Рейтинги "Слуги народу" падають: Коли виборці Зеленського проміняють його на Шарія

Президент Володимир Зеленський залишається першим у рейтингу довіри громадян України. А от "слуги" - падають. Такі головні результати проведених у квітні 2020 року соціологічних опитувань громадян України

Рейтинги "Слуги народу" падають: Коли ви…

Дослідження проведене методом телефонного інтерв’ю соціологічною службою Центру Разумкова з 24 по 29 квітня, продемонструвало: карантин і економічна криза поступово починають впливати на настрої українців. Половина опитаних, 49%, вважають, що події в країні розвиваються в неправильному напрямку, тоді як вірним шлях розвитку держави назвали менше третини, 29% респондентів. Така ж кількість опитаних дотримуються думки, що Україна здатна подолати існуючі проблеми протягом кількох років. Половина опитаних більш песимістичні й гадають, що для цього знадобиться значно більше часу, а майже 15% узагалі не вірять у можливість подолати негаразди.

Серед державних інститутів позитивний баланс довіри зберігає тільки президент України, якому довіряють більшість респондентів – 59% і не довіряють третина опитаних,

Верховній Раді довіряють 28% проти 66% недовіри,

уряду довіряють 32%, ні – 57%,

Національному банку (відповідно 34% і 50%),

Національній поліції (відповідно 36% і 56%),

Міністерству охорони здоров’я (відповідно 29% і 63%).

Тільки у Володимира Зеленського у квітні був позитивний баланс довіри і серед політиків. Йому довіряють 57%, не довіряють — 37%,

голові Верховної Ради Дмитрові Разумкову довіряють 34% проти 37%,

колишній вже лідер партії "Голос" Святослав Вакарчук зберіг 20% довіри, не вірять у нього як у політика аж 64%,

співголові "Опозиційної платформи – За життя" (ОПЗЖ) Юрію Бойку довіряють 19%, ні – 66%,

лідерці "Батьківщини" Юлії Тимошенко довіряють 18,5%, не вірять 74%,

п’ятому президентові України і лідеру партії "Європейська солідарність"  Петру Порошенку довіряють 18% проти 77%,

нинішньому прем’єрміністру Денису Шмигалю довіряють 13%, ні – 38%.

Лідером квітневого партійного рейтингу від Центру Разумкова є "Слуга народу": за неї готові голосувати 41,5% тих, хто візьме участь у виборах і визначився із симпатіями,

ОПЗЖ мають намір підтримати 14% респондентів,

14% симпатиків у "Європейської солідарності",

за "Батьківщину" — 7%,

за партію "Сила і честь" Ігоря Смешка – 4,5%,

симпатиків "Голосу" соціологи налічили 3%: партія, яка донедавна асоціювалася з іменем Вакарчука, наразі в новий парламент не потрапляє.

З числа представлених в опитувальнику потенційних кандидатів у президенти лідирує Зеленський майже із половиною голосів (45% тих, хто візьме участь у виборах і визначився, за кого голосуватиме),

13% підтримують Порошенка,

11% —  Бойка,

6% – Смешка,

5% — за Юлію Тимошенко,

3,5% — за голову партії "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка,

2% — за "головного радикала" Олега Ляшка.

Цікаво порівняти ці дані з результатами, отриманими Центром Разумкова під час попередніх схожих досліджень.

Закономірно, що пік довіри до президента Зеленського спостерігався на фактичному старті його каденції, у вересні 2019 року, коли йому довіряли 79% громадян, а не довіряли лише 13,5%. Далі почалися президентські будні, і вже у лютому-2020 Зеленському довіряли 51,5%, не довіряли 41% опитаних.

За півроку бурхливої діяльності ЗЕ!команди стрімко впала довіра українців і до інших ключових державних інституцій, сформованих "новими обличчями". Верховній Раді у вересні-2019 довіряли 57% проти 25%, а вже у лютому 2020 року — відповідно 28% і 65%.

Уряду Олексія Гончарука у вересні 2019 р. довіряли 57% респондентів, не довіряли — 22%, у лютому 2020 р. — відповідно 28% і 64,5%.

Володимир Зеленський був лідером у лютому і як потенційний кандидат на президентських виборах: його підтримали б 40%. За Юрія Бойка голосували б 15%, 13,5% — за Петра Порошенка, 10% — за Юлію Тимошенко.

Серед партій найбільшу підтримку отримала б "Слуга народу" (36%). За "Опозиційну платформу — За життя" готові віддати голос 15%, за "Європейську солідарність" — 13%, за "Батьківщину" — 10%, за партію Смешка "Сила і честь" — 5%. Порівняно з результатами опитування, проведеного Центром Разумкова у січні 2020 року, у лютому на 10% знизився рівень підтримки "Слугм народу", зросли наміри голосувати за ВО "Батьківщина" (з 8% до 10%).

***

Провів у квітні 2020 року телефонне опитування українців і Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). За отриманими даними, якби вибори президента відбувалися в кінці квітня, то серед тих, хто визначився з симпатіями, 42,6%  проголосували б за Володимира Зеленського,

14,9% – за Петра Порошенка,

12,2% – за Юрія Бойка,

 9,7% – за Юлію Тимошенко,

 6,4% – за Ігоря Смешка,

 4,3% – за Анатолія Гриценка,

 3,5% – за Олега Ляшка,

 1,8% – за Святослава Вакарчука,

 за інших кандидатів – 3,7%.

Варто звернути увагу на наступні результати дослідження:

4% з числа тих, хто збирається голосувати, викреслили б усі партії,

22% – ще не визначилися, за кого голосувати.

Нарешті, 8,5% сказали, що не будуть голосувати на виборах.

Серед тих виборців, які не бачать для себе гідного кандидата з наведеного переліку, криється резерв для чергових "нових облич". Головне щоб вони не виявилися гіршими за тих, яких підняв у владу кадровий ліфт Зеленського.

А ось зріз симпатій респондентів за партійними "прапорами", якби вибори до парламенту відбувалися у квітні-2020 (серед тих, хто визначився і прийде на дільниці для голосування):

32,6%  проголосували б за партію "Слуга народу",

15,8% – за ОПЗЖ,

15,2% – за "Європейську солідарність",

12% – за "Батьківщину",

 3,6% – за "Партію Шарія",

 3,5% – за "Голос",

 3,4% – за "Силу і честь" Смешка,

 2,7% – за Радикальну партію Олега Ляшка,

 2,5% – за "Громадянську позицію" Гриценка,

 2% – за "Свободу" Олега Тягнибока,

 1,7% – за "Опозиційний блок" Олександра Вілкула,

 за інші партії – 5%.

 А ось резерв для партій:

5,4% викреслили б усі партії чи зіпсували б бюлетень,

більше чверті виборців, 27,5%, не визначилися, за кого голосувати.

10,9% сказали, що не будуть голосувати на виборах.

Парадоксальні результати іншого квітневого дослідження КМІС, "Оцінка успішності влади та реакція суспільства на епідемію коронавірусу та політичні події в країні".

46% респондентів вважають владу успішною в протидії епідемії коронавірусу. При цьому лише 12% відповіли, що влада успішно впоралась с забезпеченням лікарень достатньою кількістю тестів на коронавірус, 12% - бачать успіхи влади в забезпеченні медиків засобами індивідуального захисту, 14% кажуть, що влада впоралася із забезпеченням населення засобами індивідуального захисту, стільки ж думають, що влада успішна у запобіганні економічних труднощів в Україні, пов'язаних з епідемією коронавірусу.

54% респондентів більше побоюються економічних наслідків від введення карантинних обмежень, ніж епідемії коронавірусу (в березні таких було на 10 відсотків менше).

Ставлення до конкретних політиків у квітні:

До Володимира Зеленського позитивно ставляться 44% (в березні – 46%, лютому – 48, грудні – 60%, вересні-2019 – 74%), нейтрально – 31% (в березні – 33%), негативно – 25% (в березні – 21%, вересні-2019 – 7%).

До Дениса Шмигаля позитивно ставляться 12% тих, хто його знає (в березні – 11%), нейтрально – 60% (в березні – 65%), негативно – 29% (в березні – 25%).

До Дмитра Разумкова позитивно ставляться 29% тих, хто знає політика (в березні стільки же), нейтрально – 49% (в березні – 51%), негативно – 23% (в березні – 21%).

До глави Офісу президента Андрія Єрмака позитивно ставляться 6% тих, хто знає політика (в березні стільки же), нейтрально – 51% (в березні – 56%), негативно – 42% (в березні – 38%).

До міністра внутрішніх справ Арсена Авакова позитивно ставляться 14% (в березні - 12%) тих, хто його знає, нейтрально – 54% (в березні – 53%), негативно – 32% (в березні - 35%).

Коротко про висновки із цих даних. Насамперед зауважимо, що обидва соціологічні дослідження проводилися ще ДО кількох гучних скандалів, які точно вплинули на формування суспільної думки щодо влади. Їхній вплив соціологія покаже десь за місяць.

Перший скандал пов’язаний із прихованим функціонуванням під час карантину ресторану "Велюр" члена парламенту від "Слуги народу" Миколи Тищенка і продовженням роботи мережі великих будівельних гіпермаркетів попри те, що менші магазини змусили закритися. Обурені цими фактами сотні підприємців вийшли на протести проти кричущої несправедливості у ставленні влади до "своїх" і решти. У свою чергу, громадяни відповіли масовим порушенням вимог карантину.

Другий момент, який може стати "свинарчукгейтом" (корупційним скандалом) для Зеленського, це прибуття до Києва літака "Мрія" із засобами захисту від коронавірусу, що його зустрічав особисто президент зі свитою. У президентському офісі від суспільства приховали те, що рейс, який подавали як гуманітарний акт, фактично був комерційним – ним до України привезли захисні маски та інші товари, які велика торгівельна мережа тут же почала пропонувати придбати всім підряд, зокрема й органам влади.

Реагуватимуть люди і на загострення стосунків центру і мерів низки великих і середніх міст. Зовнішнім проявом цього стала сварка мера Черкас із Києвом щодо права міської влади на власний розсуд фактично зупинити карантин в обласному центрі. За черкащанина Анатолія Бондаренка вступилися кілька міських голів, заговорили про можливість формування "партії мерів". Це теж може мати вплив на ставлення пересічного українця до влади і персоналій у ній.

А загалом триває закономірне зниження популярності президента Зеленського і заведених ним у владу "слуг". Це пов’язане як із численними скандалами довкола цієї влади, що мали місце за рік після травневої 2019 року інаугурації шостого глави української держави, так і з несприятливими обставинами "ідеального шторму", в якому опинилася влада навесні 2020-го через епідемію коронавірусу, рукотворні (через недолугі дії обох урядів Зеленського) і об’єктивні проблеми в економіці та особливості сприйняття довколишніх реалій чинним гарантом.

Одночасно поволі, але зростає популярність як традиційних політичних сил, так і нових – на кшталт партії блогера Анатолія Шарія. Питання в тому, до кого відійде більш ніж чверть виборців, які розчарувалися в своєму вчорашньому кумирі. За даними соціологів, електоральні основи провідних партій залишаються стабільними вже майже рік після зміни політичного ландшафту України. Число їхніх симпатиків коливається приблизно довкола одних і тих самих показників. Натомість "слуги" втрачають свою привабливість для виборця. В цих умовах ключовою стає боротьба за уми кожного четвертого українця, який наразі не бачить для себе гідної його голосу партії чи політичного лідера. Та поки "класики" не роблять кроків, як б дали їм змогу вийти за межі сталих груп підтримки. Це стосується як умовно патріотичного табору, так і прихильників дружби України з Кремлем. Все шаблонно і банально.

 

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"