Дві палати і 300 нардепів: Навіщо в Зе-команді реанімують Кучмівський референдум

Інтерв’ю представника глави держави у Верховній Раді Руслана Стефанчука дає змогу зрозуміти, чого чекати від нової влади. І ці очікування насторожують

Політичний оглядач, журналіст відділу «Влада»
Дві палати і 300 нардепів: Навіщо в Зе-к…
Фото: УНІАН

Почав своє інтерв’ю сайту "РБК-Україна" головний ідеолог команди Зе з традиційної мантри про те, що "вибори 21 липня (дострокові вибори до Верховної Ради – Ред.) відповідають запитам суспільства (парламенту довіряють лише 4% українців)". І жодної правової аргументації. Винятково посилання на "мега-запит на зміну і перезавантаження політичної системи". "Можна ховатися за юридичними нормами, - каже Стефанчук, - але треба зрозуміти: верховенство права, тобто воля народу, має бути в основі будь-якого рішення".

І відразу – стоп: так воля народу чи все ж верховенство права? Це дуже різні, неспівставні поняття. Бо воля народу може бути дуже різною – особливо якщо перед цим думку народу відповідно сформували. Доведено референдумами і плебісцитами в нацистській Німеччині, фашистській Італії тощо… Чи негативними наслідками британського референдуму щодо Brexit (виходу країни з Євросоюзу). Не забуваємо історію про те, як у березні 1991-го 70 відсотків жителів Української РСР упевнено підтримали збереження СРСР. А вже за вісім місяців, у грудні того року понад 90% тих самих людей сказали "так" незалежності України.

Та повернемося до відвертостей президентського представника. Назвавши "бідою українського парламенту" половинчастий підхід до його формування, тобто змішану (мажоритарно-пропорційну) систему виборів, Стефанчук каже: "Цю проблему можна було вирішити шляхом запровадження двопалатного парламенту, і таке рішення було підтримане на референдумі 2000 року".

І це не просто теоретизування юриста: він назвав повернення до ідеї введення другої палати парламенту "одним з можливих варіантів, який ми будемо розглядати". Каже, у Зеленського "не готові… ігнорувати думку громадян, висловлену 2000 року".

Нагадаємо, до яких реалій хоче повернути суспільство одна з найближчих до президента персон. Невдовзі після другого туру президентських виборів 14 листопада 1999 року, перемогу в яких здобув Леонід Кучма, у січні 2000-го Центрвиборчком зареєстрував 218 ініціативних груп зі збору підписів за проведення референдуму. Опоненти президента назвали цю ініціативу спробою оточення Кучми сконцентрувати владу і перешкодити Вікторові Ющенку, який на той момент набирав популярність, перемогти на наступних президентських виборах.

Верховна Рада 309 голосами наклала мораторій на проведення референдумів. Проте це рішення було ветоване президентом. 16 квітня 2000 року в Україні відбувся другий в історії загальнодержавний референдум за указом Кучми "Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою". Його ініціатори передбачали, що громадяни мали відповісти на шість запитань. Але Конституційний суд, визнавши положення цього указу відповідними Конституції, залишив у бюлетенях чотири з них.

Результати референдуму виявилися такими:

  • За право президента достроково припинити повноваження Верховної Ради, якщо вона протягом місяця не може сформувати постійно діючу парламентську більшість, у разі незатвердження нею протягом трьох місяців державного бюджету України "та в інших випадках, передбачених Конституцією України" висловилися 85,9% опитаних.
  • За обмеження депутатської недоторканості проголосували 90,2%.
  • Зменшення  загальної кількості народних депутатів України з 450 до 300 осіб схвалили 91,1%.
  • Формування двопалатного парламенту в Україні, "одна з палат якого представляла б інтереси реґіонів України"‚ визнали доцільним 82,9% учасників референдуму.

Процес голосування проходив зі значними порушеннями. Явка 16 квітня склала майже 80%, причому на 12 годину дня "проголосували" по Україні 54% виборців, а в деяких областях – під 70%. Великий сумнів викликали і процедура дострокового голосування, хід і результати голосування в день референдуму, та й сам маніпулятивний характер питань.

Проте Конституційний суд двома вердиктами (2000 і 2008 рр.) підтвердив остаточність рішення, що було винесено громадянами України на референдумі. Зокрема, КС вирішив, що результати референдуму є не консультативними, а обов’язковими для розгляду та ухвалення відповідних рішень органами державної влади. Тим не менше, Верховна Рада не внесла поправки в Конституцію, підтримані на референдумі. Додамо, що одна з вимог – передбачена в першому питанні референдуму – вже реалізована в Конституції з 2004 року.

Якою ж логікою керуються сьогодні у Зеленського, пропонуючи повернення до пропахлої політичним нафталіном ініціативи 20-річної давнини, завданням якої було значне посилення президентської влади?

Руслан Стефанчук у згаданому інтерв’ю каже, що зараз у країні немає тієї кількості виборців (52 мільйони на 1991 рік), яка виправдовувала наявність у Раді 450 депутатів. У президента пропонують провести перепис населення, щоб "зрозуміти людський ресурс в Україні, і звідси на підставі європейських норм представництва обчислити оптимальну кількість депутатів". Спішать зробити це вже цього року. Хоча варто нагадати, що урядом запропоновано провести перепис 2020 року. Іграшка це дорога: вартість перепису сягне 4 мільярдів гривень, яких у держбюджеті-2019 на цю мету просто не передбачено. І хтозна, чи Верховна Рада – нова чи стара – такі зміни до бюджету погодиться внести.

Заодно у Зеленського визначатимуться і з формою парламенту: одно – чи двопалатний. Як на аргумент у цьому питанні постпред президента посилається на відсоток людей, які 2000 року проголосували за двопалатний парламент. Цей досягнутий завдяки адмінресурсу та фальсифікаціям показник Стефанчук обіцяє використати "як політико-правове підґрунтя" відповідних ініціатив уже президента Зеленського.

Ще одна теза з числа озвучених Стефанчуком: "Конституція буде змінена". Поки, слід розуміти, у середовищі Зе немає узгодженої позиції щодо того, буде вона змінена частково чи переписана повністю. Як невідомим є і шлях внесення таких змін. Серед можливих варіантів представник президента назвав референдум (знову згадана "воля народу!") і пообіцяв "відновити конституційну комісію". І те, і інше за певних обставин може виконати функцію прикриття для намірів і дій влади.

Також Стефанчуком знов озвучений намір "питати у народу про вступ до ЄС, про вступ в НАТО і т. д.". Щоправда, "не зараз", бо це не самоціль.

Насправді більшість цих ідей складно швидко реалізувати як технічно, так і ідеологічно. Відповідні спроби наразяться на супротив активної частини суспільства. Та, враховуючи політичну реанімацію Леоніда Даниловича новою владною командою і майже гарантоване потрапляння до нового парламенту Віктора Медведчука у складі "Опозиційної платформи", помножені на бажання Юлії Тимошенко змінити Конституцію, така вірогідність зростає. І це небезпечно, бо загрожує руйнацією гарно чи погано, але працюючих механізмів держави Україна. В разі, якщо ЗЕкоманді в купі з іншими бажаючими переписати Конституцію вдасться зробити хоча б частину запланованого, після цих експериментів вкрай важко буде повернути країну в нормальне русло і відновити керованість нею. Що зрештою може дуже гостро поставити питання про існування держави як такої.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme