Дожити до евакуації з Уханя: Чому Україна не забирає додому своїх громадян

Повідомлення про те, що українців "от-от" евакуюють з провінції Хубей, з'являються з дивовижною періодичністю вже впродовж останніх двох тижнів. Два дні тому міністр охорони здоров'я Зоряна Скалецька навіть заявила, що разом з американськими медиками, які допомагали евакуювати працівників консульства США з Уханю, було "розроблено підходи до ізоляції українських пасажирів з китайської провінції Хубей".

Звичайно, при тому Скалецька заявила, що на рейс зможуть потрапити тільки здорові громадяни, котрі дадуть згоду на добровільну ізоляцію на 14 днів. Визначатися ступінь здоров'я будуть термометром. Що наштовхує на думку про те, що PCR тест-системи в наших медиків відсутні. І якщо в когось з українців раптом буде підвищена температура з причин, не пов'язаних з коронавірусом, то його залишать в Ухані. Виживати, як зуміє.

Втім, це подробиці. Бо ніякий літак до Уханю так і не вилетів. Через два дні прем’єр-міністр Олексій Гончарук заявив, що літак ніби як і готовий. Але затримка евакуації українців пов’язана з мінімізацією ризиків проникнення коронавірусу до України. "Як тільки ми будемо на 100% упевнені, що евакуація не завдасть ризику проникнення інфекції на територію України і поширення її тут, ми буквально миттєво проведемо всі необхідні евакуаційні дії. Це питання днів", - зазначив посадовець.

Якщо скласти два і два, то вийде, що літак ніби як знайшли, а от приміщення для карантину все це немає. З одного боку добре, що уряд розуміє ризики від можливого потрапляння коронавірусу до України.

З іншого боку, той факт, що в державі, де мешкає 42 мільйони громадян немає приміщення, де можна перетримати на карантині 50 осіб (а саме стільки українців планують вивезти з провінції Хубей) – якось не радує. Хоча б тому, що наше МОЗ відрапортувало про готовність протидіяти ймовірній епідемії. А якщо, не дай Боже, завтра з'явиться кілька інфікованих – то розмістити їх на карантин буде так само ніде, як і 50-х евакуйованих з Уханю.

Все це відбувається в країні, президент якої пропонував допомогу Китаю в боротьбі з коронавірусом. І обіцяв – з іншого приводу – "боротися за кожного українця".

Прем'єр цієї країни, судячи зі всього, не може організувати створення тимчасового карантинного табору, в якому 50 осіб повинні прожити 14 днів. Простіше кажучи, Гончарук не здатен впоратися із завданням, яке, здавалось би, мало би бути по плечу якщо й не голові якоїсь сільради, то керівнику райдержадміністрації – без сумніву. Через цю неспроможність 50 українців залишаються в центрі епідемії в чужій країні, з далеко не стовідсотковими шансами отримати бодай якусь адекватну допомогу в разі, якщо не поталанить підхопити потенційно летальну інфекцію.

А тим часом рутинна ще тиждень тому процедура евакуації з кожним днем стає дедалі більш ризикованою. Зокрема, через той факт, що тільки за вчора в провінції Хубей від коронавірусу померло 242 людини. Це найвищий показник смертності за одну добу. Також за один день майже на 15 тисяч зросла кількість заражених в Хубеї.

Звичайно, такий різкий стрибок в цифрах пов'язаний не тільки з пришвидшенням темпів розвитку епідемії, але й зі зміною способу обрахунку. Тепер в китайську статистику захворілих почали включати не тільки тих, у кого на основі аналізу нуклеїнових кислот точно діагностовано коронавірус, а всіх хворих з характерними симптомами та ознаками легеневої інфекції. Але навіть 107 померлих, яким було  офіційно поставлено невтішний діагноз – це вже печальний рекорд для одного дня. І впродовж найближчого часу ситуація в китайській провінції, скоріше за все, покращуватися не буде.

А українці тим часом чекають, поки їхня батьківщина, готова допомагати Китаю – чи навіть протистояти інфекції на своїй території – знайде місце, де їх можна поселити на два тижні. Пісня "ось-ось евакуюємо" не зникає з ефіру.