Диснейленд Зеленського: Чому президенту тепер варто боятися The New York Times

Мода на інтерв'ю провідним західним ЗМІ, яку започаткував п'ятий президент України, не оминула і Володимира Зеленського. Що, звичайно, є позитивом, адже попередні очільники України частіше спілкувалися з російськими журналістами. Водночас, на відміну від московських видань, публікації у західних ЗМІ нерідко демонструють аудиторії ті риси українського президента, які він, ймовірно, хотів би приховати. Власне, такий ефект може мати і розмова українського лідера з The New York Times.

І мова йде навіть не про те, що це Зеленський назвав журналісту NYT Україну "найбільшою демократією на пострадянському просторі", а в перекладі на його сайті це висловлювання раптом віддали американському журналісту, і переформулювали в такий спосіб, що це Зеленський став "головним демократичним лідером серед країн колишнього СРСР". Дрібниці, буває. Хоча в адекватній країні після такого в прес-службі президента наступного дня з'явилося би багато нових вакансій.

Гірше те, що опубліковане учора інтерв'ю, скоріше за все, викликане не бажанням донести до західної аудиторії якісь свої ідеї та помисли, а намаганням якось "відбити" нещодавні негативні публікації.  І намагаючись сказати щось позитивне, Зеленський декларує наміри, які, схоже, найближчим часом здійснювати не збирається. Йдеться, зокрема про те, що "буде запущена реформа Служби безпеки України, яка не займатиметься економікою". І про те, що "наступний великий етап – це глобальна судова реформа в Україні, яку ми почнемо втілювати з наступного року, тому що вже підготовлено багато законів та етапи впровадження цих реформ". Не кажучи вже про те, що Зеленський продовжує декларувати готовність "однозначно" розпочати війну з олігархами. Серед яких впевнено називає прізвище Коломойського.

Зеленський та його прес-служба, схоже, не розуміють, що через рік в тій самій NYT напишуть про "провал планів Зеленського". Як не розуміють того, що розгромна стаття в Bloomberg — це просто логічне продовження розмови з журналістами того ж видання, яка трапилася рік тому. І в якій Зеленський давав прогнози й обіцянки, що не справдилися. І попри цей очевидний кейс, у команді українського лідера продовжують легковажно ставитися до тверджень і обіцянок західним ЗМІ, безпідставно сподіваючись, що ті опублікують і забудуть. 

Окремої уваги заслуговує якість тексту — який прес-служба Зеленського, скоріше за все, мала можливість або підготувати (якщо питання були відомі наперед) або підредагувати (якщо фінальний текст було узгоджено). Чого вартують фрази від президента "найбільшої демократії пострадянського простору" на кшталт "ми всі з вами отримали ковід, і ми всі живемо сьогоднішнім днем". Чи "потрібно робити інфраструктуру – це вітрина".

Єдиним, мабуть, справді позитивним моментом цієї невеселої розмови стала трохи плутана, але, загалом, енергійна декларація готовності Зеленського зберегти євроатлантичний курс України, і не відмовитися від нього навіть в обмін на "мир на Донбасі". А також готовність чинного президента збудувати в Україні Голлівуд та Диоснейленд. Шанси на це, здається, є вищими, аніж на "війну з олігархами" та реформи в судах, прокуратурі і СБУ.