Втіха Путіна: Чому українці з татарами сваряться через Крим

Проект стратегії повернення Криму встиг викликати політичне напруження між Банковою та кримськими татарами іще до моменту офіційної публікації

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Втіха Путіна: Чому українці з татарами с…
Фото: УНІАН

Вчора секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данілов похвалився непересічним досягненням на шляху до деокупації Криму. Яким, вочевидь, слід вважати ухвалений РНБОУ проект "Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь".

На думку посадовця, проект, над яким більше року працювали чисельні міністерства, відомства, а також громадські організації та експерти, стане "першим фундаментальним документом з часів окупації Кримського півострову Російською Федерацією, який дає чіткий дороговказ, у який спосіб ми будемо рухатися у питаннях деокупації Криму".

Чим стане цей документ – дороговказом чи стосом змарнованого паперу – покаже час. Оскільки наразі ознайомитися з його змістом широкій публіці неможливо. Але приводом для конфліктної дискусії стратегія деокупації встигла стати іще до свого затвердження.

Презентуючи її, Данілов особливо наголосив, що до розробки документу був залучений Меджліс кримськотатарського народу. А за декілька годин після брифінгу секретаря РНБОУ голова Меджлісу Рефат Чубаров підтвердив його слова, додавши, що якісь пропозиції кримських татар навіть були враховані при укладенні стратегії. Якісь, та не всі. 

"Низка  принципових пропозицій Меджлісу кримськотатарського народу... до схваленого тексту Стратегії не ввійшли, - зазначив Чубаров. - Так, нами пропонувалось включити до переліку завдань Стратегії "захист та реалізація невід’ємного права на самовизначення кримськотатарського народу у складі суверенної і незалежної Української держави".

За словами Чубарова, Данілов заявив, що пропозиції будуть деталізовані і "взяті в роботу" Кабінетом міністрів при розробці "плану заходів щодо реалізації стратегії". І що президент Зеленський теж погодився з подібним підходом. Але, схоже, в позитивному майбутньому цих пропозиції Банкова кримських татар не переконала.

Тому Чубаров резюмував свій пост на цю тему наступним чином: "Прикро, що у прийнятій Стратегії деокупації і реінтеграції окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя наші міжнародні партнери поки що не знайдуть чіткої відповіді на питання про те, яким буде статус Криму після відновлення державного суверенітету України над Кримським півостровом". Нескладно здогадатися, що під "міжнародними партнерами", які турбуються про долю кримських татар, малася на увазі Туреччина. Яка, беззаперечно, підтримала би ідею гарантій територіальної автономії для кримських татар. Хоча сама країна автономіями інші етноси на своїй території не надто балує. Перевірено курдами.

Зрозуміти в цій ситуації кримських татар цілком можна. Народ, що пройшов впродовж ХХ століття через справжнє пекло в Радянському Союзі, а на чотирнадцятий рік наступного століття знову потрапив під владу путінської Росії, має гостре бажання заручитися бодай якоюсь обіцянкою стосовно майбутньої автономії. Якщо не можна отримати власну державу.

Але так само нескладно в цій ситуації зрозуміти і Банкову. Оскільки чітка декларація про майбутню національно-територіальну автономію кримських татар в межах півострова може стати подразником для помітної частини електорату чинного президента України. Тієї частини, яка вважає, що саме "надміру автономний" статус Криму і призвів до сьогоднішньої окупації – і сприйме якісь нові розмови на цю тему як спробу повторного заходу на граблі.

Отримати з боку правої опозиції удар по рейтингу у вигляді звинувачення за "розбазарювання Криму" – який може знайти підтримку в серцях не таких вже й чисельних прихильників – Банкова явно не хоче. Як не хоче, звичайно, і явного конфлікту з татарами.

В результаті виходить трохи химерна ситуація. Окупанти наразі комфортно почуваються в Криму. А українці з татарами вже встигли знайти привід для сварки стосовно подробиць майбутнього політично-правового статусу півострова, який наразі не вдалося забрати з чіпких обіймів Кремля. І хай би той привід мав якесь реальне підґрунтя – але ж йдеться про документ, який, скоріше за все, є тривіальною імітацією бурхливої діяльності з боку РНБОУ та кількох десятків задіяних посадовців. Вплив на реальність цей документ матиме, скажемо дуже м'яко, мінімальний.

І за такої ситуації виникає одна відверто примітивна думка. Стосовно того, чи не варто перенести ці захопливі дискусії про статус Криму до моменту відновлення демократичної і законної влади над півостровом? В іншому разі, як нова київська стратегія, так і татарське незадоволення нею, якось надто явно працюють на користь путінських окупантів, а не на завершення анексії.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme