Дежавю у Юлі: Чи варто Тимошенко брати ключі від Банкової

Юлія Тимошенко заявила, що під час президентських виборів ані вона, як кандидат у президенти, ані її партія не будуть об'єднуватися з іншими політичними силами чи підтримувати іншого претендента на крісло глави держави. Тимошенко пообіцяла, що в передвиборчій кампанії представить "план дій, чіткі і конкретні позиції перших 100 днів роботи нового президента" на випадок її обрання. Якщо ж за 100 днів гіпотетичної каденції вона цю обіцянку не виконає, то "покладе ключі від Банкової і піде".

З обіцянкою Тимошенко не об'єднуватися з іншими політиками все зрозуміло. Юлія Володимирівна про це вже неодноразово казала, тому тут нічого нового. На цей час соціологи відводять їй чільні місця у боротьбі на старті президентських перегонів. І зараз, вважають спостерігачі, їй фактично немає з ким об'єднуватися – ну, не з основними ж конкурентами за головне крісло країни, справді. Набагато цікавіша її обіцянка про "план дій". Чому? Бо можна згадати історію подібних обіцянок.

2005 рік. "Назустріч людям": програма уряду Тимошенко часів президента Ющенка. Прем'єр обіцяла перемогти бідність, корупцію, злочинність, збільшити зарплати й пенсії, забезпечити українців соціальним житлом. Розлогий документ, який обіцяв "усе всім".

2007-2008 роки. "Український прорив": виборча програма БЮТ на дострокових парламентських виборах-2007 і однойменна програма уряду Тимошенко зразка 2008 року. Складалася з 12 пунктів. Юлія Володимирівна обіцяла, що українці самі писатимуть Конституцію. Що буде створено "систему справжнього правосуддя", суспільне телерадіомовлення, знищена корупція тощо. Що буде зменшена залежність України від імпортних енергоносіїв, створено сприятливий інвестклімат. Що належну підтримку отримає аграрний сектор. Серед соціальних обіцянок – забезпечити дешеву іпотеку і стимулювати в країні демографічний прорив.

2010 рік. "Україна переможе. Україна – це ти": виборча програма Юлії Тимошенко на президентських виборах, коли її головним опонентом був Віктор Янукович. Тимошенко назвала олігархів раковою пухлиною України, несумісною з демократією, оголосила їх своїми ворогами і пообіцяла "відновити справедливість", запровадивши податок на розкіш. Іншим громадянам було обіцяно пенсії не менше 60 відсотків середньої зарплати та іпотеку під 2-4% річних на 10-30 років. Програма передбачала надання українцям права обирати і відкликати суддів, запровадження виборів за відкритими списками та інше.

2010 рік. "Україна третього тисячоліття": Проект взаємодії з громадянами. Програвши президентські вибори, Юлія Володимирівна сконцентрувалася на боротьбі з Януковичем через інтернет-сайт, де публікувалися проекти законів, аж до зміни Конституції. Презентація проекту восени 2010-го відбулася у звичному для Тимошенко вельми яскравому стилі. Та вже за два місяці Генпрокуратура порушила справу проти лідерки БЮТ, і проект було поховано. То ж у тому, що він не реалізувався, не її провина.

Виборча програма Юлії Тимошенко на дострокових президентських виборах 2014 року не отримала гучної назви. Її пункти можна назвати стандартними для кандидатів у президенти у рік початку україно-російської війни: посилити обороноздатність країни, поліпшити забезпечення військових, повернути анексований Крим, підписати угоду про асоціацію з ЄС, провести люстрацію, ліквідувати корупцію, створити чесні суди, розвивати бізнес. Частина з цієї програми виконана і продовжує виконуватися, але не нею, бо "Батьківщина" вийшла з коаліції і нині знаходиться в опозиції. А її голосування (точніше, не голосування) часто збігаються з "Опозиційним блоком".

Коли поглянути на нинішню технологію Тимошенко під назвою "Новий курс", то там стільки обіцяно, що ста днів точно не вистачить. То ж, вочевидь, Юлія Володимирівна погарячкувала з "ключами від Банкової".