Літаки з Росією: Чому Україні не вигідно "міняти" "Русланів" на Іл-76МД

Росія і Україна ведуть закриті переговори щодо продовження льотної придатності літаків Ан-124-100 "Руслан", які використовує російська вантажна авіакомпанія "Волга-Дніпро". Ця інформація спочатку дня ще не мала підтверджень і була опублікована в російських ЗМІ. Згодом вже з'явилося офіційне підтвердження згідно із яким підтримувати літаки, які продали - це наш обов'язок.

Спочатку — факти. Російський перевізник експлуатує 12 "Русланів", які виконують чартерні вантажні перевезення. При тому у світовій практиці кожен літак повинен мати технічний сертифікат придатності до польотів. Держателем сертифікатів цих літаків залишився "Антонов" і за його умовами процедура продовження ресурсу літака повинна проводитися після кожних 4 тисяч льотних годин. Не диво, що "Антонов" виступив категорично проти передачі права обслуговування цих літаків російському конструкторському бюро Ільюшина.

А тепер - "зрада". Анонімний співрозмовник російського видання, буцімто близький до українського Кабінету міністрів, сподівається, що домовленості щодо продовження льотної придатності російських "Русланів" між компанією "Волга-Дніпро" і ДП "Антонов" будуть укладені - "якщо Верховна Рада не поставить політичну доцільність вище здорового глузду".

"Ми мотивуємо домовленості тим, що транспортники Іл-76МД, що знаходяться у нас, а також перебувають на озброєнні ВПС України, - це інтелектуальна власність КБ Ільюшина", - буцімто заявив російським журналістам співрозмовник. На його думку, якщо українська сторона "впреться по "Русланам", то у відповідь може отримати проблеми з Іл-76, на продовження ресурсу яких потрібна документація російського КБ.

З одного боку, певна логіка в такому підході є. Українські ВПС дійсно експлуатують Іл-76, і дійсно залежать від російських авіаконструкторів (хоча будували ці літаки, до слова, не на Росії, а на Ташкентському авіазаводі).

З іншого боку, якщо подивитись на реальний стан справ, потенційний "обмін" виходить далеко не повноцінним. Бо Росія експлуатує відносно сучасні "Руслани", які зможуть літати без ремонту іще багато-багато років, приносячи немалий прибуток "Волзі-Дніпро" та російській казні відповідно. Натомість українські ВПС експлуатують п'ять дуже немолодих Іл.-76МД. Ні, звичайно, є іще зо два десятки "підпарканних" Іл-ів у Мелітополі і не тільки – але шанси на те, що вони отримають двигуни, електроніку та все решту розкрадене обладнання і рвонуть іще колись у височінь, більшість причетних до процесу оцінює більш ніж скептично.

І навіть п'ять живих іще машин невдовзі потребуватимуть не "продовження льотного ресурсу" – а реальної ремоторизації. Цікаво, біля довколаурядові "прагматики" відправлять їх для цього за державний кошт на Ульяновський авіазавод, де модернізуються російські Іл-и?

При тому важкі транспортники цілком успішно освоєні і тим самим заводом Антонова – Ан-70, хай і трохи менший, але істотно економніший, цілком міг би замінити тридцятип'ятилітні Іл-и.

Більше того, зважаючи на те, що українські військові Іл-и емали би експлуатуватися, в силу очевидних причин, головно на внутрішніх лініях, то й формальна російська сертифікація, цілком можливо, не так-то й сильно їм потрібна.

Інша річ, що частина із них займається заробітчанством. Деякі – легальним, перевозячи в рамках операції "Північний сокіл" пальне для полярних баз Данії. А деякі, здається, і трохи менш легальним – судячи з періодичних повідомлень про інциденти з цими літаками на африканських просторах. Здється, саме для "заробітчанських" літаків формальне продовження льотного ресурсу справді потрібне. І для його забезпечення національним інтересам – і заводу Антонова – доведеться "підсунутись".

Зважаючи на всі ці подробиці, з'являється нездорова підозра, що "прагматизм" невідомих посадовців, "близьких до українського Кабміну", має зовсім іншу природу і інше походження. Якими, мабуть, варто було б зайнятися СБУ, а не журналістам. А Верховній Раді у цій ситуації цілком можна було б і відволіктися на те, щоби політична доцільність таки взяла верх. Тільки не над здоровим глуздом, а над чиїмось "прагматичним", але приватним інтересом. Якщо, звичайно, йдеться тільки про гроші, а не про виконання замовлення сусідньої країни.