Прямі переговори з ОРДЛО: Що приховує Єрмак під створенням Консультативної ради

Той факт, що під час останньої зустрічі Тристоронньої контактної групи у Мінську обговорювалися домовленості про створення "консультативного органу", в якому представників України таки буде посаджено за один стіл з "представниками ОРДЛО", повним сюрпризом, звичайно, не став. Про це доволі чітко й доволі відверто говорив заступник керівника адміністрації президента Росії Дмитро Козак одразу ж після засідання ТКГ.

Втім, документи, оприлюднені сьогодні українськими журналістами, все рівно стали шоком. Оскільки вони недвозначно демонструють, що йдеться про створення постійно чинного "дорадчого" органу, який може не прийняти взагалі ні єдиного документу. Але сам факт існування якого – за згодою офіційного Києва – ставить хрест на всій дипломатичній стратегії протистояння російській агресії на Донбасі, яку з боями і втратами вибудовувала Україна впродовж останніх шести років.

В чому проблема підписаних Леонідом Кучмою та Андрієм Єрмаком документів? Цих проблем, насправді, декілька. Перша – і найбільш очевидна – біда полягає в тому, що даний документ фіксує правосуб'єктність ДНР і ЛНР.

Звичайно, Єрмак усе це спростовує. "Що таке визнання? Визнання – це юридичний факт, юридична дія і, як ви знаєте, сьогодні навіть Росія не визнала так звані ОРДЛО. Тому ні про яке визнання мова не йде", - заявляє Єрмак. Розуміючи при тому, що каже відверту неправду. Оскільки маючи юридичну освіту, Андрій Борисович не може не знати, що окрім "визнання де-юре", якого ні Україні, ні росіє стосовно ОРДЛО не здійснила, є ще й поняття визнання "де-факто" – яке здійснюється за допомогою підписання будь-якого міждержавного договору. Що Єрмак із Кучмою успішно і зробили. Про "відсутність визнання" йшлось би, якби з боку ОРДЛО договір підписали очільники Донецької та Луганської ОДА відповідно, а не картонні клоуни, посаджені у свої крісла функціонерами адміністрації президента Путіна.

Аргумент Єрмака про те, що запропонована рада є "площадкою для переговорів між українцями", також не витримує критики. "Ми говоримо про створення платформи, на якій громадяни України, які проживають сьогодні на контрольованій території, і на території неконтрольованій, можуть спілкуватися з приводу питань, що узгоджені в пакеті Мінських домовленостей" – стверджує Єрмак. Знову-таки, кажучи неправду. Оскільки в угоді чітко відокремлені "представники України", склад яких визначається Україною, і представники ОРДЛО, склад яких визначається "республіками". Якщо йдеться про "площадку для порозуміння між українцями" – то чому претендентів на участь в роботі дорадчого органу з боку ОРДЛО визначатимуть представники окупаційної адміністрації, яка складається, значною мірою, з російських посадовців? Чи будуть на цій площадці представлені українці, які були вимушені покинути Донбас? І, саме головне, якщо домовлятись потрібно тільки "українцям з українцями" – то виходить, що йдеться таки про внутрішньоукраїнський конфлікт? Під чим дружненько підписуються представники України. Відповідей на ці питання Єрмак на "виправдальному брифінгу" чомусь не озвучив.

Іще одна проблема полягає в тому, що в Консультативній раді будуть присутніми 10 осіб від України, 10 осіб з боку ОРДЛО, і тільки по одній особі – з боку Франції, Німеччини та Росії. Що автоматично натякає на той факт, що Росія стороною конфлікту не є. І у внутрішні справи України вона втручається зовсім трішечки. Не більше, ніж Німеччина з Францією. І то не разом навіть – а кожна окремо. І під цим фактом, знову-таки, підписались офіційні представники Києва. Про перспективи антиросійських санкцій після появи цього документу можна тільки здогадуватися. 

У такий спосіб Андрій Єрмак, будучи довіреною особою чинного президента і куратором всієї його зовнішньополітичної діяльності, фактично почав процес руйнування усією дипломатичної стратегії протидії російській агресії на Донбасі. Ця стратегія, можливо, в чомусь і неідеальна, все-таки допомогла Україні вистояти впродовж 6 років, і довела свою немалу ефективність. Зараз представник Банкової від неї відмовляється. Не маючи при тому жодного замінника. І пропонуючи Україні перейти до процесу безконечних дрібних поступок агресору. Не зважаючи на той факт, що нікому в новітній історії – ні Молдові, ні Грузії – не вдалося за допомогою подібної тактики розв'язати конфлікт з Кремлем. Не хотілось би повторювати гучні лозунги в стилі Вятровича, але подібні дії повинні становити інтерес для правоохоронних органів, а не журналістів.