Дива не сталося: ТОП-5 іноземних "реформаторів", які не допомогли Україні

Якщо це станеться, то Україна покине ще один реформатор з плеяди іноземців, які були запрошені створити в Україні Європу.

На початку 2014-го українці знову повірили в диво і в те, що люди з Грузії, Литви, Естонії або Франції зможуть реформувати і повністю змінити нашу країну. Два роки тому, в лютому, вважалося, що економіку і медицину можна врятувати, якщо нею будуть займатися професіонали з успішним європейським досвідом. Українці повірили в нових мерів і губернаторів, які до цього жили в інших країнах і повинні були побудувати Париж в Глухові або Тбілісі в Одесі.

Але надія на те, що іноземці з внутрішньою резистентністю до корупції все змінять, так і не виправдалася. Міністри, мери, чиновники різних рангів добре втягнулися в українські реалії, а деяким навіть вдалося асимілюватися в системі договірняків і схем. Представляємо ТОП-5 іноземних "реформаторів", які не тільки не виправдали кредит довіри, але й нашкодили Україні.

1 місце. Михайло Саакашвілі. Голова Одеської обласної адміністрації, екс-президент Грузії. Привів з собою в область цілу плеяду заїжджих політичних туристів: Сашу Боровика, Юлю Марушевську, Давида Сакварелідзе, Марію Гайдар ... Не всі змогли пропрацювати довго на своїх постах і швидко покинули реформаторські ідеї. Сам соліст грузинських гастролерів в очікуванні можливих виборів замість роботи на посаді губернатора почав свій тур містами України з власним політичним проектом. Але коли стало ясно, що виборів цього року не буде - проект швидко згорнули. І переключилися на Одеський припортовий, який, як стверджують експерти, цілеспрямовано знецінюють і "вбивають".

Популізм Саакашвілі не конвертувався в реальні результати. Серйозних інвестицій Одеська область так і не дочекалася. Одесити чекають, поки їхнє місто стане "всесвітнім дивом". Співробітники центру адміністративних послуг не отримують обіцяних губернатором зарплат.

У боротьбі з олігархами, як стверджує лідер Радикальної партії Олег Ляшко, Саакашвілі не втрачає можливості політати на приватному літаку Жеваго. Для української влади Одеський губернатор - найбільший іноземний провал.

2 місце. Айварас Абромавичус. 14 місяців очолював Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Литовський економіст брав на себе відповідальність за головний локомотив українських реформ, але з завданням своїм не впорався. Пішов з посади зі скандалом, звинувативши нардепа Ігоря Кононенка, в корупційному тиску на міністерство.

Система ProZorro при Абромавичусі була звичайним електронним клоном традиційної системи держзакупівель і не виключала корупцію. Міністр любив похвалитися підвищенням показників України в Doing Business, на як виявилося-країна так і не піднялася в рейтингу вище 80 позиції. Підприємство "Укрбурштин", яким керував протеже міністра, замішане в скандалі з 2,6 тоннами бурштину, затриманого в Рівному.

Також Абромавічус виношував ідею створення холдингу, непідконтрольного міністерству. Але план залишився нереалізованим. Додамо до списку два скандали з держпідприємствами, на керівні посади яких Абромавічус лобіював свіх бізнес-партнерів і отримання від приватизації 0,85% від плану, який сам міністр і склав, - ось і все заслуги політичного туриста на ниві реформаторства.

3 місце. Олександр Квіташвілі. Від грузинського реформатора чекали повного перезавантаження української медичної системи. Автор грузинської реформи повинен був подарувати нам страхову якісну медицину, але не склалося.
Запам'ятався тим, що в українських поліклініках почався справжній дефіцит вакцин. Такого дефіциту з препаратами в нашій країні не було з 90-их років.

До того ж Квіташвілі провалив роботу з пораненими бійцями - він думав, що бюджет на них передбачений Міністерством оборони. І поки міністерства перекидали відповідальність один на одного, сотні бійців не могли отримати медичної допомоги. Не зміг грузинський реформатор перемогти корупцію навіть у своєму міністерстві - його заступник був звинувачений в порушенні антикорупційного законодавства.

4 місце. Мішель Терещенко, мер міста Глухова. Француз Терещенко, який приїхав будувати Європу в окремо взятому містечку нашої країни, здобув перемогу на виборах і величезний мандат довіри від українців. Люди вірили, що Мішель змінить своє місто і покаже всій країні, яким потрібно бути господарником. Але минув час, а крім популістських заяв, закриття місцевих газет і прохань розпустити міськраду, від Терещенка глухівчани так нічого і не дочекалися.

У Глухові, на жаль, досі нічого не змінилося. Терещенко отримав звання "Ворога преси" і продовжив займатися власним бізнесом, але ніяк не містом. Не може знайти спільної мови з депутатами міськради, тому безліч важливих рішень блокуються.

Обіцяв глухівчанам чотири тисячі робочих місць, яких поки в місті нема. У Глухові з'явився обіцяний хлібозавод, ось тільки не державний, а приватний, на якість роботи якого ніхто не може вплинути.

Обіцяв суконну фабрику, сировина для якої нібито вже приїхала з Пакистану: але фабрика не запустилася, а її приміщення, як пише xpress.sumy.ua, потихеньку ріжуть на металобрухт. Гарантував інвестиції в промисловість, але ні м'ясокомбінат, ні молокозавод в місті поки що не запрацювали.

Європейський бізнесмен не посоромився виписати собі і своєму оточенню премії до Нового року. Встиг француз наобіцяти відкритості у прийнятті рішень, але в Глухові не знають ні про громадські слухання з приводу нових призначень, ні про щомісячні звіти мера перед виборцями. Та й що говорити про невиконані обіцянки, якщо навіть на підприємствах самого мера люди працюють далеко не в європейських умовах.

5 місце. Наталія Яресько. Громадянка США з американським акцентом прийшла в Кабмін, щоб стати головним фінансовим лобістом України в світі. Можливо, вона добре виконувала свою роботу, але ця робота ніяк не відповідала інтересам України.

Саме Яресько стала затятим прихильником підвищення тарифів і зменшення соціальних виплат. Яресько обіцяла, що зарплати солдатам збільшаться в 4 рази, і учасники АТО отримуватимуть більше 10 тисяч гривень на місяць. Люди чули від Яресько про те, що долар не коштуватиме більше 24 гривень в 2016 році. Обіцяних міністром найнижчих в Європі податків з зарплат українцям чекати ще довго. Залишається чекати того, що в 2040-му Україна таки перетворитися в Швейцарію, як обіцяла нам Яресько.