Торги за ”слуг”: Які реальні центри впливу утворюються у новій Верховній Раді

Найбільш потужними олігархами в Україні за результатами президентських і парламентських виборів виявилися Ігор Коломойський, Рінат Ахметов та Віктор Пінчук. Ахметов - в силу того, що він, як і раніше, так чи інакше контролює третину української економіки. Пінчук - оскільки спромігся підсилити свої позиції через проведення в Раду своєї фракції "Голос" і ще низки депутатів в інших політсилах. Коломойський - тому що зміг інтегрувати свій вплив в найближче оточення Зеленського, і створити власне ядро депутатів, яких провів під брендом "Слуги народу" у ВР.  

Не виключено, що незабаром ми побачимо у новій Верховній Раді три полюси тяжіння. Навколо кожного з цих полюсів буде сформовано депутатські орбіти, які відстоюватимуть інтереси своїх патронів. При  цьому лінії розділу між цими орбітами не обов'язково співпадатимуть з фракційним розподілом Верховної Ради. Тобто формально депутати будуть членами своїх фракцій, але у разі принципових для своїх бенефіціарів голосувань ми цілком зможемо побачити раптове окреслення реальних команд олігархічної підтримки.  

Гіперактивний Коломойський

Володимир Зеленський намагається максимально дистанціюватись від Коломойського і всіляко демонструє, що не має з ним спільних справ. Натомість президент здійснює певні реверанси у бік Ахметова та Пінчука.

Від Ахметова він буквально у перші дні своєї каденції прийняв подарунок у вигляді двох сотень "швидких допомог", які особисто передав в регіональні лікарні. З Пінчуком Зеленський також регулярно зустрічається, обговорюючи і мінський процес, куди пристроїли тестя олігарха і другого президента Леоніда Кучму. До думки Пінчука дослухаються і при обговоренні формату парламентської коаліції та кабміну.

А от з Коломойським ситуація не така райдужна. Принаймні у публічній площині. Олігарх, що отримав змогу повернутись в Україну після поразки Порошенка, стрімко нарощує свій вплив. Але при цьому він так і не мав зустрічі з новообраним президентом (обидва це заперечують, а доказів на підствердження такої зустрічі немає). Здається, що Зеленський намагається остаточно позбутись ярлику "маріонетка Коломойського", який був на нього навішений в ході виборів. І тому уникає як публічної демонстрації стосунків з екс-губернатором Дніпропетровщини, так і будь-яких дій, що можуть бути трактовані як підтримка олігарха.

Натомість нахрапистий олігарх змушений робити певні порухи, аби залишатись в політичному потоці. І саме від нього ми бачимо намагання не просто створити, а й зробити публічно формалізованим свій центр впливу у новій Верховній Раді.

За результатами виборів, Коломойський за різними оцінками та підрахунками матиме суттєвий вплив на близько 30-ох депутатів. Але недооцінювати Ігоря Валерійовича не варто і слід очікувати, що рано чи пізно проявляться ще десяток сплячих агентів. 

Рухи всередині "Слуги народу" публічно почалися під час так званого навчання майбутніх депутатів у Трускавці на Львівщині - саме там керівники партії намагають створити слухняний моноліт зі списочників та мажоритарників. Але деяким досвідченим діячам не надто весело слухати прописні істини від найнятих тренерів, тож вони розважаються тим, що створюють неформальні групи всередині майбутньої мегафракції "Слуга народу" - обраний депутатом від Київщини журналіст з 1+1 Олександр Дубинський оголосив про об'єднання мажоритарників під робочою назвою "Справедливість". За його словами до групи вже приєдналися 5 обранців. Це сам Дубинський, Ольга Василевська-Смаглюк, Олег Дунда, Максим Бужанський та Олександр Куницький. Немає сумнівів, що добро на такий виступ Дубинського і Ко дав безпосередньо Олександр Ткаченко, якого вважають наближеною до Коломойського людиною.

Очевидно, що подібний демарш є способом презентувати ядро групи, застовпивши своїх депутатів - з одного боку. А з іншого - дати сигнал Зеленському, що без його штиків більшість "Слуги народу" виявиться неспроможною набрати 226 голосів.

Іншим напрямком активности власника 1+1 є також створення групи поза межами більшості Зеленського. І тут Коломойський цілком може розраховувати на вірного соратника Ігоря Палицю, на якого орієнтуються ще кілька мажоритарників, що потрапили у Раду переважно на Західній Україні. Якщо знадобиться, Коломойський та Палиця цілком можуть спробувати довести цей альтернативний центр впливу до мінімально необхідної для створення групи кількості у 20 депутатів. І допомогти їм у цьому цілком може Арсен Аваков, який дещо провис і потребує свого осередку впливу в парламенті.

У Пінчука прорізався Голос

В той же час Віктор Пінчук цілком успішно використовує метушню Коломойського аби переконати Зеленського у необхідності взяти в коаліцію Вакарчука з його фракцією у 20 штиків. Мовляв, тоді як ненадійний "бєня" буде шантажувати своїми штиками, Вакарчук цілком може підставити своє плече.

Аргументує свою потрібність новій владі Пінчук також і близькими зв'язкми в американському істеблішменті. Звісно, він дещо розгубив свій вплив після поразки демократів і Хіларі Клінтон. Але ж і Трамп не вічний, його позиції не стовідсоткові і вже наступного року в Білий дім цілком може в'їхати демократ Байден. А в такому випадку кращого каналу зв'язку з Америкою аніж Пінчук Зеленському, мовляв, годі й шукати.

Звісно, якщо Пінчуку вдасться нав'язати Зеленському Вакарчука, вартість його політичних акцій стрімко зросте. А виглядає все так, що Зеленський таки схиляється до залучення Голосу у більшість. В першу чергу для того, аби врівноважити непомірно апетитного ізнаїльського поверненця.

Як би там не було, а Пінчук вже зміг вживити в команду Зеленського свого менеджера Олександра Бородянського - очільника каналу СТБ та компанії StarLightMedia. Той нині став позаштатним радником президента, але, схоже, націлився на нове потужне гуманітарне міністерство, яке утвориться після об’єднання міністерств культури, інформаційної політики і молоді та спорту.

Ахметов: розумні інвестиції

Найбагатший українець Рінат Ахметов, створюється враження, програв на цих виборах: його Опоблок не подолав 5-відсотковий бар'єр, а через мажоритарку у Раду потрапили лише шестеро висуванців. Тим не менш Рінат Леонідович розуміє, що для збереження себе в економіці потрібно мати підтримку і в політиці. Тож він як і раніше сповідує принцип, що дружити краще, ніж ворогувати. І знаходить підходи і до нової влади. Подейкують, що люди Ахметова вже шукають підходи і до списочників, і до мажоритарників - байдуже з якої партії.

В цьому сенсі власнику футбольного клубу "Шахтар" на руку грає те, що в Раді опинилося багато ще не дуже спокушених грошима та владою "весільних фотографів", лояльність яких може коштувати не надто дорого. Утримувати пару-трійку десятків таких агентів впливу - цілком підйомний по грошах проект для Ахметова. І може навіть вийти так, що утворити свій центр впливу в парламенті за нинішніх умов вийде значно дешевше, аніж було витрачатись на виборчу кампанію, ведучи в Раду свою партію.