Гриценко у Відні: Навіщо "перший непрохідний" вирішив "потиснути" руку Путіну

Повідомлення про це розміщене на сайті організації за 4 червня. У ньому Гриценка називають "альтернативним кандидатом на майбутніх президентських виборах". Український полковник розповів австрійцям про викорінення корупції та розвиток подій на Донбасі. В ICEUR зазначають, що Гриценко "спирається на досвід військового фахівця та самостійної особистості, яка ніколи не була залучена до корупційних скандалів". "Хоча й інші кандидати обіцяють викорінити корупцію, він йде на крок далі і обіцяє Україну без олігархів", вказано на сайті.

Можливо, австрійців подібні заяви Гриценка й зацікавили, для нас же нічого нового в його словах нема. Щоразу, коли в Анатолія Степановича питають, що він робитиме з олігархами в разі президенства, він відповідає: багаті люди будуть, але олігархи, котрі втручаються в політику і тримають телеканали, зникнуть, як клас. Причому каже це він в ефірах "зомбо-ящиків", які належать олігархам.

Але цікавіша в його заявах навіть не антиолігархічна риторика – ну, не буде ж він розповідати іноземцям про Віктора Пінчука чи інших олігархів, які можуть зробити ставку на нього – а позиція стосовно Донбасу. Гриценко вважає, що зрештою Росія буде готова повернути окуповані території на сході на українських умовах. Коли і як? Спікер згадав про свій досвід контактів на високому рівні з керівництвом РФ, де важливі надійність ("якість рукостискання") та вирішення проблем у відкритий, діловий спосіб, що більше, аніж ідеологічна прихильність.

Якщо сайт ICEUR не перекрутив слова колишнього міністра оборони України, то він схоже збирається "тиснути" руку Путіну. В ефірах українських телеканалів про переговори з Путіним і бойовиками говорять колишні "регіонали", Анатолій Степанович про подібне каже лише в Австрії. Вочевидь, вітчизняний політикум має вимагати від Гриценка, аби він чітко артикулював своє бачення процесу деокупації Донбасу. Бо те, що було сказане в Австрії, віддає капітулянтством.

Варто трохи зупинитися й на аудиторії, яку збирає ICEUR, засновником якої є відомий європейський соціаліст Ганнес Свобода. Він добре обізнаний з ситуацією в Україні, адже мав контакти з різними українськими політиками ще з часів Януковича. Тоді подейкували, що "регіонали" вбачали в панові Свободі свого лоббіста в Європі. Проте так сталося, що саме цей австрійський євродепутат став ініціатором розриву стосунків соціалістів в Європарламенті з Партією регіонів. Разом із тим зараз він не належить до жорстких критиків Росії. Свою позицію Свобода висловив в інтерв'ю одному з українських видань: "Ми розуміємо українську ситуацію, і те, що робить Росія, є неприйнятним… Але немає підтримки переходу до конфлікту, до війни з Росією". Також австрієць досить критичний до нинішньої київської влади, але не до українців.

Основний інтерес його громадської організації – суспільно-політичні процеси в Росії, Україні, Грузії, Білорусі, Вірменії, Молдові, Казахстані, тобто, саме представники цих пострадянських держав отримують інформаційні майданчики в ICEUR. До Євромайдану українська проблематика тут була на задвірках, натомість домінувала російська тематика. Ліберально налаштованим росіянам і зараз надають пріоритет. Але не слід забувати, що російський ліберал на українському питанні перетворюється на шовініста і великодержавника.

До Гриценка перед австрійськими експертами в різні періоди виступали й інші українці: Сергій Тарута та Андрій Ніколаєнко – ключові особи в політпроекті "Основа", ще в 2014-му році політолог Кость Бондаренко та журналіст Валерій Калниш, в 2015-му Данило Лубківський, близький до екс-прем'єра Арсенія Яценюка, у 2017-му давав майстер-клас й Михайло Саакашвілі. Якщо узагальнити, то ICEUR – це одна із багатьох громадських організацій на Заході, де в експертному середовищі обговорюється українська проблематика.

Участь у цих дискусіях наших політиків, аналітиків, науковців – потрібна справа, проте, вочевидь, неприпустимо, коли вони використовують надані можливості для власного піару. Це перше. А друге – у нас склався цілий клас політиків, які участю в подібних дискусійних платформах на Заході створюють навколо себе антураж значущості. Мовляв, я розмовляв із впливовими людьми в Європі й Америці, і вони вважають, що в Україні йде все не так. А потім з'являються фейкові "мирні плани" по Донбасу, ініціативи здачі Криму в оренду, побрехеньки про санкції проти українських можновладців за корупцію і тому подібне. Залишається сподіватися, що хоч Гриценко не привіз з Відня якусь таку псевдосенсацію.