Ігри в імітацію: Чому заборона Кабміну на в'їзд іноземців до України є шкідливим популізмом

Намір Кабінету міністрів закрити до кінця вересня кордони України для іноземних громадян вражає своєю масштабністю і несподіваністю.

Якщо дотепер підступний коронавірус міг побоюватися тільки чуток про те, що Україна готується закрити кордони для відвідувачів із країн "червоного списку" –  після сьогоднішнього засідання Кабміну можна не сумніватися, удар по заразі буде значно потужнішим.

Українських урядовців не стурбувала банальна логіка – якщо Україна зараз в числі європейських лідерів (чи то пак "антилідерів", як написав би міністр Степанов) за кількістю заражень на душу населення – то сенсу в заборонах на в'їзд для мешканців "зеленої зони" не проглядає ніякого.

І одна справа – заборона на в'їзд іноземців на початку епідемії, коли інфекція прибуває до країни здебільшого з-за кордону. Зовсім інша – у її розпал, коли в країні подекуди фіксують по дві з гаком тисячі "місцевих" передач вірусу щоденно. І це цифри МОЗу, які можуть бути не те щоб ідеально точні в силу відомої ситуації з тестуваннями.

Абсолютно однозначно ніхто не цікавився тим, який вплив це матиме на недобиті сегменти українського бізнесу, що залежать від візитів іноземців – при тому мова не тільки про ресторани й готелі, але й про великі промислові підприємства з сучасним обладнанням, ремонтувати яке можуть тільки компанії-постачальники.

Добре, хоч на засіданні уряду міністр Немчінов про білорусів випадково згадав, яким Зеленський ніби як пообіцяв спростити в'їзд до України – а Аваков ніби як заборонив. Можливо, для них в постанові пропишуть виняток. Якщо знову не забудуть.

Тепер цікаво тільки, чи пропишуть виняток ще й для хасидів, що вперто збираються зустрічати Рош га-Шана в Умані – і яких чинний президент вперто намагається впустити до країни, попри наполегливі рекомендації з Єрусалиму заборонити їм перетин кордону. 

А якщо серйозно, то вся ця демонстративна "турбота про долю народу", яка нікому не принесе особливої користі, зате цілком може створити проблеми окремим категоріям громадян, виглядає просто сміховинно.

Особливо на тлі випущених Кабміном рекомендацій щодо початку навчального року у школах – з масками і дезінфектантами, на які наразі не виділено ні гривні. Чи на тлі того, що в окремих областях завантаженість лікарень перевищила позначку у 80% - попри те, що лікарі роблять все можливе, аби мінімізувати кількість госпіталізованих (і, в окремих випадках, написати потім про "пізнє звернення за допомогою" щодо людей, яких у лікарню не прийняли).

Складається враження, що українська влада банально імітує бурхливу діяльність, спрямовану на боротьбу з коронавірусом – при тому, що в реальності уряд в цій справі небагато що може зробити, і ще менше – хоче й планує. Тому приймає великий масив достатньо хаотичних рішень, спрямованих на одне – переконати пересічного українця в тому, що політична команда, яка наразі перебуває при владі, про нього ретельно піклується.

Питання залишається тільки щодо того, що ця команда робитиме у вересні, коли після відкриття шкіл епідемія, яку й зараз стримують з великими проблемами й помітними втратами, спалахне з новою силою.