Нема на кого міняти: Коли і за що можуть відправити Пристайка у відставку

Інформація про ймовірну відставку чинного керівника української дипломатії, в тій чи іншій формі, циркулює ще від минулої осені. А впродовж останньої доби в обіг поступила нова порція подібних чуток – з посиланням на неназвані джерела в Офісі президента, які стверджують, що Вадим Володимирович "зіпсував стосунки майже з усіма в команді" і його пора міняти. Хоча остаточне рішення стосовно його подальшої долі ще не прийнято.

В принципі, зрозуміти бажання Зеленського замінити Пристайка цілком можливо, оскільки справи на зовнішньополітичному фронті захвату, м'яко кажучи, не викликають. Довга вервечка дипломатичних поразок та скандалів – у стосунках зі США, у ПАРЄ, у стосунках з Францією та Німеччиною, які хоч і продовжують підтримувати антиросійські санкції, але вже давно намагаються вибудувати свою, нескоординовану з Києвом політику стосовно залагодження конфлікту на Донбасі – все це навряд чи тішить Банкову.

Звичайно, Пристайко був не єдиним, і, напевне, навіть не основним автором цих поразок. Частина з них була фактично неминучою ще від часів попередньої владної команди, частина стала результатом недосвідченості й непередбачливості офісу нинішнього президента, який, за доброю традицією часів Порошенка, перебрав на себе немалий шмат повноважень МЗС, але на відміну від тих часів, гіперкомпетентністю в цих питаннях не страждав.

Але керівник МЗС – це фігура, формально відповідальна за реалізацію зовнішньої політики, тому й спитати з нього за поразки цілком можна. Тим паче, що в деяких випадках йдеться про особисті поради Пристайка, які зіграли з чинним президентом України прикрі жарти. Наприклад, ходять чутки про те, що на зорі скандалу довкола розмови Трампа з Зеленським, останню крапку в якому поставив тільки учора Сенат США, президент України напряму запитав у шефа МЗС – чи зможе Трамп опублікувати стенограму розмови з ним без згоди Києва. Таку ймовірність Пристайко категорично заперечив. А через декілька днів стенограма розмови вільно гуляла у відкритих джерелах, а Зеленський вдавав, що і не знає до ладу, давав він дозвіл на цю публікацію, чи ні.

Після цієї історії (де вина Пристайка, насправді, була не такою й великою – бо з точки зору професійного дипломата маневр команди Трампа і справді не дуже вкладався в голові) виконавчий, але безініціативний керівник українського МЗС впав у президентську немилість. А всі наступні поразки української дипломатії відновленню добрих стосунків також, звичайно, не сприяли.

Єдиним, хто дотепер залишається в числі активних адвокатів Пристайка, знову-таки за чутками, є помічник президента України Андрій Єрмак. Який теж, можливо, не має особливого сентименту до чинного міністра закордонних справ. Але при тому чітко розуміє, що в разі, якщо того звільнять, і посада очільника МЗС залишиться вакантною, то й куратору зовнішньополітичних проблем на Банковій буде сенс приготуватися до подібної долі.

Цей момент, насправді, відкриває справжню причину того, чому Вадим Володимирович має ненульові шанси продовжити свою посадову діяльність. Бо якщо хтось забув, то минулого літа, після фінального відходу від справ Клімкіна та інших "колишніх", Пристайко був фактично єдиною кандидатурою на посаду міністра зовнішніх справ. І з того часу "лава запасних" у команди Зеленського явно не підросла.

Не зважаючи навіть на те, що керівництво "зе-команди", здається, відмовилося від ідеї "тотальної заміни старих кадрів", і, наприклад, відправило на посаду амбасадора в США Володимира Єльченка. Який працював в представництві України в ООН, ще коли наша країна офіційно називалася "Українська РСР".

І можна скільки завгодно списувати невдачі – теперішні і майбутні, реальні та вигадані – на Вадима Пристайка. Роботу якого дійсно складно назвати динамічною чи надміру ефективною. Але до появи адекватної кандидатури, яка б погодилась його замінити, чутки про відставку чинного керівника МЗС, здається, все ще перебільшені.