ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Двічі герой: Навіщо депутати знову витягли карту Бандери

Степана Бандеру удруге за останні десять років пропонують зробити формальним Героєм України. Невже фактичного статусу йому не вистачає? Чи це депутатам не вистачає приводів для піару

Depo.Влада
6 грудня 2018 14:00
ФОТО: depo.ua

5 грудня в парламенті зареєстрували цікаву постанову. Цікаву – і, можна сказати, характерну. Два десятки народних депутатів пропонують звернутися до президента із пропозицією "присвоїти звання Героя України Бандері Степану Андрійовичу (посмертно)". Коли цю постанову розглядатимуть в Раді, і які списи навколо неї ламатимуть – поки що невідомо, але є всі підстави поговорити про неї в історичному розрізі.

Для початку нагадаємо, що це не перша спроба. Майже 9 років тому, 20 січня 2010 року, тодішній президент Віктор Ющенко своїм указом присвоїв Бандері це звання. А 2 квітня того ж року Донецький окружний адміністративний суд своїм рішенням скасував президентський указ. Скасував елегантним щиглем: "Відсутність підстав для нагородження позивач доводить аналізом положень Конституції України, Закону України "Про державні нагороди", головним з яких є те, що нагороджувана особа не є і ніколи не була громадянином України, що уможливлює нагородження саме даною державною нагородою". І от маємо нову спробу.

Для початку – про рішення суду. Дійсно, Степан Бандера ніколи не був громадянином України (а саме цього вимагає Статут звання Герой України). Ба більше, він і громадянином УНР ніколи не був – тільки ЗУНР. Тобто тут і подію 24 серпня 1992-го, коли президент УНР в екзині Микола Плав'юк передав відповідні документи президенту України Леоніду Кравчуку, таким чином засвідчивши правонаступництво нинішньої України щодо УНР – не прив'яжеш. Втім, українське законодавство тим і відрізняється, що можна прив'язувати що завгодно і куди завгодно. Принаймні, на словах, як популісти люблять на підставі Конституції вимагати для "маленького українця" дешевий чи взагалі безкоштовний газ.

Але головна в цій історії навіть не юридична сторона питання. А етична, логічна, якщо хочете, сторона адекватності. Для початку давайте згадаємо, що це звання – Герой України – за часи незалежності було просто страшно дискредитоване. Ось вам список персон, яким присвоєне це звання – подивіться нагородження до моменту втечі Януковича. Як ви думаєте, приємно було б Бандері знаходитися у одній шерензі із цими персонажами?

А тепер подивіться список нагороджених після 20 лютого 2014-го. Майже всі – крім Небесної Сотні та кількох активістів на кшталт Володимира Жемчугова – це військові, які воюють чи воювали за незалежність України на російсько-українській війні. Як бачите, Степан Андрійович ні в ті списки, ні в ці ну ніяк не вписується. До 2014 року нагороду і звання роздавали кому завгодно, після краху януковичського режиму принцип нагородження став значно адекватнішим. Питання – навіщо заради Бандери цей принцип ламати? Чи він без цього звання має мало поваги і пошани в українському суспільстві? Аж ніяк – всього цього у нього стільки, що Коновалець із Мельником позаздрили б. Та й у нагородженнях за таким, "історичним" принципом можна докотитися до героїв України Тараса Шевченка чи взагалі Володимира Великого. Трохи смішно – і не-трохи дискредитує звання, хоч і з протилежного від кучмівсько-януковичського принципу боку.

Хочете відзначити Бандеру, хочете зібрати якийсь національний пантеон? Створіть якийсь відповідний титул, який би надавався винятково посмертно, причому з люфтом у мінімум 50 років – тобто для персон із однозначно минулих епох. І збирайте цей Пантеон – причому в буквальному смислі, переносячи могили в одне місце, яке стане священним для кожного українця. А у звання "Герой України" інша суть, інший функціонал, якщо хочте.

Крім того, давайте подивимося на список депутатів, які запропонували цю ідею. БПП і НФ. Коаліція. Навіщо їм це? Так вибори ж на носі. Можна згадати, що Ющенко вчинив перше присвоєння Бандері між 1 і 2 турами своїх останніх президентських виборів. Як не попіаритися на такому славетному прізвищі. До того ж майже всі ініціатори представляють Галичину та Поділля – тобто регіони однозначно патріотичні, для яких Бандера - не нацистський посіпака, а справді герой. То чом би не козирнути – не на президентських, а на парламентських виборах, у себе в окрузі – цим фактом. Мовляв, бачте, це завдяки мені Бандері звання Героя, вкрадене донецькими, повернули! Смішно, скажете ви. А вибирати Парасюка за пустопорожній виступ на Майдані – не смішно?

До того ж, у разі протесту з боку інших умовно проукраїнських політичних сил – а він цілком може бути, навіть з боку умовно націоналістичної "Свободи" – можна відігратися на них, що особливо актуально для представників "Народного фронту", рейтинги якого, відповідно до багатьох соцопитувань, давно знаходяться в районі статистичної похибки. Мовляв, бачте, хто тут патріот, а хто Бандеру не поважає.

Чи принесе ця повторна "героїзація" якийсь електоральний профіт Порошенку? Можливо. До речі, на парламентських виборах 2014 року БПП набрав більшість голосів не в галицьких областях, а на Поділлі, в центрі, на півночі та частині півдня України, де бажаючих побачити Бандеру знову Героєм України не так багато, як у Стрию чи Коломиї. Тобто це може бути така спроба зіграти на галицькому електоральному полі. Втім, навряд чи Порошенку можна розраховувати на якийсь серйозний ефект від цього рішення. Щось, може, і додасться, але у досить скромних рамках.

Одним словом, звання Героя України для Бандери знову, як і тоді, 2010 року – ніяк не вписується в українські реалії. Тільки з протилежної щодо тих часі причини. Тоді владу отримали антиукраїнські сили, яким Степан Андрійович стояв поперек горла. А тепер в Україні і у українців – нові герої, герої сучасної України, які ведуть свою війну за незалежність. 2010-го у нас таких героїв просто не було, тож, можливо, і був якийсь символічний сенс у піднятті на щит саме провідника ОУН(б). А тепер, коли у нас є Кульчицький і Сліпак, Завада і Гордійчук – вибачте за прямоту, постать Бандери відходить на ті історичні позиції, де їй і належить бути.

І ще одне, можливо, моє суб'єктивне. При всій повазі до Степана Бандери, у мене викликає подив те, що забувають ще як мінімум двох рівновеликих йому персонажів тієї епохи – Євгена Коновальця та Романа Шухевича. Шухевичу, до речі, теж присвоїли за Ющенка звання Героя України, а за Януковича позбавили. Чому ж тоді ви за Головного Командира УПА не згадуєте, шановні нардепи? Про творця Організації Українських Націоналістів, таке враження, вони і не знають. І це ще один аргумент проти цього нагородження. Не ставте хоч зараз когось одного вище за іншого. Всі вони – Коновалець, Бандера, Шухевич – внесли свою лепту в українську історію, в майбутню українську незалежність. Як і Мазепа з Хмельницьким, як і Володимир з Ярославом. Тож вшануйте їх, але вшануйте гідно, без прив'язки до нагород сьогодення, і без виставляння одного поперед іншого. Вони всі – наша історія і наші герої. Не варто ліпити з когось одного героя, більшого за інших.

Більше новин політики читайте на Depo.Влада