Чим громадянка Гайдар краще "Правого сектору"

Холівар на тему отримання українського громадянства Марією Гайдар триває в українських соціальних мережах вже півмісяця - з сезонними загостреннями. Чергове з них передбачувано трапилось саме в той момент, коли віце-губернатор Одещини громадянство таки отримала.

Українці, обурені отриманням Гайдар українського громадянства, діляться на дві великі групи - і одного спікера ПС Артема Скоропадського.

Стосовно "ображеного Скоропадського " - то тут все просто. Якби прес-служба ПС краще працювала б перед виборами, і президентом став Ярош, а не Порошенко - то й українське громадянство отримувала б не Марія Гайдар, а Артем Скоропадський. А так сталося те, що сталося. Президенти багатьох країн мають право надавати громадянство іноземцям на свій смак, і український цим правом скористався.

Натомість багатьох дратує той факт, що громадянство дотепер отримали не всі іноземці (головно - росіяни та білоруси, всім решту це не принципово), які воюють проти сепаратистів та російських військ зі зброєю в руках. І така проблема реально існує. Але вирішувати її варто, мабуть, не з позицій дрімучого хуторянства, які зводяться до того, що "чому це солдатам та волонтерам не дали - а Гайдар дали?". Бо проблема не у віце-губернаторі Одещини, а у відповідних українських бюрократичних структурах, на які й слід тиснути. На всі - включно з найвищою, в особі президента. Який, якщо й має якісь застереження щодо конкретних осіб, повинен їх озвучити. Але що з точки зору публічних осіб, що з точки зору "фейсбучно-стурбованих", щоденний звіт про те, що президент України - чи дрібний клерк Петренко знову не зробив те, що мав зробити зі списком претендентів на громадянство, які беруть участь в АТО - це набагато менш цікаво і приємно, ніж багатослівний наїзд на Саакашвілі-Гайдар. Хоч користі від першого було б помітно більше, ніж від другого.

Прес-секретар "Правого сектора", росіянин Артем Скоропадський, невдоволений тим, що досі не має громадянства України (фото Артем Скоропадський / Facebook)

Ще одна чимала група українців взагалі з острахом і підозрою ставиться до самої ідеї призначення росіян на відповідальні посади в державі. І їх можна зрозуміти. Під видом російських опозиціонерів в Україну цілком можуть проникнути якщо й не агенти Путіна, то його "корисні ідіоти" (хоча агенти, скоріше за все, не просто можуть бути - вони реально є навіть серед тих росіян, які воюють за Україну). Але не слід параної давати можливість керувати нашими діями. В іншому разі, підозрюючи винних і невинних, громадячи одну підозру на іншу, ми просто колапсуємо. Цілком може бути, що це і є ще однією стратегією Кремля. Не кажучи вже про те, що сірий і безіменний український чиновник, який міг би зайняти крісло, яке сьогодні посідає Гайдар, може виявитись нелояльним чи некомпетентним набагато швидше, аніж молода росіянка, за кожним кроком якої стежать з гіпертрофованим інтересом. А якщо хтось сумнівається в тому - нехай згадає, хто був попередником Гайдар на її посаді. Ну що, вийшло?

Хоча, з іншого боку, й популярна зараз ідея "створення російської антипутінської сили" в Україні теж видається химерною. Бо будь-який "російський опозиційний проект в Україні", як не крути, стане точною копією "Камітету парятунку Украіни" імені Миколи Яновича Азірова в екзилі. Хай і братимуть участь у ньому люди значно симпатичніші й інтелігентніші за нашого екс-прем'єра, політична суть від цього не зміниться.

Натомість, хочеться надіятись, що від обговорення того, чи заслужено отримали громадянство Гайдар і Саакашвілі всі, хто направду стурбований цими кадровими призначеннями, перейдуть до уважного і прискіпливого вивчення діяльності (чи бездіяльності) цих посадовців. І не тільки цих, бажано. Принаймні, щоб було з чим порівнювати. Інакше вся фейсбучна "політична стурбованість" довкола Марії Гайдар виглядатиме, як тривіальна світська хроніка - з безконечними скандалами і розмовами ні про що. В країні, де йде війна це, певно, трохи завелика розкіш.

Читайте також Знайдіть 6 розбіжностей між Марією Гайдар і дружиною Саакашвілі (ФОТО)