ДБР на гальмах: чому в Україні не ліпиться аналог американського ФБР

Відбір на керівні посади у новоствореному органі вийшов на фінішну пряму ще у грудні минулого року. Комісія, що складається із 9 членів, делегованих президентом, урядом і парламентом, допустила до останнього етапу конкурсу 19 кандидатів, проте далі справа не пішла. І це погано для іміджу держави серед наших партнерів, адже утворення ДБР – остання і, мабуть, ключова ланка реформи правоохоронних органів, не менш важлива, аніж запуск НАБУ та НАЗК. Про це свідчить той промовистий факт, що новому органу функцію слідства передасть ГПУ, деяких функцій на користь нього позбудеться й СБУ.

Повноваження Бюро є справді широкими: воно займатиметься найбільш "ласими" злочинами урядовців, суддів, силовиків та навіть екс-президентів. Крім того, підслідними ДБР будуть військові злочини. Ще важливішим штрихом, який ілюструє майбутню потужність нової структури, є те, що вона матиме право розслідувати злочини детективів НАБУ та прокурорів САП, не виключаючи і їх керівництва.

Отже, рік тому відбіркова комісія зупинилася на 19 достойниках, наймасштабнішою фігурою з яких називають головного військового прокурора Анатолія Матіоса. Для перемоги йому потрібна прихильність 5 членів конкурсної комісії, проте наразі, кажуть, голоси поділились не на його користь. Основні конкуренти Матіоса - керівник управління процесуального керівництва Департаменту з розслідувань особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури Ольга Варченко й Олексій Горащенков, перший заступник керівника Головного департаменту стратегічного планування та оперативного забезпечення Адміністрації президента. Початково у Варченко були непогані шанси, проте у ЗМІ її почали називати людиною, дотичною до близького оточення президента, а, отже, висловлювалися сумніви у її незалежності та рівновіддаленості від груп впливу. Що ж стосується Горащенкова, то клерком з АП начебто обурились в "Народному фронті". Тобто, зараз ні у кого шансів на більшість немає. Хоча всі кандидати успішно пройшли спецперевірку, залишилися поліграф, навколо процедури задіяння якого досі ламалося багато списів, і фінальна співбесіда з комісією.

У влади є два варіанти виходу із патової ситуації: заміна кількох членів комісії за формальними вимогами, або повний перезапуск процесу. Рік тому нардеп Мустафа Найєм подав заяву до Генпрокуратури, вказавши, що нардеп Владислав Бухарєв та радник глави МВС Арсена Авакова Іван Стойко не надали документи про вищу юридичну освіту. Хоча за законом про ДБР тільки за цієї умови їх могли включити до конкурсної комісії. У ГПУ тоді відповіли: не бачать порушення закону. Проте, Стойка вирішили замінити, і 14 вересня новим членом комісії стала заступниця Авакова Тетяна Ковальчук. Що ж до Бухарєва, то питання його заміни Радою наразі не актуальне. Вона не може скільки часу призначити свого аудитора НАБУ, куди там замінити представника опозиційної "Батьківщини". Коли ж домовитись щодо кандидатури директора ДБР не вдасться взагалі, відбірників можуть розпустити через суд. Тобто, на конкурс очікує повне перезавантаження. Пішовши цим шляхом, можна відтермінувати створення Бюро ще років на три.

Та вибори директора ДБР – не єдине гаряче питання. З 21 листопада поки що віртуальне ДБР має перебрати функції слідства. А перебирати немає кому. Можна знову "посунути" строки передачі справ від ГПУ, СБУ та НАБУ до Бюро на час, який дозволить обрати директора структури та набрати штат, а це мінімум рік. Якщо цим займатиметься нинішня комісія, а не нова. Та, навряд чи підлеглі Юрія Луценка, Василя Грицака чи Артема Ситника будуть розчаровані перенесенням термінів. У проекті держбюджету на 2018 рік ще нествореному аналогу американського ФБР виділено 651 млн 567,3 тис. гривень – чималий шмат бюджетного "пирога", який згадані відомства зможуть за допомогою лобістів у владі поділити між собою. Гроші варті того, щоб зараз українці стали свідками активізації розслідування гучних справ...