Чи потрібна Гонгадзе така сама Зірка Героя України як і в Литвина

У переддень поховання вдові по-звірячому вбитого українського журналіста Мирославі Гонгадзе президент Петро Порошенко урочисто передав нагороду Героя України – орден Держави. Нагороджений цим званням Гія був теж досить давно, більше 10 років тому ще президентом Ющенком, посмертно.

Але тут варто обмовитися, національним героєм України Георгій Гонгадзе став аж ніяк не завдяки указу президента чи наявністю орденської книжки. В даному разі держава в особі президента просто юридично оформила за людиною по-справжньому народне звання. Адже в пам'яті українців Гонгадзе назавжди залишиться героєм, незалежно від усіх державних регалій.

Сьогодні українці врешті віддадуть належну шану тілу Гонгадзе, яке чекало на поховання 16 років. І в цей день менше всього хотілося б згадувати про людей, які є антиподом званню "герой України", але уникнути цього аж ніяк не вийде. Поруч з прізвищем Гонгадзе дуже часто звучало і інше прізвище – Володимира Литвина, який перед державою є абсолютно таким самим героєм як і Гонгадзе.

Мова йде про сумнозвісного кількаразового спікера та колишнього голову Адміністрації президента Кучми Володимира Литвина. Він так само як і Гонгадзе є офіційним Героєм України. Це звання разом з тим же, що і у Гонгадзе, орденом Держави пан Литвин отримав уже по смерті Георгія, наприкінці 2004 року, коли в Києві на повну вирував Помаранчевий Майдан. У такий спосіб тоді ще президент Кучма відзначив "визначні особисті заслуги перед Україною у розвитку державного будівництва, реформуванні політичної системи, утвердження ідеалів громадянської єдності та злагоди в суспільстві" пана Литвина. Тобто Литвин і Гонгадзе перед українською державою цілком рівнозначні герої. Литвин навіть трохи довше герой ніж Гонгадзе, і прожив він дещо довше і ситніше, ніж вбитий журналіст. І досьогодні цей "герой" є шановним державним мужем з відповідними пільгами і правом повчати усю країну з парламентської трибуни.

Особливого цинізму цій ситуації додає і той факт, що Литвина неодноразово звинувачували у причетності до вбивства Георгія. Проте сьогодні поговоримо не про це. Як відомо, жодна компетентна інстанція вину Литвина у справі Гонгадзе не довела, а тому перед законом він кришталево чесна людина. Тим не менше хочеться нагадати кілька фактів з героїчної біографії Володимира Михайловича.

Головною рисою героя Литвина протягом усієї його політичної кар'єри є політична "чуйка", яка допомагала йому протягом багатьох років вміло маневрувати від одних центрів сили до інших, залишаючись біля владного пирога. Під час Помаранчевої революції Литвин вчасно перефарбувався з "кучміста" на "демократа", що дозволило йому залишитися на чолі Верховної Ради аж до кінця каденції, а на дострокових виборах 2007 року повернути свій блок у парламент та увійти з часом у "помаранчеву коаліцію" з БЮТ та "Нашою Україною" Ющенка та посісти улюблене крісло спікера, звідки його не змогла посунути заміна президента з Ющенка на Януковича. Аби не міняти зручне крісло Литвин вирішив поміняти коаліцію і об'єднався з регіоналами та комуністами.

В складі команди Януковича Володимир Михайлович героїчно допомагав президенту узурпувати владу. Особливо спікер-герой відзначився під час "оборони Севастополя" – ратифікації парламентом зрадницьких харківського пакту Януковича-Путіна про продовження перебування в Криму російського Чорноморського флоту, того самого бійці якого за чотири роки ефектно окупували український півострів. Закиданий яйцями Литвин дуже мужньо оформив голосування більшості за зрадницькі угоди, поки майбутній головний "білогарячечник" Олег Царьов з колегами регіоналами били опозицію, в тому числі і стільцями по головах.

Ще одним не менш героїчним вчинком Литвин відзначився, коли підписав скандальний закон про регіональні мови, попри те, що навіть в коаліції з Януковичем позиціонував себе поборником української.

Ну, і на завершення Литвин встиг проголосувати і за "диктаторські заони" під час Революції Гідності. Правда швидко дослухався до своєї "чуйки", зрозумівши що Янукович уже приречений, і свій голос відкликав, а потім навіть проголосував за усунення Януковича від влади. Завдяки цьому пан Литвин і досі залишається "Героєм України" та "патріархом українського парламентаризму", принаймні намагається ним здаватися. І цей "герой" перебуває на одному щаблі з Георгієм Гонгадзе.

Звісно, серед героїв України дуже і дуже багато персонажів подібних до Литвина, які нівелюють це високе державне звання, як багато і справжніх героїв, які заслужили свої ордени справжньою кров'ю, а то й життям. Петру Порошенку треба віддати належне, за час його президентства жоден "литвин" зірку Героя не отримав, але наявність у списку нагороджених поруч з "Небесною сотнею" та героями АТО одіозних політиків, бізнесменів, спортсменів та поп-артистів змушує задуматися, чи не настав час відділити зерна від полови. А щоб привернтуи увагу до ціє проблеми depo.ua регулярно випускатиме матеріали, у яких порівнюватиме заслуги справжніх Героїв України та сумнівних "героїв України".