Карантинні бунти: Чому у Зеленського вирішили не наїжджати на місцеву владу у Луцьку і Тернополі

Уряд поділив Україну на чотири епідеміологічні зони щодо коронавірусної інфекції. Відразу після оприлюднення карти стало зрозумілим – буде скандал. До "червоної зони" потрапили Луцьк, Тернопіль і Кіцманський район Чернівецької області; Івано-Франківськ, Львів і кілька районів Волинської, Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей опинилися в "оранжевій" зоні, а от Київ взагалі віднесли до "зеленої". Натомість сьогоднішні дані про поширення COVID-19 показують іншу картину: Львівщина залишається лідером (за минулу добу приріст інфікованих – 146 осіб), далі йде Харківщина – 143, Івано-Франківська – 127, столиця – 108. Тобто, мешканці "червоної" зони можуть відчувати упередженість щодо себе з боку МОЗ. Наслідком цього стала відмова у Луцьку і Тернополі посилювати карантин.

Нагадаємо: за рішенням влади Луцька там і далі працюватимуть комунальні підприємства, заклади дошкільної освіти і транспорт. А профільний заступник міського голови, депутат Костянтин Петрочук взагалі назвав рішення комісії ТЕБ та НС таким, що суперечить Конституції. Луцька міськрада звернулася до поліції з проханням утриматися від притягнення до відповідальності суб’єктів господарювання за порушення карантину. Схоже рішення прийняли і тернопільські колеги волинян. Мер обласного центру, "свободівець" Сергій Надал заявив, що "така блокада міста була хіба за часів татар".

Відповідь з Києва не забарилася. У МОЗ заявили, що органи місцевої влади можуть лише посилювати карантинні заходи, а не послаблювати. У свою чергу заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко пригрозив мерам відповідальністю. "Ті мери міст, які займаються популізмом, хочуть стояти осторонь, розповідати, що їм не потрібен карантин, будуть відповідати за кожного загиблого у своїх містах", — сказав він. При цьому Геращенко пов’язав бунт мерів з майбутніми виборами: вони не хочуть вживати непопулярних заходів, аби не втратити підтримку.

Значна доля правди у цьому є. Представникам регіональних еліт зараз вигідно показувати себе захисниками жителів своїх міст і областей від тиску центральної влади і заробляти на цьому рейтинг. Але з іншого боку – саме місцева влада щодня спілкується з людьми і мусить вислуховувати від них ті неприємні речі, які часто призначені для вух президента та урядовців. І щодо карантинних заборон у тому числі.

Менш різким у висловлюваннях був президент Володимир Зеленський. Колись за спробу пом’якшити карантин у Черкасах дісталося мерові Анатолію Бондаренку, якого глава держави записав у "бандити". Цього разу президент апелював до уряду, від якого вимагає чіткої комунікації про умови адаптивного карантину, зокрема - пояснити людям, як відбувається поділ на чотири зони.

Чому ж на Банковій вирішили не "наїжджати" на місцеву владу у Луцьку і Тернополі? Відповідь на поверхні – вибори. Мери міст протягом карантинного періоду досить ефективно для себе грали у поганого, тобто, МОЗ і столичні чиновники, та хорошого - мери, які просто змушені виконувати вказівки з центру – поліцейських. Тому негатив від заборон переважно прилип до урядовців, а далі – до "слуг" і трохи до президента, який в Україні, як відомо, відповідальний за все. І ось менш ніж за три місяці до дня голосування доводиться приймати непопулярне рішення – вводити в окремих місцях посилений карантин. З ризиком, що це рішення боляче вдарить по рейтингу президентської партії та її висуванців на посади міських голів.

І якщо на Волині влада ще може отримати лояльні до себе місцеві ради завдяки дружній партії "За майбутнє", яка має тут дуже сильні позиції, то чим далі на захід країни, тим "зеленого" кольору в політичній палітрі меншає, як і лояльних до влади політсил. Не важко передбачити, що наступні три передвиборчих місяця пройдуть під знаком протистоянь місцевих еліт з центральною владою, і тут багато чого залежатиме від поведінки Києва – чи вона буде жорсткою, але без переходу на особисті образи, або в’ялою. Адже фактично саме зараз формуватиметься та матриця взаємин центру з регіонами, на основі якої вибудовуватиметься регіональна політика держави після виборів. Тобто, буде вона сильною чи слабкою...