Чому українці і досі збуджуються від Ющенка

„Він живий, він ще не вмер” – приблизно таку першу реакцію викликала масована поява екс-президента у інформпросторі.

Причина такої появи, схоже, відносно проста. Відчуваючи явну слабкість чинного керівництва НБУ, екс-президент – і екс-керівник НБУ – схоже, вирішив повернутись у своє давнє крісло. В якому відчував себе „батьком гривні”, реформатором і улюбленцем нації.

І якщо в оцінці Гонтарєвої Віктор Андрійович, звісно, не єдиний, а її відставка – це питання того недалекого, схоже, часу, коли БПП таки „дотисне” патрона на об’єктивно потрібну заміну, то питання про шанси Віктора Андрійовича у цій справі, звісно, далеко менш однозначне. З одного боку, він і справді проявив себе як адекватний фахівець на посаді голови НБУ. З іншого боку, зайве говорити про шлейф спогадів, що тягнеться за його персоною.

Поява Ющенка на шпальтах ЗМІ викликала помітну – щоб не сказати гіпертрофовану - реакцію українців в соцмережах.

При тому думки коментаторів різко розділились. Одні реагують на появу Ющенка з певною ностальгією, інші – не можуть втриматись в рамках нормативної лексики, описуючи свої відчуття від нової появи екс-президента в медіа-просторі.

І пояснити такий розподіл насправді, доволі просто.

Бо, з одного боку, період президентства Ющенка був своєрідним „золотим віком”. За якого зарплати були високими – а ціни відносно низькими. Коли прибутки від експорту і кредити лились в країну рікою. Коли за народження дітей вперше почали нараховувати реальні соціальні виплати. Коли не було війни. Згадайте 2005-2008 роки.

З іншого боку, президентство Януковича – і все, що трапилось потім – стало платою за ющенківський „золотий вік”. Коли були змарновані шанси на реформи економіки і армії. Коли боротьба з проросійськими силами декларувалась – але велась в мізерно малих масштабах. Коли, врешті-решт, Ющенко зіграв свій „договорняк” з іншим Віктором. Плату за все це ми продовжуємо вносити – і кінця-краю тому не видно.

Можливо, і самому Ющенку варто попрацювати на благо країни в Нацбанку – без заробітної платні, в якості своєрідної покути за все незроблене і змарноване під час його президентства. Це було б чесніше, ніж жити на дивіденди, і розповідати, як легко він зумів би захистити Крим від російської навали одним президентським указом.