Фальстарт Безсмертного та План Мореля-2042

Рішення Романа Безсмертного вийти з групи мінських переговорників через протиріччя з президентом Петром Порошенком не мало б стати надто вже несподіваним. Власне, пан Безсмертний протягом усього свого переговорництва неодноразово висловлював особисту думку щодо переговорів, і ця думка аж ніяк не додавала оптимізму щодо перспектив переговорного процесу. Мовляв, вимоги терористів з більшості питань переговорів нереальні, а дискусія "складна і непродуктивна", яка затягнеться на роки. Та й президента покритикувати з такої нагоди пан Безсмертний аж ніяк не забував.

Все виглядає так, що Роман Петрович заздалегідь готувався до грюкання дверима, нехай і не надто гучного, та виходу з переговорної групи у вільне політичне плавання. І в цьому є певна логіка. Після Помаранчевої революції, яка піднесла Безсмертного на нові кар'єрні висоти, в його житті настало певне затишшя – робота послом в Білорусі та створення разом з Юрієм Луценком "третьої української республіки". Але, якщо Луценко після Революції Гідності очолив президентську фракцію та має непогані шанси стати генпрокурором, то Безсмертний загруз в довгому і малоперспективному мінському процесі, який не обіцяє його учасникам жодних політичних дивідендів.

Враховуючи, зрадофільську істерику навколо Мінських переговорів, яка регулярно трапляється в українському суспільстві, демонстративно вийшовши з переговорного процесу на одному з піків "зради", та грамотно прикрасивши цей вихід спічами на тему "в Мінську нас зливають" та "західні партнери викручують нам руки", Безсмертний гарантовано опинився б на електоральному коні, що дало б його політичній кар'єрі так потрібний новий поштовх.

Як зазначають джерела depo.ua, наразі пан Безсмертний налагоджує співпрацю з вічним "першим непрохідним" Анатолієм Гриценком та його "Громадянською позицією", любов якого до різноманітних "планів Мореля" добре відома. Саме видання "Дзеркало тижня", зв'язок якого з Гриценком зайвий раз доводити не треба (часописом керує його дружина), в особі журналіста Сергія Рахманіна є головним вкидальником "планів Мореля" у маси. Саме з легкої руки Рахманіна суспільство спочатку дізналося про план Мореля номер один, який підняв серйозну хвилю "зради", яка, без серйозної фактологічної підтримки з часом природньо згасла. Більше ніж за рік суспільству вкинули і "план Мореля-2" тепер уже без самого Мореля, але з Медведчуком, але цього разу ефект був значно слабшим. Зрештою, сьогодні Рахманін видав черговий текст про "План Мореля-3", який буцімто нав'язувала Україні помічник держсекретаря США Вікторія Нуланд під час нещодавнього візиту. Як бачимо, зрадницькі "плани Мореля" стають для України річчю цілком буденною, і скільки їх буде ще – п'ять чи сто п'ять – питання не надто важливе, адже практичний ефект від цих планів поки лише один – ніякий.

Але повернімося до Романа Безсмертного. Його вихід з переговорного процесу на тлі чергового загострення навколо "плана Мореля-Медведчука-Нуланд" міг би стати чудовим стартом для відновлення його політичної кар'єри, але вочевидь не стане. Для того, аби набрати потужний хід та електоральну підтримку, Безсмертному потрібна не лише "зрада" і не лише власний демарш, а й готовність суспільства все це сприймати, яка буває переважно у переддень виборів. І хоча про дострокові парламентські вибори в Україні періодично говорять уже мало не півроку, перспективи, що вони стануться в якомусь більш-менш осяжному майбутньому, наразі мізерні. А до того часу поки наш політикум дозріє до чергової виборчої гарячки, про Безсмертного швидше за все уже забудуть. То ж його хід виглядає швидше як фальстарт.