться бодай частково активізувати роботу стосовно наступного обміну полоненими. Без сумніву, Україна й Росія обміняються взаємними звинуваченнями стосовно безпекової ситуації. Учасники переговорів познайомляться ближче з новим очільником МЗС України Дмитром Кулебою.

Але на те, що 30 квітня сторонам вдасться досягнути якогось прогресу у справі завершення україно-російського конфлікту на Донбасі, шанси видаються мінімальними.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme