Чому Тимошенко краще не дорікати Гройсману "ширкою"

Одразу з новим урядом та новим прем'єром Володимиром Гройсманом країна отримала і "європейську, державницьку та демократичну опозицію" в особі Юлії Тимошенко та її політсили. Опозиціонувати Гройсману Юлія Володимирівна почала як то кажуть з місця в кар'єр – ще до того, як парламент проголосував за нового прем'єра. А одразу після голосування опозиційність Тимошенко взагалі розквітла буйним цвітом.

Власне, в тому, що опозиція жорстко і безкомпромісно критикує владу, немає нічого дивного. Так само не дивує й те, що Юлія Володимирівна не хоче марнувати жодної хвилини своєї опозиційності без того, аби "проїхатися" по конкурентах. От тільки для критики від опозиції має бути хоч якийсь предмет, хоч якісь державницькі рішення нового уряду, а пані Тимошенко вирішила не чекати поки Гройсман чи його міністри зроблять хоч щось, і почала свою опозиційну "війну" першою.

Підставою для своїх звинувачень Тимошенко обрала сам процес голосування за уряд Гройсмана. Мовляв, за Гройсмана голосувала не демократична коаліція "на двох" з БПП та "Народного фронту", а "ширка", тобто коаліція за участі екс-регіоналів з "Відродження" та "Волі народу". А це, за її логікою, цілковита "Зрада".

Ніде правди діти, за уряд Гройсмана і справді голосували депутати з "Відродження" та "Волі народу". От тільки Юлія Володимирівна у своїх гнівних випадах забула нагадати, що традицію "ширки" в українській політиці започаткував аж ніяк не Гройсман, і навіть не Порошенко. До цієї тактики неодноразово вдавалася саме Тимошенко під час свого другого прем'єрства.

Якщо хтось підзабув події 10-річної давнини, то нагадаємо. Що одразу після перемоги Помаранчевої революції Юлія Володимирівна стала прем'єром в тому числі і завдяки голосам блоку Литвина, який на той час був ні чим іншим як представником "злочинної кучмістської влади". Але 2005-го Юлію Володимирівну цей факт аж ніяк не бентежив.

Не цуралася Тимошенко "ширки" і під час свого другого прем'єрства. Так, 2007-го, коли її конфлікт з президентом Ющенком набув особливої гостроти і Віктор Андрійович вирішив вдруге розпустити парламент, пані Тимошенко швиденько "переформатувала" коаліцію за допомогою "тушок" з президентської фракції "НУ-НС" і того ж таки Литвина. І ця коаліція допомогла Юлії Володимирівні досидіти аж до президентських виборів-2010 та програти Януковичу. Після цього Литвин вкотре змінив політичну орієнтацію, і допоміг Януковичу відправити Тимошенко у відставку.

Окреме місце в новітній політичній історії України займає і намагання створити так звану "ширку" ПРіБЮТ за участі блоку Тимошенко та Партії регіонів в 2009-му. Тоді розділ влади між Тимошенко і Януковичем був майже "на мазі", але в останню мить все зірвалося. Тим не менше цю недороблену "ширку" пані Тимошенко згадують ще й досі.

Хай там як, але не варто забувати, що "Відродження" та "Воля народу" все ж таки не є членами коаліції, але це жодним чином не зобов'язує їх голосувати виключно проти будь-якої ініціативи влади. Можна скільки завгодно говорити про "договорняки", і Юлія Володимирівна робитиме це ще неодноразово, з юридичної точки зору все це буде лише розмовами.

А ще пані Тимошенко чомусь дуже роздратувала обіцянка Гройсмана показати, "як керувати державою". І в цьому випадку образа двічі екс-прем'єра з десятиліттями політичних баталій та двома політичними відсидками за плечима цілком зрозуміла. "Краще зробити, ніж показувати. Починати треба не з погроз, а з конкретних кроків", - відповіла вона Гройсману. Тут не посперечаєшся, Юдія Володимирівна цілком права. Чи вдасться щось зробити Гройсману на посаді прем'єра, поки ніхто сказати не може, а от пані Тимошенко вже двічі продемонструвала країні, як вона керує державою, і навіть отримала за своє керування оцінку від виборців. І ця оцінка, чесно кажучи, не надто висока.