Гра на підвищення: Навіщо Тимошенко підставляє плече Зеленському

Однією з них сьогодні стала Юлія Тимошенко (нагадаємо, у фільмі "Слуга народу" вона слугує прототипом героїні Жанни Борисенко, змальованої безпринципною популісткою і політичною кар’єристкою, яку цікавить лише її зовнішній вигляд). Під час погоджувальної ради парламенту вона виступила з промовою, в якій було відразу кілька важливих посилів. Посил перший – із Зеленським Україна отримала ще один шанс, при цьому, наголосила Тимошенко, шанс на зміни після Помаранчевої революції був "абсолютно злочинно втрачений", другий раз люди вибороли собі таке право після Революції Гідності, але цей шанс був "принизливо і ганебно злитий свідомо". Народ на виборах дав оцінку реформам, заявила лідерка "Батьківщини". Вихід зі сказаного: люди не чекатимуть на зміни роками, тому треба повернутися до спільної відповідальності.

Винісши за дужки пафосність, нагадаємо, що шанс після Помаранчевої революції дійсно був втрачений, але не тільки тодішнім президентом Віктором Ющенком, а й Юлією Тимошенко, котра двічі очолювала уряд. Після Майдану 2004 року Юлія Володимирівна підставила плече Ющенку і отримала нагоду сформувати уряд з гігантським рівнем підтримки в Раді та серед населення. Однак вже у вересні 2005 року вибухнув потужний корупційний скандал, з якого тодішня прем’єрка намагалася отримати політичні вигоди. Зрештою все закінчилося зміною уряду і переходом Тимошенко та її політсили в опозицію. Друге її прем’єрство запам’яталося спробою створити "ширку" з "регіоналами", від якої в останній момент відмовився Янукович.

За результатами виборів осені 2014 року "Батьківщина", що ледь потрапила до парламенту, увійшла до проєвропейської коаліції, підписала план дій, але вже 17 лютого 2016 року гучно гримнула дверима. Тоді Юлія Володимирівна також заявляла про потребу в консолідації суспільства, заповіти обох революцій, і головне – про перезавантаження влади. Тут варто згадати, що у тієї коаліції, в яку на момент формування входило понад 300 народних депутатів, був історичний шанс швидко й ефективно проводити зміни в країні у співпраці з урядом і президентом. Натомість під час місцевих виборів восени 2015 року саме уряд Арсенія Яценюка, також колишнього соратника Тимошенко, став об’єктом нищівної критики з боку "Батьківщини", в основному через підвищення тарифів. Прощання "Батьківщини" з коаліцією відбулося після невдалої спроби висловити недовіру Кабміну Яценюка. Зрештою, задум делегітимізувати коаліцію і так підштовхнути ситуацію до дочасних виборів Верховної Ради не реалізувався – уряд Яценюка згодом пішов, йому на зміну прийшов уряд Володимира Гройсмана, але парламент через перехід в опозицію кількох фракцій з колись єдиної проєвропейської більшості суттєво знизив темп законодавчої діяльності. Тому коли Юлія Володимирівна каже про втрачені нагоди, чесно було б нагадати і про свою роль в цьому. 

Другий важливий посил від Тимошенко - Верховній Раді треба дати можливість сформувати новий уряд,  що здійснюватиме зміни в країні, житиме за новими цілями. "Чи треба терпіти існуючий уряд ще півроку?", - запитала вона. І сама ж відповіла: "Треба дати новому керівнику держави можливість здійснювати повноваження за абсолютно новою концепцією змін". Що це за концепція наразі незрозуміло. Приміром, радник Зеленського Дмитро Разумков уже встиг розчарувати виборців, які голосували за нового президента з надією, що той знизить тарифи. Пан Разумков зробив акцент на тому, що це не прерогатива президента – абсолютно правильно, але саме тарифною темою чи не найбільше били по Порошенку його політичні опоненти, особливо Тимошенко – і що зниження цін не відбудеться через день-два.

Так, не відбудеться. Навіть, якщо завтра змінити уряд. І Юлія Володимирівна це чудово розуміє, то ж мотиви її сьогоднішніх заяв, схоже, зовсім не зменшення тарифів для населення, а намагання створити в парламенті прозеленську тимчасову коаліцію, аби продемонструвати переможцеві виборів і його партнерам, тому ж Коломойському, свою потрібність у новій Верховній Раді в якості "плеча".

Третій посил пов’язаний з другим: Тимошенко закликала колег дати можливість обраному президенту негайно змінити силовиків: Генпрокурора, Голову СБУ, міністра оборони, "щоб парламент не перетворився на гирі на крилах змін". При цьому лідерка "Батьківщини" дуже чітко означила, навіщо негайно змінювати силовиків: щоб подивитися, чи Зеленський має політичну волю притягнути всіх представників чинної влади, які були замішані в корупції, до кримінальної відповідальності. "Це буде перший тест на зміни", – зазначила вона.

Сказане можна витлумачити двояко. З одного боку, як намагання очолити в Раді рух за кадрове перезавантаження на користь Зеленського (нардеп фракції Тимошенко Ігор Луценко вже подав проект постанови про недовіру своєму однофамільцю, Генпрокурору Юрію Луценку), з іншого – в разі незгоди депутатів брати участь у цьому русі, шляхом розгойдування ВР зсередини допомогти новому президенту прийняти рішення про розпуск парламенту і дочасні вибори. Вони влаштовують Тимошенко, котра, по-перше, має доволі стабільний електорат, який за неї голосує попри примхи політичної погоди, по-друге, вимога до Зеленського покарати "корупціонерів часів Порошенка" - вигідна політтехнологія на випадок, якщо парламентарі дійдуть згоди і змінять силовиків. Ті просто процесуально не встигнуть щось серйозно зробити з корупційними справами, адже у нас немає ЧК, яка запроторюватиме до в’язниці без суду і слідства. Повільність нової влади для Тимошенко стане підставою критикувати вже Зеленського.

Четвертий посил – жодної капітуляції, жодних дій, несумісних з інтересами країни, і тому потрібно прийняти закон про тимчасові слідчі комісії ВР, аби протидіяти подібним речам. З цього можна зробити висновок, що Юлія Володимирівна десь передбачає, що нова владна команда може піти на поступки Кремлю. І в такому випадку знову зіграти в патріотичну опозицію.

Таким чином, бачимо, що лідерка "Батьківщини" затіяла цікаву гру: з одного боку ніби допомагаючи Зеленському в парламенті, і заодно створюючи підстави для прискорення рішення про його розпуск (за джерелами Depo.ua, її штаб отримав вказівку готуватися до дочасної передвиборчої кампанії), а з іншого – створюючи певні передумови, аби новий президент до осені встиг "облажатися". Тоді можна буде сказати: ми запалили перед ним зелене світло, а він втрачає свій шанс.