Довга дорога додому: Чому повернення українців із Польщі перетворюється на катастрофу

Українські посадовці звітували про "повну готовність" до епідемії. Але вже через заклик президента до співгромадян повернутися додому з-за кордону почалися проблеми. Адже, здається, в України немає автобусів, щоб вивезти людей з пішохідних переходів у Польщі – не кажучи про те, щоб доставити людей додому для подальшої самоізоляції

Журналіст відділу «Світ»
Довга дорога додому: Чому повернення укр…
Фото: Shutterstock

Сьогодні паралельно пройшли дві новини на практично ідентичну тему. Перша з них стосувалася того, що протягом минулої доби до Польщі повернулися 24 тисячі громадян цієї країни, яких після перетину кордону спрямували на 14-денний карантин.

Для всіх, хто поки не зумів дістатися, польський уряд спільно з авіакомпанією LOT запустив акцію "Політ додому". Людей з різних кутків планети розпочали вивозити в неділю увечері. За три дні надіяться повернути іще близько 10 тисяч осіб.

Ні, звичайно, всі ці тисячі поляків не загнали у якісь гігантські "Найновіші Санжари". Значну частину з тих, хто не демонстрував ознак хвороби, розвезли по домах спеціально виділеним транспортом, який активно дезінфікувався. З них взяли обіцянку посидіти два тижні вдома. Але їм не довелося стояти в чергах на кордонах, купувати квитки, які раптово подорожчали, чи, тим паче, йти на "піші прориви" якихось німецьких пунктів пропуску.

Натомість паралельно пройшла новина про подвиги українських дипломатів у Польщі, які намагалися рятувати й доправляти додому українців. Зокрема, співробітників консульства з Любліна, які намагалися підсаджувати в авто до українців їхніх співгромадян з числа тих, що хотіли перебратися на пішохідному переході Медика-Шегині. Але не встиг через закриття переходу.

Згодом, якщо вірити главі МЗС Дмитру Кулебі, на сцену подій вийшов навіть "автобус, який перетинав кордон, повертався, і підбирав наступну групу" "пішоходів", котрі йшли на Шегині – а потім розбрелися, хто куди. Зважаючи, що промову виголошував все-таки професійний дипломат, можна не сумніватись – однина в його словах означає саме той факт, що автобус був один. На весь багатотисячний потік людей.

Іще Кулеба розповів, що Україна просить Польщу тимчасово відкрити злощасний пункт пропуску Шегині-Медика, оскільки там попри все залишилось немало "пішоходів", а польські прикордонники за нових правил дозволяють перетинати кордон лише у авто.

Українським дипломатам також вдалося домовитися зі Словаччиною про відкриття у пішохідному режимі пункт пропуску Вишнє Нємецьке – Ужгород для українців, які успішно застрягли і там.

Звичайно, можна чимало сказати і про свідомість братів-заробітчан, які не встигли щось там доробити чи доотримати зароблені гроші – і, в результаті, застрягли в Польщі, Словаччині, Угорщині і хтозна, де іще, створивши проблеми самим собі, своїм родинам, українському МЗС і "гостинним господарям", які також до пуття не розуміють, як їх позбутися.

Але безвідносно до рівня свідомості цих людей, централізоване їх вивезення – і навіть адресна доставка по домівках, з письмовим зобов'язанням дотримуватися карантину – і повідомленням про відповідальність за порушення цього зобов'язання стали б не тільки жестом гуманізму, але й дієвою мірою, спрямованою на боротьбу з коронавірусом. Просто тому, що в іншому випадку всі ці люди поїдуть додому маршрутками, електричками, попутними авто – абсолютно всім, що може пересуватися. Ну, і їхні інфекційні захворювання будуть мандрувати разом із ними. На жаль, в тому, що у більш ніж стотисячній армії заробітчан, з яких дві третини перетнули кордон впродовж останніх двох діб, а більше двадцяти тисяч все ще намагаються це зробити, можуть бути особи, інфіковані коронавірусом, сумніватися не доводиться.

При тому для уникнення ситуації не було потрібно якихось "неможливих місій" на краю світу. Йшлося про кілька десятків автобусів з водіями у масках, і з дезінфекційними бригадами. Які б зробили по десятку рейсів до Польщі, Угорщини та Словаччини впродовж кількох днів.

Але цього не було зроблено. Ні МОЗом, де доповідають про "повну готовність", пишуть мудрі закони і рахують кількість апаратів для ШВЛ – не знаючи, скільки тих апаратів є в районних лікарнях у справному стані, і скільки є фахівців, здатних ними ефективно користуватися. Ні міністром внутрішніх справ, який ніби як взявся за місію "порятунок президента Зеленського за часів зарази", окресливши стратегію у Facebook, але потім якось тихо від цієї місій відмовився. Про ціну цієї пасивності влади ми довідаємося за два-три тижні. Не виключено, що вона буде немалою.

Читайте також: Як "закривалася" Польща та чому від "коронавірусного вигнання" найбільше постраждали українці

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme