"Дуня Путіна": Коли Міятович почне ламати руки Україні через реінтеграцію Донбасу

Після скандального звільнення пропутінського президента Парламенської асамблеї Ради Європи Педро Аргамунта у жовтні минулого року, яке було розцінене як перемога української дипломатії, з початку цього року в ПАРЄ відбувся серйозний відкат. У понеділок новим головою Асамблеї призначили італійського соціаліста Мікеле Ніколетті, який одразу висловив жаль через відсутність делегації Росії в ПАРЄ. Раніше Ніколетті став автором резолюції, яка могла вплинути на зняття санкцій з Росії. У документі йшлося про можливе відновлення повноважень російської делегації. Цього тижня на засіданні спеціального комітету з розробки пропозицій стосовно повернення Росії італієць, заслухавши позиції сторін, від гріха подалі запропонував завершити роботу комітету і представити напрацьовані пропозиції наприкінці червня. Схоже, питання повернення Кремля супроводжуватиме ПАРЄ весь 2018 рік.

А вчора комісаром з прав людини Ради Європи було призначено ще одну вкрай неоднозначну постать – Дуню Міятович, яка до цього протягом понад 7 років була представником ОБСЄ з питань свободи ЗМІ. Представник України в Раді Європі Дмитро Кулеба вже зробив реверанс: Київ очікує від новопризначеного комісара дії, спрямовані на захист прав людини в окупованих Криму і на Донбасі та звільнення наших політв'язнів в РФ. Утім, слова нашого дипломата видаються не більше ніж звичайною формальністю. І ось чому...

Міятович з початку анексії Криму та російської агресії на Донбасі неодноразово озвучувала сумнівні заяви щодо України. У вересні 2014 року вона звернулася до української влади з вимогою провести розслідування обставин загибелі фотокореспондента МІА "Росія сьогодні" Андрія Стеніна. Утім, намагаючись спихнути на українську сторону відповідальність за вбивство російського пропагандиста, Міятович не взяла до уваги той факт, що Стенін не був акредитований в зоні проведення АТО. Тобто, проліз туди незаконно. Більше того, за місяць до своєї загибелі він опублікував фотографії знущань та катувань над українськими полоненими у Шахтарську, що було розцінено як співучасть у злочинах російських терористів. Зйомка була опублікована з метою деморалізації української армії. Та Міятович проігнорувала цю інформацію, уперто називаючи Стеніна журналістом.

У квітні 2015-го вона засудила вбивство "русскоміровця" Олеся Бузини, назвавши цю подію "жахливим актом", і закликала українську владу терміново провести розслідування "по усім нападам на журналістів". В Україні ця заява тодішньої представниці ОБСЄ з питань свободи ЗМІ активно використовувалася в інформаційній кампанії проросійських ЗМІ. Фактично Міятович підіграла російській пропаганді, яка намагалася подати це вбивство проявом "фашизму" в Україні.

У 2016 році, після опублікування на сайті "Миротворець" бази даних понад 4 тис журналістів, які свого часу отримували так звану "акредитацію" в "ДНР", реакція Дуні Міятович не забарилася. "Це дуже тривожна подія, яка може створити додаткову загрозу для ситуації з безпекою журналістів", – сказала боснійка. Мовляв, журналісти не повинні зазнавати переслідувань за виконання своєї роботи. Щоправда, ця пані тоді не зважила, що працівники преси порушили українське законодавство і де-факто визнали терористів як сторону, яка має право когось акредитовувати.

Звісно, можна нагадати і занепокоєність Міятович ситуацією зі свободою слова в окупованому Криму та Донбасі. Але яка може бути свобода слова там, де панують путінські порядки. А от після того, коли у жовтні 2016 року журналіст "Укрінформу" Роман Сущенко був незаконно заарештований в Москві, МЗС України зажадало від Міятович негайної реакції. Однак представник ОБСЄ обмежилася лише одним запитом на адресу МЗС Росії. То ж, вочевидь, займатися порятунком українських політв'язнів явно не входило в її плани.

Наші довго мовчали з приводу вибірковості Міятович. Та коли наприкінці 2016 року в мережі опублікували фото посібника "Дві країни - одна професія", в якому містяться матеріали зустрічей представників журналістських організацій Росії та України під егідою самої Міятович, терпець увірвався. Тоді перший віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко звинуватила представницю ОБСЄ у підтримці проведеної Кремлем пропаганди щодо України. "Дві країни - одна професія, це може про якісь інші країни, відомі пані Дуні, але не про РФ і Україну. Я більш високої думки про українські ЗМІ і журналістів, аби вважати, що вони однієї "крові і професії" з російськими пропагандистами і розпалювачами війни, прямими учасниками гібридної війни. І мені шкода пані Міятович, яка робить вигляд, що цього не помічає", - зазначила Геращенко.

Та чи можна назвати Міятович стовідсотково проросійським політиком? Варто розуміти, що її діяльність здійснюється в рамках тих правил гри, які були встановлені в Європі ще до початку гібридної війни. І біда в тому, що, ставши комісаром Ради Європи, вона діятиме у тій самій парадигмі, зберігаючи показну об'єктивність, яка, цілком можливо, гратиме на руку Кремля.

У питаннях захисту прав людини вона опиратиметься на українського омбудсмена Валерію Лутковську, мабуть, єдину чиновницю часів Януковича, яку досі не можуть посунути з посади. Лутковська публічно виступила з критикою ухваленого Верховною Радою закону про реінтеграцію Донбасу, бо у ньому, начебто, є норми, які суперечать правам людини. Тому дуже схоже, що першою справою Міятович у новій ролі стане виламування рук Києву, аби він переглянув цей закон.