Чому Тимошенко приречена бути "подругою Медведчука"

У Юлії Володимирівни виникла реальна проблема – у суспільній свідомості її міцно прив’язали до одіозного кума Путіна. Звісно, лідерка "Батьківщини" намагається аргументувати протилежне, розповідає, що вже давно не бачилася з Медведчуком, переводить стрілки на владу, вказуючи на присутність "сірого кардинала" часів Кучми в переговорній групі в Мінську і т.д. Проте факти з її політичної біографії підживлюють міф про "Юлю – подругу Медведчука". І якщо навіть уявити, що до втілення плану "Шатун" вони обоє стосунку не мали, версія про взаємовигідну співпрацю цих політиків виглядає правдоподібною. Тому Тимошенко приречена відбиватися від закидів у дружбі з Медведчуком. 

У політичній біографії Тимошенко було кілька випадків, коли її підозрювали у співпраці з колишній лідером об’єднаних есдеків. Перший – це наміри створити "ширку" з "регіоналами" у 2009 році. Про неї багато говорили, проте лише після втечі Януковича в його володіннях у Межигір'ї було знайдено документи, які підтверджували факт політичних перемовин тодішніх прем’єрки та лідера опозиції, якою була Партія регіонів. Ці документи публікувалися "Українською правдою" та іншими виданнями.

Домовленості передбачали повний поділ влади між Януковичем і Тимошенко до 2029 року, участь у виборах єдиним списком Партії регіонів та "Батьківщини", а також внесення змін до Конституції для обрання президента в парламенті та проголошення імпічменту президенту Ющенку. Президентом парламент мав обрати Януковича, за це в якості плати депутатам продовжували каденцію. Тимошенко мала залишатися прем’єром, а потім замінити Януковича в президентському кріслі. Також по-братськи ділилися посади в уряді та в інших державних структурах, у тому числі на місцях. Але в червні 2009 року Янукович гучно заявив, що президент має бути обраний всенародно. Реакцією на це нібито стала вже крилата фраза Тимошенко "пропало все". Автором ідеї політичного тандему, подібного до російського Путін-Медвєдєв, начебто був саме Медведчук. Хоча, знову ж таки, свічку ніхто не тримав.

Наступного разу підозри про дружбу двох політиків з'явилися ближче до президентської передвиборчої кампанії. Путін тоді був прем’єр-міністром РФ і в цій якості високо оцінив діяльність своєї української колеги. У листопаді 2009 року під час зустрічі в Ялті він заявив: "На мій погляд, уряду Тимошенко вдалося вивести країну в стан самодостатності й реального зміцнення суверенітету". А, оцінюючи стан співробітництва між урядами України й Росії, Путін назвав їх стабільними й комфортними. Навзаєм Тимошенко відповіла, що між урядами налагодилася гарна робота. А ще Путін зробив символічний жест, заявивши, що Росія не штрафуватиме Україну за недобір газу. За організацією ялтинської зустрічі і підготовкою позитивних для Тимошенко меседжів експерти також побачили тінь Медведчука. Вони це мотивували тим, що у кума Путіна з командою Януковича склалися непрості стосунки і він міг зробити ставку на Тимошенко. Якій тоді були конче потрібні добрі новини з Кремля для протидії пропаганді "регіоналів" на півдні і сході. Якщо сам Путін хвалить Тимошенко, то… До речі, хазяїн Кремля досить критично оцінював посадку Юлії Володимирівни за часів Януковича. Але це вже інша історія.

Вже після Майдану лідерка "Батьківщини" потрапляла під вогонь критики за "дружбу з Путіним". Ще до Ляшка в цьому її звинувачували "фронтовики". Зокрема, нардеп Андрій Тетерук закидав Тимошенко примирливу позицію під час засідання РНБОУ 28 лютого 2014 року, коли обговорювалося, як реагувати на окупацію Росією Криму. Тоді, правда, про Медведчука Тетерук не згадував.

Фігура кума Путіна знову забовваніла біля Юліної політсили завдяки Надії Савченко. Її звільнення з російського полону, як відомо, стало можливим, у тому числі, дякуючи участі Медведчука. А її подальші заяви політики та експерти розцінювали як відверте підігрування проросійським силам. Оскільки ж Тимошенко публічно не засуджувала Савченко, звідси експерти робили висновок, що можуть існувати якісь домовленості між нею і лідером "Українського вибору".

Однак, попри відсутність прямих доказів співпраці Тимошенко з Медведчуком (або, можливо, небажання влади їх оприлюднювати до пори до часу), в українському суспільстві, схильному вірити в "зради", цей міф добре приживається. І як від нього "відбілитися" – це проблема для Тимошенко і її команди. То ж або вона наведе залізні аргументи на свій захист, або ж скандали, подібні до сьогоднішнього, будуть повторюватися неодноразово.