Економічні угоди задля політичних потреб: Чому Джонсон полюбив Зеленського

Візит президента Зеленського до Великої Британії підійшов до логічного фіналу. Сьогодні було підписано угоду про політичне співробітництво, вільну торгівлю та стратегічне партнерство. Ця угода покликана замінити у двосторонніх стосунках Угоду про асоціацію з ЄС, після того, як Лондон, врешті-решт, реалізує Brexit.

Значний за обсягом документ, підготований і підписаний у відносно короткі строки – принаймні, іще до моменту, коли Британія та ЄС зуміли виробити геть-зовсім фінальний план "розлучення", та ще й у непростий для Лондона момент, коли всі дипломатичні сили кинуто на спроби домовитися з Брюсселем, викликає певні підозри. Зокрема, стосовно того, що помітна його частина не просто покликана замінити Угоду про асоціацію. Цілком ймовірно, що двостороння угода значною мірою є скопійованою із угоди про асоціацію. Втім, допоки у відкритому доступі документу немає, сказати про це однозначно неможливо. Та й у подібному копіюванні ніякої трагедії, насправді, теж не було б.

Жодних радикальних новин угода не передбачає. Зокрема, не те що про безвіз, а навіть про спрощення візового режиму між двома країнами не йдеться. Хоча у повітрі прозвучали обіцянки посла Пристайка про те, що стосовно цього планується зустріч очільників українського МЗС та Форін-офісу.

Хоча при тому трохи викликає здивування таке блискавичне підписання угоди між Україною та Сполученим Королівством. Особливо в той момент, коли переговори стосовно Brexit в черговий раз зайшли в тупик. А аналогічні угоди Лондона навіть з іще більш стратегічними партнерами Британії – зокрема, зі США, поки що не готові.

Тим паче що з точки зору обсягів товарообміну, торгівлю між Україною та Британією складно назвати аж настільки стратегічно важливою для будь-якої зі сторін. Цей товарообіг становить близько двох з половиною мільярдів доларів. Що робить Британію десятим за обсягом споживачем українського імпорту. Натомість Україна не входить навіть у перших півсотні (!) ключових торгівельних партнерів Сполученого Королівства. І тут раптом державний візит, підписання угоди з урочистим виразом обличчя, почесна варта, побачення з членами королівської родини, кредит на ракетні катери, та інші дипломатичні "плюшки".  

Себто цілком зрозуміло, навіщо все це Зеленському. Селфі з прем'єром Британії та королівською родиною нічиєму рейтингу не зашкодить.  Але чому на це погодився Джонсон? Відповідь, здається, достатньо прикра. Український президент потрібен зараз британському прем'єру не менше, ніж прем'єр – президентові. Саме через те, що переговори з ЄС зірвано, і угоди з іншими, справді стратегічними партнерами Британії все ще не готові. І не тільки опозиція демонструє цим незадоволення. Бажання позбутися Джонсона міцніє в рядах його власної партії. Симптоми самі різноманітні. Починаючи від того, що дехто з консерваторів пускає в пресу чутки стосовно того, що Джонсон так до пуття і не одужав від коронавірусу, і йому варто покинути пост за станом здоров'я. І закінчуючи інформацією про те, що найпотужніший опонент Джонсона, міністр фінансів Ріші Сунак, відверто зустрічається з депутатами, обговорює помилки Джонсона в боротьбі з коронавірусом і пропонує підтримати його кандидатуру.

За таких умов імітація зовнішньополітичних успіхів – навіть у вигляді угоди з Україною, є для Джонсона беззаперечним позитивом. Оскільки, по-перше, він демонструє те, що британський уряд веде самостійну геополітику, і навіть в якийсь спосіб протидіє Росії активніше, ніж ЄС – це стосовно кредиту і спільного виготовлення ракетних катерів. По-друге, новини у пресі про те, що Британія підписує з кимось угоди про вільну торгівлю, свідчать про те, що чинний прем'єр все-таки дієздатний, і якось дбає про майбутнє економіки. І його невдачі в переговорах з Брюсселем є наслідком позиції Брюсселю, а не сьогоднішнього Лондону.

Втім, якими б не були мотиви дій британського уряду, той факт, що рівень торгівельних стосунків між країнами вдасться зберегти, і Україна зможе якось підвищити свій військово-морський потенціал, не може не тішити. А з подробицями стосовно того, наскільки адекватною є політика чинного британського прем'єра стосовно Brexit та протидії епідемії, нехай розбираються його співгромадяни.