Хто є хто в Кабміні Гройсмана (ДОСЬЄ)

Степан Кубів, перший віце-прем’єр-міністр

Один з представників найближчого оточення президента Петра Порошенка. Комсомолець, обіймав керівні посади у Львівському обкомі ЛКСМ України. Під час роботи познайомився з тодішніми комсомольськими функціонерами Сергієм Тігіпком та Олександром Шлапаком.

Майже всю свою кар’єру присвятив роботів у банківський сфері. Очолював "Західно-Український Комерційний банк" та "Кредобанк". З 2010 по 2012 роки був членом спостережної ради банку "Львів".

З 2006 до 2010 рік був депутатом Львівської обласної ради від"Нашої України".

З 2010 по 2012 рік — депутат Львівської обласної ради, заступник голови бюджетної комісії, голова фракції "Фронт Змін". В жовтні 2012 обраний народним депутатом України від ВО «Батьківщина» під № 23. Був главою Львівського обласного передвиборчого штабу.

Під час Майдану Кубів був комендантом Будинку профспілок у в Києві. Одразу після втечі Януковича очолював Національний банк України. Втім, після того, як його на цій посаді змінила Валерія Гонтарєва Кубів залишився в команді Петра Порошенка. На парламентських виборах 2014 року  обраний народним депутатом від Блоку Петра Порошенка під № 59. Став представником президента України у Верховній Раді.

Іванна Клімпуш-Цинцадзе, віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції 

Політик з досить серйозним досвідом у міжнародній сфері та зв’язками на Заході, особливо у США. У 1994–1999 роках працювала на керівних посадах в Українському незалежному центрі політичних досліджень. З 1999 по 2002 рік була керівником проектів "Київський Центр Інституту Схід-Захід", а потім деякий час очолювала дану структуру, яка активно співпрацювала з американськими інституціями.

З 2002 по 2007 рік була кореспондентом у США (Вашингтон) і на Кавказі (Тбілісі) Української служби радіо Бі-Бі-Сі.

З 2007 по 2011 рік обіймала керівні посади у Міжнародної благодійної організації "Фонд підтримки міжнародного співробітництва України" ("Фонд Відкрий Україну") – громадська структура, створена Арсенієм Яценюком.

З 2011 протягом кількох років була директор благодійної Організації "Ялтинська європейська стратегія", яку організує дніпропетровський олігарх Віктор Пінчук.

Під час парламентських виборів 2014 року стала народним депутатом від партії Блок Петра Порошенка "Солідарність" під номером 61. Була першим заступником голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.

Павло Розенко, віце-прем’єр з питань соціальної політики

Міністр соціальної політики в уряді Яценюка. У лютому 2005 року призначений першим заступником Міністра праці та соціальної політики України. У 2007 році — керівник служби соціальної політики Секретаріату Президента України. З 2008 по червень 2010 — перший заступник Міністра праці та соціальної політики України. З 2010 року працював експертом у Центрі ім. О.Разумкова.

На парламентських виборах став нардепом від "УДАР" Кличка, № 10 передвиборчого списку партії на виборах до Верховної Ради України. Був заступником голови Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці. У грудні 2014 року призначений Міністром соціальної політики України.

В’ячеслав Кириленко, віце-прем’єр-міністр

Скандальний міністр культури з уряду Яценюка перейшов і в уряд Гройсмана. Варто зазначити, що Кириленко – це залізна квота "Народного фронту", за яку люди Яценюка боролися до останнього. Кириленко, який встиг протягом своєї політичної діяльності побувати в багатьох партіях, став віце-прем'єром з гуманітарних питань та міністром культури України у другому уряді Яценюка. Протягом роботи у Кабміні Яценюка Кириленко кілька разів выдзначився неоднозначними ідеями та пропозиціями, зокрема, створенням "чорних" та "білих" списків іноземних митців. Також дружина Кириленка потрапила у скандал, коли її звинуватили у плагіаті під час написання дисертації.

Володимир Кістіон, віце-прем’єр-міністр

Один з найближчих людей з оточення Володимира Гройсмана. З 2008 по 2011 рік Кістіон займав посаду заступника Вінницького міського голови. З липня 2011 року по жовтень 2014 року був першим заступником Вінницького міського голови. У жовтні 2014 року був призначений на посаду першого заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Геннадій Зубко, віце-прем’єр-міністр

З 2006 по 2012 був депутатом Житомирської обласної ради. На парламентських виборах 2012 року був обраний нардепом від "Батьківщини" в одномандатному окрузі № 62. Після Майдану з 27 травня до 10 червня 2014 тимчасово очолював Державне управління справами. З 10 червня до 2 грудня 2014 — Перший заступник Глави Адміністрації президента України. З 2 грудня 2014 року отримав посаду віце-прем'єр-міністра — міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Олександр Саєнко, міністр Кабінету міністрів

Саєнко досить давно співпрацює з Володимиром Гройсманом. Зокрема, до обрання міністром він обіймав посаду керівника секретаріату голови ВРУ. Втім, варто зазначити, що вже в травні після реорганізації Кабміну, дане міністерство буде перепрофільовано у секретаріат.

Цікаво, що у 2014 році, коли Гройсман займав посаду віце-прем’єр-міністра - міністра регіонального розвитку, Саєнко був його радником. А з січня по березень 2015 року Олександр Саєнко працював помічником-консультантом Володимира Гройсмана.

До співпраці з Гройсманом Саєнко працював економічним консультантом у "Фонді економічних реформ в Україні", директором Школи вищого корпусу державної служби, був аспірантом Інституту законодавства Верховної Ради.

Андрій Рева, міністр соціальної політики

Андрій Рева входить в небагаточисельну урядову команду Володимира Гройсмана. У 1998 році Рева був заступником мера Вінниці Дмитра Дворкіса. У 2000-2005 роках – начальник управління соціального захисту населення Замостянської районної ради м. Вінниці. З 2005 року був заступником Вінницького міського голови Володимира Гройсмана, де залишився працювати і після того, як його патрон пішов на підвищення у Київ.

Олександр Данилюк, міністрів фінансів

Представник президента у Кабінеті міністрів під час прем’єрства Яценюка, Данилюк працював з 2002  по 2005 старшим консультантом британської компанії "МакКінзі енд компані". З 2005 по 2006 був радником тодішнього прем'єр-міністра Юрія Єханурова.

З 2006 по 2010 року був генеральним директором інвестиційного фонду Рюрик Інвестмент, м Лондон, Велика Британія.

З 2010 року був керівником Координаційного центру з упровадження економічних реформ в Адміністрації президента.

Ігор Насалик, міністр енергетики та вугільної промисловості

Ігор Насалик, в першу чергу, відомий тим, що був багаторічним мером Калуша. Втім, раніше ще наприкінці 90-х Насалик був депутатом Верховної Ради, де очолював підкомітет з питань нафтової промисловості і нафтозабезпечення комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. У 2014 році на дострокових парламентських виборах Насалик був обраний депутатом від партії "Блок Петра Порошенка".

Зараз бодібілдер Насалик очолить одне з найбільш впливових міністерств в уряді Гройсмана.

Тарас Кутовий, міністр агрополітики

"УДАРівець" Кутовий давно хотів стати міністром АПК. Втім, двічі це йому не вдавалося. Перший раз, коли квоту на це міністерство отримала "Свобода" й міністром став Ігор Швайка. Вдруге Кутовому не вдалося стати міністром, коли цю квоту в уряді Яценюка віддали "Самопомочі", і міністром став Олексій Павленко.

У 1998—1999 роки Кутовий був заступником головного аудитора проектів і програм регіональних відділень у Міжнародному фонді "Відродження".

У 2004—2009 роках Кутовий був фінансовим директором ЗАТ Інвестиційна компанія "XXI століття" київського забудовника Лева Парцхаладзе.

З 2010—2011 роки був президентом аграрної компанії "Райз", після чого обіймав посаду керуючого директора представництва "А1 Глобал Холдінгс Лімітед".

На парламентських виборах 2012 року був обраний народним депутатом від партії "УДАР". На позачергових виборах 2014 року був обраний народним депутатом України від одномандатного округу № 151, ставши членом фракції "БПП".

Євген Нищук, міністр культури

Повернувся в уряд Євген Нищук, відомий тим, що був "ведучим" двох Майданів – у 2004 році, і у 2013-2014 роках. Втім, після того, як він півроку побув міністром культури у першому уряді Яценюка, у другому складі Кабміну йому місця не знайшлося: цю квоту забрав собі "Народний фронт", поставивши на цей напрямок роботи В’ячеслава Кириленка. З відомим результатом...

Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Кум президента Петра Порошенка попри заяву про відставку в грудні 2015 року, в решті-решт залишається в Кабміні. Варто зазначити, що він протягом більше ніж десяти років обіймав різні керівні посади у телерадіокомпанії "НБМ", на базі якої 2003 року було створено "5 канал", що належить Петру Порошенку.

У 2007 році Стець став народним депутатом від "Нашої України".

З грудня 2014 року займає посаду голови новоствореного міністерства інформаційної політики, до діяльності якого, варто зазначити, до цього часу існують серйозні претензії з боку політиків та експертів.

Вадим Черниш, міністр з питань окупований територій та тимчасово переміщених осіб

Креатура народного депутата від "БПП" Олександра Третьякова.

У 2004 році був довіреною особою кандидата на посаду президента України Віктора Ющенка в Кіровоградській області по 104 виборчому окрузі. З березня 2005 по серпень 2006 рік був заступником голови Кіровоградської облдержадміністрації з гуманітарних питань, а з серпня 2006 по листопад 2007 року -  головою Кіровоградської обласної державної адміністрації.

З червня 2015 року є головою Державного агентства з питань відновлення Донбасу, яке, щоправда, так і не почало функціонувати. Втім, тепер функції цього агентства, поговорюють, за прямого сприяння Олександра Третьякова, перейдуть до новоствореного міністерства.

Степан Полторак, міністр оборони

Переобраний на посаду міністра оборони за поданням президента Петра Порошенка. У березні 2002 призначений начальником Академії внутрішніх військ МВС України. 28 лютого 2014 року указом в.о. Президента України Олександра Турчинова був призначений командувачем Внутрішніх Військ МВС України.

Пізніше, у квітні 2014 року, Верховна Рада України призначила Степана Полторака командувачем Національної гвардії України. 14 жовтня 2014 року Верховна Рада з подання голови держави призначила Степана Полторака міністром оборони. Рівно за рік Петро Порошенко присвоїв військове звання генерала армії України міністру оборони України Степану Полтораку

Павло Клімкін – міністр закордонних справ

Ще один з міністрів, які проходять в уряд за президентською квотою. Попри те, що народився у російському місті Курськ, протягом всієї дипломатичної діяльності представляв Україну.

У 2010 році Клімкіна було призначено заступником міністра закордонних справ Костянтина Грищенка, а вже за рік, 29 квітня 2011 року згідно з указом Президента України Клімкіна було призначено керівником всього апарату міністерства.

Майже одразу після інавгурації президента Петра Порошенка у червні 2014 року Верховна Рада ухвалила відповідне подання голови держави про призначення Клімкіна міністром закордонних справ.

Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ

Арсен Аваков – один з головних стовпів Арсенія Яценюка, який прийшов в уряд одразу після втечі Януковича і компанії. За часів президентства Віктора Ющенка Аваков був головою Харківської обласної державної адміністрації (з 4 лютого 2005 по лютий 2010). У 2009 році встиг побувати за пропозицією лідера В'ячеслава Кириленка головою Харківської обласної організації "За Україну!".

Втім, у квітні 2010 року призначений головою Харківської обласної організації партії "Батьківщина". На парламентських виборах 2012 року був обраний народним депутатом України по списках об'єднаної опозиції "Батьківщина".

Його робота у МВС за два роки отримала як схвальні так і негативні відгуки. Зокрема, при Авакову було проведено реформу міліції, створено службу патрульної поліції. Втім, прізвище міністра неодноразово фігурувало у різних скандалах. Зокрема, ЗМІ зазначали, що у кріслі очільника МВС він не тільки зумів повернути всі втрачені раніше бізнес-активи, але й за допомогою сім'ї активно заробляє на видобутку газу.

Також Аваков запам’ятався тим, що став чи не першим активним блогером у Facebook серед державних керівників вищого щаблю.

Павло Петренко, міністр юстиції

Ще один "стовп оборони" Яценюка в уряді Гройсмана  Павло Петренко продовжить обіймати посаду міністра навіть після уходу свого шефа. Петренко у інтерв’ю неодноразово розповідав про свої зв’язки з Арсенієм Петровичем, які тягнуться ще з студентських років у Чернівцях.

Варто зазначити, що з 2001 по 2005 рік Петренко працював на високих посадах ВАТ "Державний ощадний банк України". Після цього він до 2010-го року займався адвокатською практикою

З 2009 року був членом громадської організації та в подальшому політичної партії "Фронт Змін", входив до бюро партії та керував юридичним департаментом.

На парламентських виборах 2012 року займав посаду керівника юридичного департаменту Об'єднаної опозиції "Батьківщина", ставши народним депутатом від цієї політсили, № 52 в списку.

Був одним з головних правників під час Майдану, який захищав активістів під час переслідувань з боку режиму Януковича.

27 лютого 2014-го року увійшов до складу Кабінету міністрів Арсенія Яценюка, очоливши Міністерство юстиції України. За участі Мінюсту було ухвалено низку реформаторських документів, зокрема, закон про люстрацію. Також ним було проведено реформування системи надання адміністративних послуг.

Остап Семерак, міністр екології та природних ресурсів

Ще один представник "Народного фронту". Протягом багатьох років був членом ПРП. На парламентських виборах 2007 року став народним депутатом від Блоку Юлії Тимошенко.

Після Майдану став міністром Кабінету міністрів України. На позачергових парламентських виборах 26 жовтня 2014 року обраний народним депутатом від "Народного Фронту".

Володимир Омелян, міністр інфраструктури.

Омелян представляє квоту "Народного фронту". Так, у 2014 році він працював головою патронатної служби тодішнього міністра Кабінету міністрів Остапа Семерака.

Втім, і до цього він обіймав низку посад в урядах. Так, з 2006 по 2007 рік він був заступником директора Департаменту забезпечення роботи Міністра (патронатна служба) Міністерства економіки України.

З 2007 по 2008 рік був першим секретарем аналітичного відділу Департаменту секретаріату міністра Міністерства закордонних справ. З 2008 по 2009 — начальником управління організації роботи Міністра Міністерства охорони навколишнього природного середовища, де потім до 2010 року очолював патронатну службу.

За часів президентства Януковича Омельян опинився у МЗС, де займав низку посад на рівні управлінь та відділів. Зокрема, з 2011 по 2012  рік він займав посаду начальника відділу Російської Федерації Управління Російської Федерації Першого територіального департаменту Міністерства закордонних справ.

Після цього Омельян з 2012 по 2014 рік був заступником директора Департаменту забезпечення діяльності Міністра (патронатна служба) Міністерства фінансів України.

Під час першого уряду Яценюка він став керівником патронатної служби Міністра Кабінету Міністрів Семерака.

Втім, на цьому пригоди цього вічного чиновника не завершилися: у грудні 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України він був призначений на посаду заступника Міністра інфраструктури України, де власне і зустрів підвищення, ставши повноцінним міністром.

Лілія Гриневич, міністр освіти та науки

Людина з квоти "Народного фронту", відомий спеціаліст з питань реформування системи освіти в Україні. У 2006 році була директором Українського центру оцінювання якості освіти. З 2006 по 2009 рік була начальником Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації.

Була одним з автором системи ЗНО в Україні. Зокрема, Гриневич була першим директором Українського центру оцінювання якості освіти.

На парламентських виборах 2012 року обрана народним депутатом України від партії ВО „Батьківщина“ під № 14. У Верховній Раді очолила Комітет з питань науки і освіти. На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обрана народним депутатом Народного фронту.

Ігор Жданов, міністр молоді та спорту

Жданову також вдалося залишитися на своїй посаді, ставши міністром за квотою "Народного фронту". Щоправда, до цього він представляв в уряді "Батьківщину", але після оголошення Юлії Тимошенко про перехід в опозицію, Жданов вирішив грюкнути дверима і залишився з Яценюком.

Жданов – відомий політтехнолог. Був аналітиком у штабі Віктора Ющенка під час президентських виборів 2004 року. У 2008 році вийшов з "Нашої України". А вже у 2014 році очолював президентський штаб Юлії Тимошенко. Втім, безрезультатно…

Того ж року став депутатом Верховної Ради від "Батьківщини", звідки вже опинився в уряді, де закріпився, увійшовши у команду Арсенія Яценюка.

Фото УНІАН