Головні політичні тренди 2016 року

Depo.ua спробував передбачити, що нового принесе новий 2016 рік, а якщо і не принесе, то мав би принести.

Війна на Донбасі. Мінськ-3

Найголовнішою подією нашого життя протягом останніх двох років залишається війна на Донбасі. Всі звичайно хочуть переможного завершення війни з поверненням окупованих територій, включно з Кримом. Але варто визнати, що навряд це можливо в найближчий час.

Що ж стосується військових дій на Донбасі, то Мінськ-2, який дозволив знизити інтенсивність протистояння, але вочевидь завів ситуацію у глухий кут. Російсько-терористичні війська продовжують свої провокації на лінії зіткнення, намагаючись підбити українців на активні дії, аби звинуватити у зриві мирних домовленостей. При цьому самі йти у масований наступ "ватні воїни" не наважуються, побоюючись повторення Мар'їнки з одного боку, та нових санкцій за порушення Мінських домовленостей з іншого. Здається в новому році така "гойдалка" продовжиться, а імовірність нової ескалації залишатиметься доволі високою.

Враховуючи те, що Мінськ-2 майже вичерпав себе, також імовірні і нові переговори. Такий собі Мінськ-3. Але сподівання на те, що і треті угоди запропонують якийсь дієвий механізм розв'язання конфлікту дуже невисокі. Дуже малоймовірно, що Росія погодиться на мінімально прийнятні умови для України, так само українське суспільство не зможе прийняти будь-який путінський план щодо Донбсу. З іншого боку для виключно військового вирішення проблеми в жодної зі сторін не стане сил, засобів та можливостей. Тож найвірогідніший сценарій – це подальше жевріння конфлікту в напівзамороженому стані.

Переформатування влади. Відставка Яценюка та нові політичні проекти

Нинішній український уряд на чолі з Арсенієм Яценюком, який уже встиг заробити собі величезний антирейтинг має рано чи пізно піти. Але наразі диспозиція у парламенті така, що відставка уряду майже стовітсотково гарантує позачергові парламентські вибори, яких побоюються більшість політичних гравців, в першу чергу президентська партія влади.

Отже, якщо відставка Яценюка врешті станеться, українцям доведеться обирати новий парламент, розклад в якому може суттєво помінятися. Попри те, що Яценюк нібито обіцяє "Народному фронту" 7% на дострокових виборах, перспективи прем'єрської політсили виглядають не надто оптимістично. І в новій Раді фронтовиків може більше уже не бути. Цікавою виглядає в такому випадку роль одеського губернатора Міхеїла Саакашвілі, який не приховує своїх політичних амбіцій, що виходять за межі Одещини. Для грузинського варяга є три варіанти продовження кар'єри в Україні. Перший – Саакашвілі залишається з Порошенком і стає на позачергових виборах "реформаторським локомотивом" БПП аби витягти президентську партію на новий рівень підтримки. Другий – Саакашвілі вирушає у вільне (або показово вільне, залишаючись у союзі з Порошенком, плавання) створюючи власний політпроект, перший крок до можливості чого уже зроблений під час гучного Антикорупційного форуму. В цьому проекті швидше за все спробують об'єднати людей з іміджем молодих і принципових реформаторів та бійців з корупцією. І третій сценарій, про який також говорять, - об'єднання Саакашвілі з "Самопоміччю", що має додати вістів політсилі Садового, яка досить успішно зіграла карту "третьої сили" на місцевих виборах.

Окремо в якості "третьої сили" на гіпотетичних дострокових виборах може виступити політсила екс-глави СБУ Валентина Наливайченка.

Також не виключено, що в випадку перевиборів триватиме подальший розпад Партії регіонів. Є певна вірогідність, що від Опоблоку відколеться група Ахметова, яка спробує отримати свою "золоту акцію" за рахунок жителів Південного сходу та спекулюючи на темі "мирного відновлення Донбасу". З іншого боку Сергій Льовочкін може остаточно поховати Опоблок та повернутися до ідеї створення нового проекту – Партії розвитку.

Вибори в Кривому Розі

Якщо парламентські позачергові вибори річ гіпотетична, то вибори в Кривому Розі точно відбудуться 27 березня. Наразі ситуація в цьому місті виглядає не надто оптимістичною. Юрій Вілкул буде і далі керувати містом, що дає йому (або іншому кандидату від "регіоналів") найкращі шанси на перемогу. Натомість суспільний резонанс навколо цього міста до кінця березня однозначно вщухне, а у команди Ігоря Коломойського, який був його локомотивом можуть бути інші серйозні справи, в тому числі і у зв'язку з арештом Геннадія Корбана. Отже поки що все виглядає так, наче Вілкул-старший керуватиме Кривим Рогом і після 27 березня.

Зміна ЦВК

Місцеві вибори загалом та й скандал навколо Кривого Рогу зокрема чітко продемонстрували, що нинішній склад Центрвиборчкому на чолі з екс-регіоналом Михайлом Охендовським має якщо не змінитися весь, то змінитися дуже суттєво. Власне, термін повноважень нинішнього складу ЦВК сплив уже більше року тому.

Наразі передбачити, хто саме очолить ЦВК досить складно. Таких амбіцій не приховує нинішній заступник Охендовського Андрій Магера, але швидше за все він залишиться там де і був, а екс-регіонала замінить фігура, що матиме більше особистої довіри Порошенка, ніж Магера.

Скоріше за все склад ЦВК замінять до виборів у Кривому Розі, тобто до 27 березня. Але, враховуючи високу імовірність відставки уряду та позачергових парламентських виборів, склад ЦВК логічно поміняти якомога швидше.

Відставка Віктора Шокіна

Окремим питання політичного порядку денного стоїть заміна генерального прокурора Віктора Шокіна. Власне і українська громадськість і партнери України в ЄС та США вимагають цієї відставки уже давно, а Порошенко пручається як може. Справа Корбана, до якої в останні дні знову прикута увага усієї країни, лише додає актуальності цьому питанню.

В той же час не складно передбачити, що Петро Олексійович триматиметься за Шокіна до останнього, аж поки обставини не змусять його здійснити цей крок. То ж скоріше за все Шокін сидітиме в кріслі генпрокурора ще доволі довго.

Зміни до Конституції

Ще одним важливим питання політичного життя України 2016 року стане остаточне ухвалення змін до Конституції щодо децентралізації. Тут Президенту швидше за все доводеться скористатися тією ж тактикою, що і при прийнятті бюджету, а саме – розраховувати на неформальну більшість з "Відродженням", "Волею народу", позафракційними та, можливо, радикалами і частиною опоблоківців. Власне ця конфігурація може і змінитися з тих чи інших причин, але уже сьогодні зрозуміло, що нинішня коаліція існує лише де-юре і для набрання конституційної більшості доведеться домовлятися з великою кількістю дрібночленів. У випадку з бюджетом все це вдалося, то ж є певний оптимізм, що такий же підхід спрацює і при голосуванні за зміни до Конституції, але й повністю виключати варіант, коли Рада намертво зав'язне у новому Основному законі також не варто.