Елла Лібанова: З Донбасу треба виселити 250 тисяч людей

Depo.ua поспілкувався з головою Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Еллою Лібановою про ситуацію на Донбасі, і що треба зробити, щоб його повернути в лоно України

Учора в Національній академії наук України був аншлаг: Елла Лібанова презентувала національну доповідь  на тему "Стратегія відновлення Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики". Втім, сам виступ обмежився досить загальними тезами про соціально-економічні проблеми регіону, необхідність абсолютно нового підходу у відбудові Донбасу, а також проблемах переселенців. Зокрема, Елла Марленівна у своєму виступі звернула увагу на необхідність  подальшого переселення біженців, які знаходяться на прифронтовій території і їх життя наражається на небезпеку. Кореспонденту depo.ua вдалося сфотографувати карту, де еліпсами позначені зони, з яких вбачається за необхідним виселити людей, а стрілками - як танковими ударами - пріоритетні шляхи для їх розміщення.

- Яка кількість потенційних переселенців, за Вашими підрахунками, живе у цій зоні ризику?

- За нашими підрахунками таких громадян нараховується близько 250 тисяч, і їх звідти треба переселяти. Всього ж переселенців з Донбасу зараз близько 1,5 мільйона осіб. Головна проблема в тому, що ці люди не хочуть далеко від'їжджати від своїх рідних місць.

- Мабуть, тому що переважна кількість з них літні люди?

- Не тільки тому. Вони вважають, що якщо вони поїдуть дуже далеко, то їм буде важко прилаштуватися, пристосуватися до нового життя. Далеко не завжди ці побоювання виправдовуються, але вони існують. Варто враховувати, що ці люди звикли працювати на інших підприємствах, аніж це пропонує ринок праці, припустимо Львівщини. Вони звикли працювати в інших умовах, у них інші стосунки між людьми. Навіть у тих у кого абсолютно зруйнований будинок, вони все рівно сподіваються, що вони повернуться.

- Тобто з 1,5 мільйонів людей більшість хоче повернутися?

- Так. Особливо це стосується тих, хто залишилися в зоні, близькій до окупованих територій. Існують карти, де видно, де сконцентровані переселенці. Це Донецька, Луганська, Харківська області. Це, меншою мірою, Дніпропетровська область, але зараз потік людей туди збільшився, оскільки змінилася ситуація з місцевою владою, яку люди менше бояться. Ті ж хто поїхали далеко, покидали свої домівки з наміром, що вони туди вже не повернуться.

Тут, мені видається, і була головна помилка влади: нам треба було зразу говорити людям, що це - надовго, що це - Чорнобиль №2. Через очікування, що вони скоро зможуть повернутися, багато хто з переселенців не пішов працювати, а тепер вже вони звикли до того, що їм щось будуть платити, якось будуть годувати, дадуть якийсь одяг... Але з наміром повернутися ми не можемо не рахуватися. Тому переселяти людей туди, куди вони не хочуть, ми теж не можемо.

- Чи вдалося вам провести дослідження на окупованій території?

- Ні. Ми навіть не прагнули.

- Тобто незрозуміло що там зараз реально відбувається?

- Абсолютно незрозуміло. Щодо реальних настроїв тамтешнього населення ми практично нічого не знаємо. Чесно кажучи, проводити дослідження там небезпечно.

- Тема Вашої доповіді - стратегія відновлення Донбасу. На Вашу думку, як повернувши територію, таким чином провести роботу з населенням, щоб Донбас реально, а не на папері повернувся до України?

- Треба починати з дитячих садків. Ми нічого не зможемо зробити з тими, кому сьогодні сорок. Якщо вони виросли у ненависті до України, якщо вони не хочуть жити в Україні, їх ми не переконаємо. Але нам доведеться з цим жити. От не люблю я свою сусідку тьотю Машу, але вона є такою, як вона є.

- Але ж при цьому влада говорить про необхідність децентралізації. Але ж як раз ті "сорокарічні" в такому разі і керуватимуть регіоном...

- От саме тому я вважаю, що у всіх абсолютно випадках, що стосуються, зокрема, децентралізації, і дерегуляції, ми маємо враховувати специфіку Донбасу. Там не можна робити так, як ми будемо робити на всій іншій території України. Водночас ми маємо всі специфічні методи вкласти в "прокрустове ложе" вимог і правил ЄС, і вкласти в загальну систему реформування України, бо правила на Донбасі не можуть бути зовсім інакшими, аніж в інших регіонах нашої держави.

- На Вашу думку, наскільки реально зробити так, щоб з 1,5 мільйонів людей, що покинули окуповану частину Донбасу, вичленувати тих, хто зможе стати новою елітою Донбасу?

- Я не впевнена в цьому. Коли ми говоримо про еліту, то в першу чергу, треба враховувати ситуацію на локальному ринку праці. До того ж я не переконана, що всі переселенці схочуть повернутися і зможуть знайти собі робоче місце в новій економіці Донбасу. Це - страшна проблема.

Першими з Донбасу поїхали представники малого і середнього бізнесу. Вони це зробили ще навіть до початку військових дій, встигши вивести активи, гроші тощо. Але вони навіть не у страшному сні не хочуть туди повертатися. І слухати цього не хочуть, коли їх запитуєш. Мовляв, ніколи і нізащо, хоч ви нам там нові фабрики побудуйте. А там і без того був дуже тонкий прошарок середнього класу.

Тому спочатку треба провести кардинальні зміни на підконтрольній території. Бо якщо ви думаєте, що там принципово щось інше, то ні. Тези: "Росія - наше все", "повернемо СРСР", "ми маємо отримувати те-те-те й те" - цього потрібно позбуватися. Але це не відбудеться не за рік, не за два, ні навіть за десять.