Фрустрація ображених: Навіщо у парламенті збирають підписи проти Порошенка

Жодних правових наслідків збір підписів не матиме, тому він задумувався виключно як нагода для піару й популізму. Історія цього парламенту знає кілька історій, коли хтось починав збирати підписи, а потім все закінчувалося пшиком. Найвеселіша історія – підписна кампанія за відставку Генпрокурора Віктора Шокіна, розпочата Єгором Соболєвим. У грудні 2015-го року він заявив, що листи з депутатськими підписами (за його словами, їх було 127) зникли. Хтось вкрав чи нардеп їх просто загубив, невідомо. Натомість ситуацією скористався "радикал" Олег Ляшко, який почав збирати свої антишокінські підписи. Також безрезультатно. До речі, рік тому той таки Соболєв ініціював збір підписів вже за відставку Юрія Луценка. А ще він збирав у Раді автографи проти Арсена Авакова. Мабуть, хобі таке в чоловіка.

Нині справу Соболєва вирішив продовжити Дерев'янко. На оприлюднених одним зі ЗМІ підписних листах значаться прізвища Лещенка, Заліщук, "укропівців", "свободівців", депутатів "Батьківщини", декого із позафракційних. Разом немає і півсотні. Проте ініціатор сподівається, що ситуація в країні зміниться, й тоді необхідні 226 підписів він матиме.

Враховуючи, що де-факто передвиборча кампанія стартувала, а з осені вона входитиме в активну фазу, сподівання не марні. Адже, по-перше, Дерев'янко застовпив за собою тему і всі казатимуть: підписи ініціював саме він. Якщо це почне робити хтось ще, ну, як Ляшко з Шокіним, можна звинуватити колегу у політичному плагіаті. По-друге, коли і ці підписи поцуплять, провину, звісно ж, покладуть на владу. По-третє, аж до президентських виборів Дерев'янко матиме нагоду таврувати тих, хто не хоче підписуватися. Одним словом, довгограюча платівка для електорату. Дарма, що в Конституції та законах таке не прописано, тут головне не результат, а процес.

Замисли Дерев'янка зрозумілі. По-перше, розчерк на папірці ні до чого не зобов'язує, але в телевізійних ефірах під час дискусій з іншими опозиціонерами завжди можна ним козиряти. По-друге, за відсутності резонансних тем для піару і ця піде. Так би мовити, заповнення паузи інформаційним шумом.

По-третє, попри безперспективність як закону про імпічмент, так і узаконення тимчасових слідчих комісій ВР, тема дочасного відсторонення від влади Петра Порошенка буде одним із пунктів передвиборчої кампанії багатьох майбутніх суперників діючого гаранта. Не виключено, що хтось озброїться схожою технологією – збором підписів громадян за імпічмент. Щось подібне зачинав "Рух нових сил", проте його мітинги після видворення Саакашвілі зійшли нанівець, і поки ніхто запалювати вулицю не поспішає. Ймовірно, масовки приберегли на осінь, очікуючи якихось непопулярних соціально-економічних кроків влади.

По-четверте, опозиціонери, у тому числі й підписанти листків Дерев'янка, знаходяться перед політтехнологічним перепуттям, обираючи ефективніші ходи для своїх кампаній. То ж і не дивно, що, приміром, соратники Тимошенко ставлять автографи під нездійсненною мрією Дерев'янка, а сама Юлія Володимирівна вимагає створити у Верховній Раді тимчасову слідчу комісію щодо розслідування діяльності НАК "Нафтогаз України", наголошує на необхідності повернення Нацбанку від зовнішнього до національного управління.

Схоже, розмови про імпічмент для Тимошенко надто дрібні. Вона намагається очолити рух проти так званого "зовнішнього управління" і проти людей, які найбільше з ним асоціюються – у даному випадку, керівництва НБУ й "Нафтогазу". З останнім вона солідаризувалася після перемоги НАКу в Стокгольмському арбітражі проти "Газпрому". Але в політиці дружні обійми, похвала і підписи на підтримку чужих ініціатив, зазвичай, лише для телекамер у розрахунку на емоційного виборця.

Фото: Юрій Дерев'янко / Facebook