Мовний закон як наживка для Півдня: Навіщо Разумков розколює "слуг"

У питанні мови треба враховувати позиції всіх. Якщо коротко, саме цим Дмитро Разумков прикриває повернення ним у політичний дискурс мовного питання, яке насправді вже давно у суспільно-політичному порядку денному України займає надцяте місце. Спікер очікувано отримав різку відповідь від націонал-патріотичних сил та від небайдужої інтелігенції. Однак - мовчанка з президентського Офісу та від керівництва "зеленої" фракції у парламенті. І це насторожує, адже відсутність реакції Зе-команди на заяви одного зі своїх видних діячів, наштовхує на думку, що перегляд закону про забезпечення функціонування української мови як державної є спільною позицією влади. Але це не так. Сам Разумков визнає, що у фракції "слуг народу" немає голосів за перегляд мовного закону.

Простіше кажучи, фракція з цього питання може тріснути по швах.

У той же час, на тлі заяв спікера Ради та мовчанки ОП і лідерів монобільшості, так званий "парламент ЛНР" ухвалив поправку до своєї "конституції", що позбавляє українську мову статусу "державної" на окупованій території Луганської області. Це рішення варто розцінювати як гібридну реакцію Москви на активізацію у Києві розмов про перегляд мовного закону. Інакше кажучи, якщо влада має намір переписати закон таким чином, щоб там було враховане "мовне самовизначення" в ОРДЛО, а Разумков у своїй недавній заяві згадав про повернення тимчасово окупованих територій, то Кремль, рішенням своїх луганських маріонеток, дає зрозуміти, що мовних поступок для окремих районів йому замало і для російської в Україні мають зробити комфортні умови скрізь. Коли коротко, то Росії потрібен не переписаний мовний закон, а новий закон Ківалова-Колесніченка.

Навіщо Разумкову російська мова

Втім, повернемося до фігури Разумкова. Якщо президент Зеленський, схоже, воліє обходити мовне питання, аби не провокувати непотрібні конфлікти всередині країни, то спікер відверто педалює перегляд закону про мову. Одним із варіантів пояснення поведінки голови Верховної Ради можуть бути місцеві вибори: завдяки обіцянці переписати закон про мову "слуги" хочуть привернути на свій бік виборців сходу та півдня. Та одна справа обіцянка, зовсім інша – її втілення в життя. Протягнути такі зміни завдяки "ОПЗЖ" означатиме власними руками підіграти проросійським силам. За такого сценарію "слуги" абсолютно нічого для себе не виграють, бо лаври переможців дістануться не їм, а політсилі Медведчука-Бойка. Тому, ймовірно, Разумков намагається грати у захисника російської радше для своєї політичної кар’єри, а не рейтингу партії влади.

Підготовка до місцевих виборів демонструє дуже негативну тенденцію для Зе-команди – в її складі забагато амбітних діячів, які використовують бренд фаворита минулорічних виборів для капіталізації власних персон. Це видно навіть по Києву: поки в ОП та у парламентській фракції говорять про праймеріз, окремі депутати вже позиціонують себе в якості висуванців від партії "Слуга народу". Разумков, як відомо, балотуватися в мери Києва відмовився, що в нинішніх реаліях є абсолютно прагматичним рішенням. Бо вже дуже скоро можуть скластися інші реалії, коли з’явиться нагода заявити про себе в якості самостійного гравця на загальнодержавному рівні. З огляду на ймовірні перспективи, сьогоднішні заяви спікера про перегляд мовного закону можна розглядати як зондування реакції суспільства. Так, реакція націонал-патріотів украй негативна. Але Разумков та "слуги" загалом і так розуміють, що ця частина електорату їх не підтримуватиме. То на кого ж спрямовані мовні сигнали спікера?

Давайте поглянемо на електоральну карту країни за підсумками минулорічних парламентських виборів. Відомо, що найвищі показники "Слуги народу" були в Дніпропетровській області (56,7%), звідки родом президент Зеленський та значна частина Зе-команди. Тут, так би мовити, голосували за своїх. Також відомо, що за 50% "слугам" дали три центральні області – Полтавська, Кіровоградська і Черкаська. Але найбільш показовим стало голосування в південних регіонах: Миколаївська область (52,18%), Херсонська (49,71%), Одеська (47,03%). Це регіони, де традиційно підтримують партії, які вдаються до проросійської риторики, однак у липні минулого року "слуги" із суттєвою перевагою "зробили" тут "ОПЗЖ". Це значною мірою російськомовні регіони, проте їх населення переважно ментально українське. Завдяки останньому фактору у 2014-му році Росії не вдалося в цих областях реалізувати проект "русской весни". Він не сприймався більшістю людей. І в Одесі прихильники "Новоросії" були в меншості.

Не виключено, що Разумков заявами про перегляд мовного закону намагається сподобатися виборцям саме цих регіонів, стати тут "своїм". Відомо, що для нього Миколаїв – не чужий (дружина спікера Юлія – донька покійного екс-мера міста корабелів Володимира Чайки). Будучи з візитом тут у січні, він признався у любові до Миколаєва. Ставши популярним у південних областях, цілком можна спробувати зіграти у самостійну політичну гру, стати фігурою, на яку згодом орієнтуватиметься й частина нинішніх "слуг".

До речі, ще один цікавий момент. Дмитро Разумков з 2010-го по 2014-й рік працював із тодішнім віце-прем’єром Сергієм Тігіпком, був його помічником. Із Тігіпком в добрих відносинах був ще покійний батько нинішнього спікера Олександр Разумков. А Тігіпко, окрім доволі насиченої політичної біографії, відомий ще й прихильним ставленням до нього жителів півдня. Так, на дочасних виборах ВР 2014-го року його партія "Сильна Україна" найбільшу підтримку отримала в Одеській області (11,35%), пройшла вона 5% бар’єр і в Миколаївській та Херсонській областях. А на президентських виборах у травні 2014-го Тігіпко посів 5 місце з 5,23%. Такий гарний результат він зміг забезпечити багато в чому саме завдяки голосам виборців півдня: у Миколаївській та Одеській областях у переважній більшості округів Тігіпко був другим після Петра Порошенка, у Херсонській – у двох округах другим, а чотирьох третім. Схоже, Разумков переймає естафету?