Корисні ідіоти кремля: Чи поховає Amnesty International скандал зі звітом про Україну

Чому не вщухає критика звіту Amnesty International

4 серпня Amnesty International (АІ), неурядова правозахисна організація зі штаб-квартирою в Лондоні, опублікувала звіт, в якому серед іншого звинуватила українських військових у недотриманні міжнародного гуманітарного права. Зокрема, у бойових діях у межах населених пунктів, що в організації вважають порушенням законів війни. Висновки АІ стали подарунком російській пропаганді і спричинили грандіозний скандал. З критикою оцінок Amnesty International виступили і президент України Володимир Зеленський, і очільник МЗС Дмитро Кулеба, й українські правозахисники. До них приєдналися окремі західні колеги. Головна претензія до звіту – викладені у ньому речі ставлять на один щабель російських окупантів та українських оборонців. Процитуємо міністра закордонних справ Дмитра Кулебу: "Це – спроба створення фальшивого балансу між злочинцем і жертвою, між країною, яка сотнями і тисячами знищує цивільне населення, міста, цілі території, і країною, яка відчайдушно намагається захищатися, рятуючи свій народ, рятуючи цілий континент від цієї навали".

Точку зору українців підтримали в посольствах США, Великобританії та в інших країн-союзників. При цьому нинішня генсек Amnesty International Агнес Калламар агресивно відповіла на критику. Мовляв, організацію атакують "юрби тролів", але це не похитне її "неупередженості". У відповідь британська The Times опублікувала розгромну статтю про діяльність АІ. В ній цю організацію не лише назвали рупором путінської пропаганди, але й нагадали, що в минулому Amnesty International відмовлялася визнавати Олексія Навального в’язнем сумління допоки все ж не зробила цього після шквалу критики. Автори публікації вважають, що після ганебного звіту ця організація має піти зі сцени. Українці згодні з висновками The Times, проте проблема куди складніша, аніж викрита заангажованість однієї з багатьох неурядових організацій. Без перегляду підходів до їхньої діяльності загалом ідея активізму перебуватиме у глибокій кризі.

Якщо донори Amnesty International посприяють відставці Агнес Калламар, а сам звіт переглянуть – це буде позитивний сигнал, але все одно напівміра. Організації з міжнародним охопленням, і неурядові, й ті, що діють під егідою ООН, давно перетворилися на бюрократичні інституції з освоєння грантів і благодійних коштів. Тобто лише кадрові рішення, якщо вони й будуть, по своїй суті нічого не змінять. А в те, що Amnesty International після скандалу сама оголосить про розпуск, не віриться. Згадаймо заяву керівниці українського відділення АІ Оксани Покальчук. Вона оголосила про звільнення з посади, акцентувала на ігноруванні думки українських представників, але не закликала звільнитися ні пані Калламар, ні авторів звіту, не закриється на знак протесту й український офіс. Покальчук взяла удар на себе, але глобально в організації це нічого не змінить.

Грантові бійці за застарілими правилами

Нагадаємо, що раніше правозахисні організації вже втрапляли в скандали з оцінками ситуації в Україні. Їхні висновки також активно використовувалися російською пропагандою. Кілька місяців тому оприлюднили доповідь управління Верховного комісара ООН з прав людини, в якій містилися факти порушення прав людини не тільки на підконтрольних окупантам територіях, але й на місцевостях, які контролюються ЗСУ. У рекомендаціях доповіді сказано: "Сторони мають забезпечити своєчасне, ефективне розслідування всіх заяв про правопорушення, зокрема катування, жорстоке поводження, свавільне затримання й сексуальне насильство, а також забезпечити належне притягнення винних до відповідальності". Тобто в управлінні Верховного комісара ООН з прав людини також говорять про "сторони" конфлікту, ставлячи на один щабель окупантів та їхні жертви.

Коментуючи звіт моніторингової місії Організації об’єднаних націй з прав людини український омбудсмен Дмитро Лубінець обурився м’якими і нейтральними формулюваннями. За його словами, "важливо казати прямо, що рф веде війну не тільки проти Збройних Сил України, вона веде війну проти всього українського народу і першими її жертвами стає цивільне населення українських міст і селищ. Варто говорити не тільки про окремі факти порушень, вказуючи на "обидві сторони", а й про причини, які призвели до масового порушення прав людини, обсяг таких порушень та їхні нищівні наслідки". Втім, існують значні сумніви, що у наступному звіті ООНівських правозахисників думку України врахують. Там, як і в Amnesty International, користуються тими самими підходами й опираються на ті самі правові акти на кшталт Женевської конвенції. Depo.ua висвітлював цю проблему при аналізі діяльності Міжнародного комітету Червоного Хреста, де не хочуть бути гарантами полонених українців. Позиція "ми нейтральні спостерігачі" дуже зручна, вона не зобов’язує називати війну війною, окупантів окупантами, путіна – злочинцем, усіх росіян – його пособниками.

Переважна більшість міжнародних неурядових організацій виникла доволі давно і найкращі часи в їхній історії позаду. Amnesty International, наприклад, заснували ще у 1961 році, у 1977-му вона стала лауреатом Нобелівської премії миру. Або інша організація – агенство МАГАТЕ, яке заснували у 1957 році, а у 2005-му воно також отримало Нобелівку. Після відходу з посади директора єгипетського дипломата Мухаммеда аль-Барадаї, з іменем якого пов’язані найбільші успіхи організації, її очолював японець Юкія Амано, а після його смерті у 2019-му і до призначення нинішнього керівника, аргентинця Рафаеля Гроссі, ядерною безпекою світу опікувалися три в.о., серед них росіянин Михайло Чудаков.

Російський вплив у МАГАТЕ сильний і досі, то ж чи варто дивуватися реакції цієї організації на вимоги України зупинити російських злочинців, які хазяйнують на Запорізькій АЕС? Та яке там зупинити, хоча б назвати їх злочинцями. У заяві директора МАГАТЕ Гроссі, зокрема, міститься заклик "до всіх сторін" проявляти максимальну стриманість поблизу ЗАЕС. Про перебування об’єкту під російською окупацією він згадує один раз, коли каже про неприпустимість насилля щодо персоналу станції. Зауважимо: вперше окупанти обстріляли територію ЗАЕС 4 березня і тоді МАГАТЕ у своїй заяві не наважилося чітко зазначити, хто обстріляв атомну електростанцію. Пройшло 5 місяців, а організація, від ефективності рішень якої залежить доля людства, досі говорить про "дві сторони". Замість вимагати міжнародних санкцій проти "Росатому".

Як не бути корисними ідіотами кремля

Це лише два кричущі приклади, коли міжнародні організації або підносять патрони російській пропаганді, як Amnesty International, або займають позицію "наша хата скраю", як МАГАТЕ. Прямих доказів, що роблять вони це за гроші країни-агресора, немає. Тут, скоріше, історія інша: цивілізований світ багато років створював і фінансував через благодійні фонди і гранти організації, які мають забезпечувати вплив на уряди країн шляхом моніторингу їхньої діяльності в різних сферах – правозахисній, антикорупційній, освітній, медичній і так далі. І не лише займатися моніторингом, але й просувати чи адвокатувати певні законодавчі ініціативи. Розгалужена мережа таких організацій у багатьох випадках мала і має позитивний вплив. Разом із цим вони подекуди приватизували правозахисну, антикорупційну тематику, захист свободи слова тощо. Тобто, або уряди мають чинити так, як записано у методичках цих організацій, або їх боляче клюватимуть. Цю специфіку дуже добре вивчила росія, у себе вона затаврувала їх іноземними агентами та заборонила, а от в інших країнах використовує громадських активістів та ООНівських бюрократів як корисних ідіотів.

Який висновок маємо зробити для себе? Перший: ніхто не закриватиме такі організації, як Amnesty International. І ніхто в ООН особливо не напружуватиметься на реформування безпекових структур. Тому маємо бути готовими до того, що критика, іноді в угоду ворогам, звучатиме від цих організацій і надалі. Аби мінімізувати негатив від критики, потрібно чітко розуміти, де вона огульна, а де все ж має підстави. Реагувати на неї в стилі "самі дурні" або навішувати ярлики іноземних агентів – шлях в нікуди. Адже подібні організації дослухаються до думки урядових структур, якщо вона аргументована. 

Другий висновок стосується не уряду, а самих активістів. Зараз і після нашої перемоги Україна переживатиме дуже складні часи, коли потрібні будуть гарні поради і ще кращі виконавці, а не ті, хто тільки тицятиме пальцем у проблеми. Бо за це перепаде непоганий грант. Ми побачили реакцію на звіт Amnesty International від її українського відділення, почули осуд з боку наших правозахисників та активістів, але поки немає спільного документу представництв міжнародних організацій в Україні й українських впливових НДО, де б вони озвучили спільні принципи подальшої діяльності. Своєрідний етичний кодекс, в якому б містилися червоні лінії, за які наші громадські активісти не перейдуть ні за гранти, ні навіть під страхом звільнення з посад.