"Формула Штайнмайєра": Як Путін підштовхнув Зеленського до політичної смерті

"Ані перемоги, ані зради" – так більшість оглядачів підбивають підсумок перемовин у Парижі. Це справедливе твердження, але є нюанси. Сторони продовжать маневри довкола питань, які залишаються без відповіді. На це відведено 120 днів, після чого "паризька четвірка", можливо, зустрінеться знов.

Оцінюючи нинішній стан стосунків Києва й Москви, сторони відбулися загальниками, які самі по собі ні про що не свідчать. "По-перше, вже пройшов обмін утримуваними особами… Ми добилися розведення сил у трьох точках… Ми зустрілися зараз у "нормандському форматі" і обговорили дуже широке коло важливих питань, по багатьох з них досягли прогресу… Все це разом дає нам підстави думати, що процес розвивається у вірному напрямку", – нагадав відомі речі Володимир Путін.

Не почули ми нічого нового і щодо однієї з ключових для україно-російських відносин тем – газової. На підсумковій прес-конференції після зустрічі лідерів країн нормандського формату Путін пообіцяв Києву 25% знижки на паливо і в своїй манері жартувати так, що смішно лише тому, хто жартує, присмачив обіцянку дитячим віршиком: "А у нас в квартирі газ, а у вас? І у вас є. І буде. Але може бути набагато дешевше, якщо ми домовимося про спільну роботу – може бути на 25 відсотків дешевше, ніж сьогодні отримує кінцевий споживач".

Не просунулися сторони щодо принципового для України питання – встановлення миру на Донбасі і припинення російської агресії. Про це йшлося у контексті імплементації "формули Штайнмаєра", запропонованої німецьким політиком Франком-Вальтером Штайнмаєром у жовтні 2015 року. Вона передбачає припинення вогню, розведення військ, ухвалення Верховною Радою закону про амністію бойовиків і проведення місцевих виборів на Донбасі під наглядом ОБСЄ. У разі визнання виборів успішними регіону має бути надано особливий статус формально у складі України, а насправді найширшу автономію.

На офіційному сайті президента України вже оприлюднено комюніке за підсумками "нормандської зустрічі".

 

Крім загальних закликів до миру, там ідеться про обмін полоненими за принципом "всіх на всіх" і намір домовлятися про нові пункти пропуску на лінії розмежування.

"Зрада" і формула Штайнмаєра

Але значно більш цікавий посил стосується заходів з імплементації політичних положень Мінських угод. В підсумковому документі зафіксовано "зацікавленість сторін" у забезпеченні функціонування на постійній основі закону про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей – на виконання Мінських домовленостей 2015 року.

І головне: в комюніке йдеться про необхідність "інкорпорувати "формулу Штайнмаєра" в українське законодавство". Зафіксувавши в документі час нової "нормандської зустрічі", Зеленському, по суті, відвели чотири місяці на впровадження цього плану в законодавче поле України.

Як тепер, з урахуванням уроків Парижу, варто діяти українському президентові? Потенційна загроза інтересам України, яку не усунуто в Парижі, криється в тому, що дії, до яких підштовхують Київ, не прив’язали до жодних зафіксованих зобов’язань з боку Кремля. Єдине, що видається реалістичним, - це отримати як "аванс" за майбутній рух у напрямку імплементації формули певну кількість полонених у рамках чергового етапу обміну з РФ. Цю задачу Банкова визначала для себе як пріоритет на перемовинах у Парижі. До її розв’язання сторони, можливо, найбільше наблизилися за підсумками Парижу. Про рух до інших цілей, про які напередодні саміту писала у Фейсбук президентська прессекретарка Юлія Мендель, а це припинення вогню й виведення "чужих військ і бандформувань з території Донбасу", поки не йдеться.

Якби Володимир Зеленський чітко заявив, що імплементація формули почнеться тільки в разі повного припинення вогню – це було б зрозуміло і змусило би Путіна щось казати у відповідь. Вогню його слова, звісно, не припинили б, - кремлівський господар цього просто не хоче – але цю тему важливо було проговорити. До речі, така необхідність не стане менш актуальною і за чотири місяці. Протягом яких, можна очікувати, Кремль тиснутиме на Україну руками "Газпрому", то пропонуючи знижку взамін на відновлення прямого постачання газу, то шантажуючи припиненням транзиту. Тобто "газове" питання зараз буде на чільному місці в двосторонніх стосунках, але за ним треба бачити й більш глобальні теми.

Так, очікувана багатьма в Україні "зрада" в Парижі не трапилася. Мітингувальники, які прийшли на Банкову, щоб не дозволити Зеленському перейти "червоні лінії", більше не мулятимуть очі керівників президентського офісу. Але і про перемогу говорити не випадає. Сторони просто скористалися змогою зафіксувати свої позиції вічі у вічі.

Матиме, звісно, саміт і внутрішньополітичні наслідки. Політики з патріотичного табору понесуть до свого виборця вірні в цілому тези про недостаню ефективність дій української делегації в Парижі, відсутність чітко артикульованих Зеленським і його командою вимог до Путіна і про недопущення імплементації "плану Штайнмаєра". Натомість партії проросійського спрямування волатимуть, що президент виявився не готовим встановити мир, що він не хоче "зійтися посередині" і "припинити стріляти".

Між іншим, без голосів присутньої в парламенті "Опозиційної платформи – За життя" владі буде складно провести через Раду закони, в яких буде "зашита" імплементація "формули Штайнмаєра". Голосів монобільшості для цього може не вистачити. Більше того, розгляд цього питання загрожуватиме "зеленій" фракції розколом.

За допомогою такої риторики всі політсили намагатимуться повернути собі шматки електорату, який на виборах 2019 року перетік до "Слуги народу". Останні відповідатимуть створенням картинки, в якій сучасний і сильний президент Зеленський "все вирішив" і впевнено веде країну до миру. І всі ці рухи, що відбуватимуться в інформаційній площині, продовжать творити віртуальну реальність, у яку занурили маленького українця обидві цьогорічні виборчі кампанії. Але вони ніяк не наближатимуть завершення війни. Тільки вчора, у день саміту в Парижі, загинули троє українських військовиків…