Каліфи на годину. Хто складе компанію Саакашвілі в забутті

Depo.ua вирішив нагадати про попередників Саакашвілі, які ще донедавна були на слуху, але зараз про їхні справи пересічні громадяни навряд чи згадають щось конкретне. Це й розпіарені іноземці, й вітчизняні "володарі дум". Які виявилися лише "каліфами на час".

Савік Шустер

Телевізійний журналіст, громадянин Італії й Канади. Україна багато років була для нього місцем шалених заробітків. Його політичні ток-шоу під різними назвами й на різних телеканалах крутилися з вересня 2005 року по березень нинішнього. Через відсутність фінансування та відмову телеканалів оплачувати апетити ведучого, робота пана Шустера в Україні припинилася. Схоже, назавжди. В одному з недавніх інтерв'ю партнер Шустера Павло Єлізаров розповів, що ведучий дуже сумує за ефірами. Ще б пак, де йому стільки платитимуть за стикання лобами представників політичних еліт? Про Шустера українці ще пам'ятають, але сліз за його ток-шоу не проливають і повернути його в ефір не вимагають.

Саша Боровик

Соратник Саакашвілі, його заступник і кандидат в мери Одеси в 2015-му році. Боровика позбавили українського громадянства через те, що він не відмовився від німецького. Епопея цього діяча в Україні була стрімкою: спочатку він заявив про себе, як про успішного менеджера із досвідом роботи на Заході, який виключно з патріотичних поривів згоден працювати в нашій країні. Проте Боровик виявився ще тим "грибом" - на першому ж місці роботи, в Міністерстві економіки, він запам'ятався розбірками з тодішніми главою МЕРТ литовцем Абромавічусом й прем'єром Яценюком. Боровик стверджував, що його звільнили з посади, бо він прагнув займатися реформами. В уряді ж відповіли: ніякої посади у нього не було.

Скандал вийшов знатний, Саша не вилазив з телеефірів, у тому числі був і на ток-шоу Шустера, вдавав із себе ображеного і навішував ярлики на опонентів. Згодом Боровик опинився в команді Саакашвілі в Одесі. Імідж антикорупціонера й реформатора допоміг йому посісти друге місце на мерських виборах в Одесі й отримати мандат депутата міськради. Проте після цих успіхів Боровик почав потроху сходити з екранів. Мабуть, рівень провінції не задовольняв амбітного медіа-персонажа і він зрештою покинув межі нашої країни. Так і не відмовившись від німецького аусвайса на користь паспорта з тризубом.

Айварас Абромавічус

Екс-міністр економіки й торгівлі. На литовського менеджера покладалися значні сподівання, проте особливих звитяг в Україні він не мав. Не те, щоб зовсім нічого не зробив, але запам'ятався не стільки реформами, скільки скандалами. Про конфлікт з Боровиком ми вже згадували. У лютому 2016-го року на тлі розбірок між урядом Яценюка та парламентом заявив про свою відставку, яку мотивував тиском на себе з боку нардепа Ігоря Кононенка та влади в цілому. Разом із тим, тоді експерти зауважували, що Абромавічус міг бути зацікавленим у гучній відставці з прицілом на майбутнє працевлаштування. Бути звільненим за неефективність або потрапити під роздачу вкупі з усім урядом Яценюка в іміджевому плані було гірше, аніж грюкнути дверима.

Рік тому з'явилося повідомлення, що Абромавічус готовий приєднатися до партії "Союз вітчизни - Литовські християнські демократи" в разі її перемоги на майбутніх виборах в Сейм Литви. Зрештою, пан Айварас очолив наглядову раду Української академії корпоративного управління за участю представників МВФ, ЄБРР і МФК. Посада не публічна, разом із тим хоча б без скандалів обійшлося.

Александр Квіташвілі

Колишній глава МОЗ. Його іноді називають найменш успішним представником грузинської команди Саакашвілі в нашій владі. Що саме він хотів змінити в системі вітчизняної охорони здоров'я так і залишилося загадкою. Добре, що короткий термін перебування Квіташвілі на посаді обійшовся хоча б без масштабних скандалів. Тому про цього "реформатора" зараз, мабуть, ніхто й не згадає.

Ека Згуладзе й Хатія Деканоідзе

Ці дві жінки на посадах в МВС й Нацполіції залишили по собі гарну пам'ять. Не лише на світлинах із запуску нових патрульних. Це був чи не єдиний позитивний приклад, коли навички грузинських управлінців стали в пригоді в Україні. Обидві грузинки пішли зі своїх посад через особисті причини, Деканоідзе повернулася до Грузії і поновила там своє підданство. Чим конкретно вона зараз займається, сказати важко. Згуладзе мешкає у Франції. Чи відмовлялася від українського громадянства - невідомо.

Можливо, їхні імена ще залишилися на слуху саме тому, що Ека і Хатія, на відміну від свого патрона Саакашвілі, приїхали до нас працювати, а не робити політичну кар'єру на скандалах й інтригах.

Микола Гордієнко

Колишній голова Державної фінансової інспекції, який навесні 2015 року спровокував перший потужний політичний скандал у постмайданній владі, звинувативши уряд Яценюка у корупції. У документах Гордієнка фігурували астрономічні цифри. Із нікому невідомого чиновника він враз став телезіркою. У квітні 2015-го його звільнили з посади, проте у парламенті було створено слідчу комісію, яка перевіряла факти, викладені у звинуваченнях Гордієнка. На роботі цієї комісії піарилися всі, хто хотів. А найбільше – Борислав Береза й Дмитро Добродомов – два нардепи-мажоритарники, імена яких знайшлися у переписці Марії Столярової, російської медійниці, яка працювала на льовочкіновському "Інтері" й була депортована СБУ за антиукраїнську діяльність.

Зрештою, Генпрокуратура не підтвердила звинувачень Гордієнка й антиурядова хвиля зійшла на пси. Але вона завдала рейтингові Яценюка надпотужного удару, від якого він так і не оправився. Сам Гордієнко оскаржував своє звільнення в судах, проте всі ті, хто добряче поживився на його викриттях, зараз про нього й не згадують. Як, власне, й пересічні українці. Мавр зробив свою справу, мавр може йти…

Юлія Марушевська

Ще одна розкручена медіа-фігура з команди Саакашвілі. У жовтні 2015-го року дружина Маркіяна Проціва, комерційного директора каналу "24", який пов'язують з львівським мером Андрієм Садовим, очолила одеську митницю. Найкорупційнішу в країні. Від цього моменту тільки й було розмов, що про боротьбу Марушевської з корупційними схемами.

Варто зауважити, що пані Юлія добряче потрусила місцевих митників. Разом із тим її звинувачували у нефаховості та політизації управління митницею. А в листопаді 2016-го глава ДФС Роман Насіров Марушевську звільнив – вона написала заяву. Після звільнення чиновниця й активістка потроху зникла з інформаційного поля, з'являючись хіба в телешоу Саакашвілі на ЗІКу. Які, нагадаємо, закрилися.

Наталія Яресько

Міністр фінансів в уряді Яценюка. Американка, яка, скоріше за все, підпадає під ту ж статтю, що й Боровик, і й українського громадянства її слід позбавити. Якщо вже бути послідовними.

Пані Яресько запам'яталася українцям неоднозначно. З одного боку, її перемовини з кредиторами дали змогу відтермінувати виплати Україною своїх боргових зобов'язань. Разом із тим, навколо цього було роздмухано таку піар-кампанію, наче нам усе пробачили.

В період перед відставкою Яценюка Яресько називали ледь не головним кандидатом йому на заміну. Вона навіть погодилася, але було зрозуміло, що реальної підтримки у пані Наталії немає.

У березні цього року вона стала виконавчим директором Ради з фінансового управління і контролю Пуерто-Рико, вільно асоційованої території із США. А в травні повідомили, що цей острів в Карибському морі стоїть на межі банкрутства. Такий дивний збіг…

Андрій Артеменко

Екс-депутат-"радикал" і "побратим" Саакашвілі по нещастю. У Артеменка відібрали українське громадянство, оскільки він не вийшов з канадського. Колишній депутат через суд намагається поновити українське підданство, і чути про нього в Україні хіба в цьому контексті.

А як ще недавно гриміло його ім'я: всі обговорювали пропозицію політика здати Крим Росії в оренду. Власне, після оприлюднення цієї ініціативи у нього й почалися неприємності. Сьогодні телеканали, які ще вчора робили з Артеменка зірку й "жертву режиму", втратили до нього інтерес.

Ігор Шевченко

Колишній міністр екології. Ще один чиновник – скандаліст. Шевченко, нагадаємо, позбувся посади через те, що його впіймали за польотами літаком нардепа-олігарха Олександра Онищенка. Який нині в бігах, проте частенько нагадує про себе. Або про нього згадують в НАБУ й САП. Коли викрилися зв'язки Шевченка з Онищенком, міністр було виступив зі звинуваченнями на адресу Яценюка, що той його хоче звільнити несправедливо. Тоді ж виникло питання: а за чиєю квотою Шевченко опинився в уряді? Виявилося, за квотою "Батьківщини". Тимошенко та її соратники усіляко від скандального міністра відмахувалися, проте, як казав відомий літературний герой, рукописи не горять.

Після звільнення з ганьбою Шевченко хотів приєднатися до команди Саакашвілі, але щось не зрослось. Востаннє в ЗМІ він яскраво засвітився рік тому завдяки публікації світлин з дорого ресторану, на яких головред "Української правди" Севгіль Мусаєва в компанії російського олігарха (віднедавна українського підданого) Костянтина Григоришина. Шевченко ще й в'їдливим коментарем пошпиняв власницю УП Альону Притулу. Але далі поголосу в тусовці це так і не пішло.