Чому Україна не зможе захистити острів Зміїний

- Щойно командувач Чорноморським флотом Росії Олександр Вітко відзвітував, що Росія поповнила свій Чорноморський флот 200 одиницями військової техніки. Наскільки це небезпечно для України?

- Підсилення російського Чорноморського флоту однозначно є не дуже добре, хоча треба розуміти правильно, де буде їхнє місце базування. Я не думаю, що Вітко дав чітко зрозуміти, що місце базування цих 200 одиниць техніки буде, наприклад, в Алушті, в Козачій бухті чи ще десь. Також це може бути ще й Новоросійськ. То ж, де саме будуть базуватися ця техніка - це ще відкрите питання.

Але, як би там не було, однозначно треба ставитися із застереженням до концентрації бойових кораблів і іншої техніки, яка може відноситись до частин берегових, ракетно-артилерійських військ і морської піхоти. Це однозначно іде не на користь Україні.

- Якою має бути реакція України? І чи може Україна станом на сьогодні убезпечити свої території в Чорноморському регіоні, приміром острів Зміїний?

- Україні залишається в цьому випадку тільки спостерігати за підсиленням російського флоут, і в той же час ми повинні самі робити все те, щоб розбудувати власні потужні військово-морські сили. Перший етап цього процесу уже пішов - відбувається в першу чергу підсилення спроможності України відбивати агресора на узбережжі. Тобто, якщо ворог планує, чи буде здійснювати заходи, які направлені на окупацію території з моря, то на чорноморських напрямках треба підсилювати обороноспроможність. На наступному етапі треба вже виходити на більш потужні рівні. Це і захист територіальних вод, а в подальшому і економічної зони України. Але це - питання майбутнього.

Україна повинна зробити дуже рішучі і серйозні кроки. Це створення безпілотних апаратів, як морського базування так і підводного базування. Не безпілотні літальні апарати, а безпілотні надводні чи навіть підводні апарати. Це не надто складно, не думайте, що безпілотний літальний апарат це щось таке надзвичайно нове, нічого подібного, ще діти в радянському союзі будували радіокеровані повітряні моделі. То ж потрібно розрахувати плани таким чином, щоб по-перше, цей апарат зміг підняти більше обладнання на себе, незалежно від того, що це за обладнання, або розвідувальне або зброя. Така ж сама ситуація і з моделюванням радіокерованих кораблів чи моделей, які б могли по поверхні моря пересуватись, і те ж саме є і під водою. 

- В Україні зі свого боку заявляють про відродження підводного флоту, наскільки реальними є такі амбіції?

- Це залежить від того, що ми вважаємо за реалії. Реалії – це продумана виважена програма створення кораблів. Все можливо, якщо програма дійсно продумана і є політична воля для її реалізації, а не така там воля, яка була навколо будівництва корветів.

Але навіть, якщо і справді є політична воля, то побудувати підводний човен сьогодні Україні буде дуже важко, бо підводні човни на Чорноморському флоті в Чорному морі не виготовляли, лише ремонтували, і в той же час Україна має конструкторські бюро, які могли б долучитися до цього процесу. Це буде дуже довгий і не одразу вдалий крок.

Є інший шлях -  замовити, наприклад, підводний човен десь в іншій країні. От наприклад голландці свого часу пропонували Україні побудувати корвети. А коли їх побудують, за технологією Україна зможе ще два корвети побудувати в Миколаєві, як це робить Китай, копіюючи західну техніку. Таким шляхом теж можна піти. Але це повинен визначати уряд та командувач флоту. Але, якщо командувач флоту сам по собі не бачить завдань для військово-морських сил – то флоту не буде.

Якщо взяти і просто порівняти, які завдання стоять перед військово-морськими силами, приміром, у США? Вони ж не ведуть ніяких потужних морських баталій. Основа їхнього флоту - це експедиційні війська, а основа стратегії – це захист своїх економічних та політичних інтересів. Тому, до тих пір поки наша псевдоеліта не сформує свої економічні інтереси в приморських напрямках, бажано за межами Чорного моря, до тих пір завдань для нашого флоту не буде, захищати нема чого, і створювати флот ні для чого.

- Залишається лише захищати власні береги...

- Так, але формування мети - це довгий процес. Знаєте, от ніхто на це не звертав увагу. Коли держава переходить від централізованої економіки на ринкову економіку, перше силове відомство, яке починає збагачуватись і більш-менш відчувати себе комфортно – це Міністерство внутрішніх справ. Чому? Тому що основний обіг коштів починає крутитися всередині держави і відповідно нові олігархи та можновладці вони в першу чергу пробують захистити свій капітал в середині держави. От чому в нас і виникають проблеми і з судами, і з прокуратурою, і з Міністерством внутрішніх справ.

Після цього, коли капітал починає виводитись за межі держави, починають більш-менш себе комфортно почувати служби зовнішньої розвідки, СБУ і структури, які можуть вирішувати певні національні завдання, економічні завдання поза межами держави. І в принципі ми це теж бачимо.

Що стосується армії і флоту, вони тоді розвиватимуться, коли український капітал та економічні інтереси будуть зосереджені, і дуже серйозно, за межами країни. Наприклад, знищення риболовецького Чорноморського флоту першим президентом України, про що він не любить згадувати, це був в принципі перший крок до послідовного знищення і військового флоту. Як відомо завжди триває боротьба в економічній зоні за вилов риби, і виграє більш потужніший, той, хто має військову присутність. Чи навпаки інший випадок - коли один із танкерів наших заарештували. Якщо б був присутній в тому районі  корабель військово-морських сил України, я не думаю, що навіть американці пішли б на таку відверту конфронтацію.

І треба ще розуміти, що в нас еліта, яка мабуть ще не доросла так називатися, в окремих випадках не розуміє, що їхні інтереси як і інтереси держави, як і інтереси людей, які сплачують податки, повинен захищати цей флот. Тому він необхідний їм в першу чергу, для того, щоб їхні економічні інтереси защити, а потім вже як наслідок будуть і політичні інтереси.

Коли знищували кораблі тилу - це був певний сигнал до того, що фактично флот України руйнується, а це сигнал до того, що і економіки не буде української. От воно в принципі зараз чітко все видно, і чітко можна проаналізувати, і зрозуміти це все.

- Наскільки потрібне Росії посилення флоту в Чорному морі, адже йому все одно дуже далеко до турецького?

- Сьогодні в Росії є певна морська політика і певна стратегія в плані розбудови і створення Військово-морського флоту. І Росія ясно відчуває себе найбільш безпечно на Тихокеанському флоті і на Північно-льодовитому флоті. Просто тому, що там більш-менш немає явних ворогів, і там більше так званої відкритої води. Тобто Росія фактично як тихоокеанська держава може за великим рахунком, куди завгодно з цих двох місць відправляти свої бойові кораблі.

Якщо ж ми візьмемо Балтику, яка закрита, оточення з країнами членами НАТО, Європейського союзу, тут значно складніше. Так само і в Чорноморському регіоні, але чим важливий Чорноморський регіон - там Росія сьогодні фактично вирішує питання боротьби з НАТО за вплив на Африку, як на певний майбутній природний ресурс. Цей ресурс потребує постійної присутності у Середземному морі і тому числі і військових сил і, відповідно, в цьому сенсі присутність флоту в тому регіоні є необхідною. Питання полягає, де мати бази для цього флоту? Росія бореться за один іржавий пірс в Сирії, бо чітко розуміє, що флот після Босфору має десь зупинятись, дозаправлятися, повинен мати хоч якусь інфраструктуру, щоб мати змогу більш-менш виконувати свої завдання.

Тому Росія сьогодні розглядає Чорноморський флот як перспективний, іноді навіть перспективніший Балтійського. Інтереси в Балтиці завжди можна компенсувати присутністю північно-льодовитого флоту, а от як ти компенсуєш присутність своїх інтересів в Середземному морі? Яким флотом? Якщо закривається Гібралтарська протока, а найближчий шлях – це з Чорноморського регіону. Тому Росія за ці питання бореться і однозначно Росія буде пробувати збільшувати свою присутність. Принаймні пробуватиме вивести її на рівень такий щоб дозволило протистояти найсильнішій країні південного регіону - Туреччині.

- Але на це потрібно багато років і ресурсів.

- Років і ресурсів треба багато, а хіба війна - це дешеве питання? Ви бачите Росія йде на це все за рахунок знищення добробуту власного населення. Росія іде на це, і тут ми нічого не зробимо, такий вже менталітет влади, а менталітет влади можна змінити, коли росіяни змінять саму владу .

- Але і Туреччина на такі дії Росії реагуватиме.

- А вона уже реагує. Туреччина вже заявила про присутність на її території ядерної зброї, принаймні в рекламних роликах збройних сил. Однак ми бачимо, що Російська Федерація сьогодні не готова фактично, і не буде ще довго готова протидіяти по- перше члену НАТО, а по-друге найпотужнішій в цьому регіоні державі, яка сьогодні завдяки конфлікту, який відбувався на її кордонах, дуже серйозно підготовлену армію.  І Україна наразі налагоджує військову співпрацю з Туреччиною, що дуже правильно, і в подальшому треба розвивати дружні стосунки з цією державою, якщо ми дійсно плануємо стати серйозним потужним гравцем і членом НАТО .

- Здається, іншого виходу у нас просто нема.

- Дай Боже, якщо ми зробимо правильні висновки і будемо рухатися далі та вимагати вирішувати наші інтереси.