Чому "звільняють" Уруського і не знімають Степанова: За якою логікою "перетрахують" уряд Шмигаля

Говорячи про неминучу пертурбацію у Кабміні Дениса Шмигаля, називають відразу кілька прізвищ, серед яких – як міністри, що справді провалили свою ділянку роботи, так і ті, на чиє місце хочуть посадити ставлеників тих чи інших груп впливу
 

Політичний оглядач, журналіст відділу «Влада»
Чому "звільняють" Уруського і не знімают…

Питання, чи будуть замінені принаймні окремі члени чинного уряду, регулярно постає на порядку денному українських політиків. Так, у кінці серпня керівник фракції "Слуга народу" Давид Арахамія анонсував заміну групи міністрів чинного уряду, вік якого не досяг ще й року – кабінет Шмигаля працює з березня цього року. Вже за кілька днів від своїх слів чільні "слуги" фактично відмовилися, до того ж спікер парламенту Дмитро Разумков авторитетно заявив, що "глобальних ротацій" в уряді найближчим часом чекати не варто. Та уже наприкінці жовтня Разумков не виключив можливості ротацій у Кабінеті міністрів України, "про які говорили раніше". Тож гойдалки на цій темі тривають.

За чутками, які циркулюють у ЗМІ та політичному середовищі, на Банковій з більшою чи меншою вірогідністю можуть "нагострити лижі" міністру інфраструктури Владиславу Криклію, очільнику Мінфіну Сергію Марченку, главі Міністерства охорони здоров’я Максиму Степанову, керівнику Міносвіти Сергію Шкарлету, міністру оборони Андрію Тарану… "Розстрільний" список можна розширювати від повного складу цього уряду аж до прізвища самого прем’єра. Хто ж насправді з міністрів має більші шанси покинути крісло в близькій перспективі?

Здається, нічого поки не загрожує нинішнім позиціям Дениса Шмигаля. Принаймні це випливає із зробленої в телеінтерв'ю заяви заступник керівника Офісу Президента Кирила Тимошенка. Також він "заспокоїв" міністра охорони здоров'я. Мовляв, найближчим часом той може працювати спокійно. "Якби це було питання вирішене і його хотіли звільнити, то звільнили б на минулій або позаминулій сесії Верховної Ради", – сказав Тимошенко, про зрослі впливи якого останнім часом багато пишуть ЗМІ.

Маловірогідним є й звільнення міністра фінансів просто зараз, коли уряд подав до Верховної Ради проєкт Державного бюджету України на 2021 рік. Це точно загальмує і без того непростий процес перемовин Києва з Міжнародним валютним фондом про фінансову підтримку нашої країни, яка без чергового траншу, та зрештою навіть без твердої і публічної обіцянки Заходу позичити нам гроші, залишиться сам на сам із серйозною економічною кризою, посиленою впливом коронавірусу.

З іншого боку, впливові групи депутатів, які склалися всередині немонолітної монобільшості в Раді, можуть вирішити, що розхитування крісла під Марченком зробить уряд більш поступливим щодо включення їхніх побажань до фінансового плану країни на наступний рік. Та в бюджеті-21 (принаймні, в його ухваленому в першому читанні 5 листопада проєкті) вже закладено мільярди гривень на "хотілки" нардепів, а саме 7,3 млрд на соціально-економічний розвиток регіонів. І де взяти більше грошей – навряд чи знає навіть сам Сорос, а не те що міністр Марченко.

Та все ж його до ухвалення бюджету не чіпатимуть, попри численні претензії до нього не лише з боку депутатів. За даними з політичних кулуарів, у Офісі президента невдоволені відсутністю в голови Мінфіну успіхів у пошуку джерел покриття величезного дефіциту бюджету ще 2020 року. Публічно звучить цифра у 100 млрд грн "недостачі", а впівголоса економісти подейкують і про дефіциту до 150-160 млрд грн. Пенсії і зарплати уряд, з максимальним напруженням, напевне таки виплатить. Але всі інші незахищені платежі з бюджету держави зараз поставлені на паузу, яка, як і минулого року, за часів уряду Гончарука, може затягнутися.

Президент точно не хоче бути крайнім у ситуації провалу зборів до скарбниці держави. Постає питання – хто стане цапом-відбувайлом. Відповідь отримаємо не раніше завершення бюджетного процесу. Хіба що проваляться перемовини з МВФ, що прискорить не лише прихід гострої фази кризи в нашій країні, але й пошук винних.

Уже повинен був звикнути до постійного перебування "сокири" над головою і міністр тієї сфери, яка у нас зветься охороною здоров’я. Поки система з крайнім напруженням сил витримує хвилю COVID-19, Степанов у кріслі теж триматиметься. Але найменший збій в роботі медиків змусить його "відкрити третій конверт". Наблизити відставку може стрімкий злет кривої захворюваності на "корону" або фактичний провал обіцяного владою повного локдауну. Тоді міністра можна буде звільнити, щоб зняти негатив довкола дій влади загалом і хоча б спробувати погасити критичні настрої, які домінують з цього приводу в суспільстві. Тим паче, що за оцінками, більше половини шляху з COVID’ом вже пройдено, і зараз дуже потрібно правильно вибудувати подальшу комунікацію влади з громадянами. А цього немає і не передбачається.

З іншого боку, постом міністра охорони здоров’я в умовах пандемії не нагороджують, а карають. Навряд чи знайдеться достатньо охочих з доброї волі зайняти сьогодні крісло, в якому сидить Степанов – і далі продовжити, а не поховати свою подальшу кар’єру. Тому керівника міністерства і далі критикуватимуть, але йому можуть дати сповна випити з цієї чаші – попрацювати в умовах справді великих масштабів епідемії.

Ніхто всерйоз не рухає позиції в.о. міністра освіти і науки. Перед і одразу після призначення до нього висувалося багато претензій, на які досі не надійшло адекватної відповіді. Тому "звалити" Шкарлета було б не так складно, особливо враховуючи його статус "тимчасовика". Та на користь збереження цього колишнього симпатика "регіоналів" і "плагіатора", як називають його опоненти, працюють такі фактори, як майже родинна пов’язаність з президентом Леонідом Кучмою (кулуарами бродить інформація, що Шкарлет чи не похресник колишнього глави держави – сам він називає Кучму своїм другом). Але головний аргумент за збереження міністра криється в іншому. Подейкують, слово за міністра замовив ректор Криворізького державного університету економіки та технологій, де кафедрою інформатики і прикладного програмного забезпечення завідує доктор технічних наук, професор Олександр Зеленський – батько чинного президента.

І якось зовсім скупим рядком згадують серед прізвищ кандидатів на виліт – міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Олега Уруського. А дарма, придивитися там є до чого. За нетривалий час діяльності на посаді (в уряд Шмигаля Уруський прийшов 16 липня) у фахівців підвідомчих йому стратегічних галузей склалося неоднозначне враження про цього міністра. Останній у часі скандал спричинило недавнє звільнення глави Державного космічного агентства України Володимира Усова. Сам він після відставки заявив, що протидія міністра реформам в космічній галузі "спрямована на знищення космічного потенціалу країни". 

Деякі ж нардепи називають Уруського "міністром без портфеля". Кажуть, що він не має повноважень вирішувати питання підприємств чи сприяти розвитку стратегічних галузей: юридично міністр не має на них жодного впливу. Приміром, за діяльність переважної більшості стратегічних і всіх державних підприємств України відповідає Мінекономіки, свої сфери відання мають Міненерго, Мініфраструктури та інші міністерства. А чим конкретним займається міністр з питань стратегічних галузей – здається, ніхто в країні так і не зрозумів.

Звичайно, на захист віцепрем’єра можна зауважити, що у його міністерстві досі не набраний повністю штат працівників – там працюють заледве десяток людей, відсутнє нормальне фінансування діяльності тощо. Але й наслідки цієї діяльності заслуговують на окреме вивчення. Складається враження, що це міністерство створювалося виключно для піару влади на "турботі про розвиток стратегічних галузей". Галузі ці справді перебувають у дуже складному становищі, яке, проте, аж ніяк не покращується внаслідок праці пана Уруського і його нечисленних підлеглих. І на цьому тлі активізувалися особи, які бажають поділити між собою низку підприємств, пов’язаних зі "стратегічним" міністерством. І відсутність протидії їхнім спробам насторожує чи не найбільше.

Тож загалом картина з можливими відставками у Кабміні Дениса Шмигаля така: постійно мусують одні й ті самі прізвища, роблячи їх крайніми за промахи і загальні помилки системи влади. При цьому обходять мовчанкою імена очевидних кандидатів на виліт.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"