Чому "санкції" Гонтаревої проти російських банків в Україні – для галочки

Йдеться про перелік "санкцій" проти працюючих на українській території банків, що належать російським державним фінансовим інститутам.

Той перелік заходів, який виноситься завтра на засідання РНБОУ, з подачі Нацбанку - ніякими санкціями не є.

По пунктах пояснюю, чому.

1. Заборона на розподіл прибутку - не діятиме, оскільки всі без винятку "дочки" росбанків збиткові.

2. Заборона на розподіл капіталу - не діятиме, оскільки згідно із законом про банки розподілити прибуток можна тільки після погашення всіх зобов'язань.

3. Заборона повернення міжбанківських кредитів - нікчемна, так як всі без винятку "дочки" росбанків вже конвертували такі борги в капітал (щоб не заводити живі гроші).

З перерахованого вище випливає очевидний висновок - "санкції" запропоновані для галочки. Для того, щоб нічого не змінювати, і зберегти кремлівські банки в Україні "як є".

Тим часом, єдино правильне рішення щодо "фінансових агентів Кремля" - тільки одне.

Негайне закриття або націоналізація.

Необхідно чітко розуміти, що дочірні банки російських держбанків - це інфраструктурний елемент для потенційного російського збройного вторгнення.

Регіональні представництва "Сбербанку России", "Промінвестбанку", ВТБ Банку - по суті, вже готові пункти адміністративного управління в усіх регіонах країни + платіжна інфраструктура для видачі пенсій та допомог народним масам для їх заспокоєння.

Саме тому Кремль так бореться за ці банки, навіть не дивлячись на їх збитковість і очевидну політичну вигоду від банкрутства з вини Києва (адже гроші там тримають тільки явні прихильники Путіна і "Кримнаша").

За моїми даними, сьогодні в Адміністрацію президента дзвонив глава "Сбербанку России" Герман Греф, який переконував ряд чиновників не застосовувати ніяких жорстких рішень щодо "дочки" "Сбербанку".

Дзвонив, очевидно, і в Нацбанк.

Які аргументи використовують Кремль і його банкіри при розмовах з українськими чиновниками, які так завзято кинулися захищати російські банки на нашій території - я, на жаль, не знаю.

Знаю тільки те, що і глава НБУ Гонтарева і президент Порошенко - мали свого часу дуже тісні зв'язки з російською державною фінансовою корпорацією ВТБ.

Перший заступник голови російського ВТБ Соловйов був співвласником гонтаревської компанії ICU. Президент Порошенко - продавав ВТБ свій банк "Мрія".

А тепер просто пожива для роздумів.

На момент продажу в січні 2006 року капітал банку "Мрія" складав $ 39,7 млн​​.

ВТБ купив його за $ 70 млн, або за 1,77 капіталу (з яких треба було сплатити податки).

У тому ж 2006 році, через 2 місяці, французький банк "Креді Агріколь" здійснив операцію з купівлі "Індекс банку" за $ 260 млн. При цьому капітал у "Індексі" був таким же як у "Мрії" - близько $ 40 млн.

Тобто, французи купили "Індекс" за 6,5 капіталів.

А Петро Олексійович в той же період продав "Мрію" російським набагато дешевше, всього за 1,77 капіталу.

Звідки (і куди) така різниця - додумайте самі.

Олександр Дубинський