Чому Путін має бути дуже задоволений результатами Євробачення

Врешті відгриміло переможне для України Євробачення-2016, головну партію в якому, принаймні для глядачів Східної Європи, зіграло протистояння України та Росії. Скільки б не торочили організатори Євробачення, що їхній конкурс виключно пісенний, в якому немає місця політиці, ми то з вами чудово знаємо, що Євробачення – це в першу чергу політична подія, а поп-пісеньки – то таке… яскраве оздоблення. На європейському пісенному конкурсі уже давно голосують, керуючись геополітичними вподобаннями, а не музичними смаками, і це стосується як професійного журі, так і пересічних поціновувачів сучасної естради.

Цього року загалом все було як завжди. Російське професійне журі віддало перше місце дружній Вірменії, не давши Україні жодного балу. За тим же принципом голосувало і українське журі: Росії – нуль, а вищий бал союзницькій Литві.

Що ж стосується глядацького телефонного голосування, то тут сталося те, про що нам варто серйозно задуматися, а пан Путін у Кремлі може задоволено потирати свої загребущі рученятка. Українські телеглядачі віддали вищий бал саме Росії – країні, з якою от уже два роки йде війна. Не сильно відстали і росіяни, поставивши Україну на друге місце.

Для Кремля такий результат політичних євроспівів майже ідеальний. Звісно, було б ще краще, аби росіянин Лазарєв став переможцем Євробачення, але в Москві певно і не просили від долі так багато, враховуючи всі особливості нинішніх стосунків між російською "імперією світла і правди" та ненависною загниваючою "Гейропою".

Але і той результат, який маємо, чудово ілюструє головну пропагандистську тезу путінської Росії в українському питанні – українці і росіяни це один народ і ніщо не здолає віковічне українсько-російське братерство. А нинішня війна – то лише злочин "кривавої хунти", що приречена на провал. А українці, раз голосують за Росію, попри все вважають їх справжніми братами.

Хай там як радіють цьому факту росіяни, нам було б варто в першу чергу обмізкувати, як так вийшло, що українці проголосували на Євробаченні за ворога і агресора. А тут зіграли свою роль одразу кілька факторів. По-перше, попри все патріотичне піднесення останніх років, людей, що отримали образливе прізвисько "вата", в Україні досить багато. З початком війни вони, звісно, залягли на дно і нагадують про себе не так вже й часто. Тим не менше, останнє 9 травня вкотре довело, що до остаточного зцілення українців від "ватної" зарази ще досить далеко. Варто не забувати і про той фактор, що особливо вразливі до ватних ідей та совкової ностальгії люди з не надто високим рівнем освіти та інтелекту, які і є головним споживачем поп-культури та любителями СМСити на підтримку власних кумирів. Тобто середньостатистичний свідомий українець з меншою імовірністю буде цікавитися творчістю учасників Євробачення, аби проголосувати за когось з Польщі, Литви чи навіть Австралії, в нього і без того купа власних справ. А от недалекий апологет Путіна, аби довести Гейропі, що "Росія ета мощь" цілком може СМСити з усіх можливих номерів.

По-друге, не варто забувати, що досить великі і густозаселені території України наразі де-факто окуповані Росією, але мобільні оператори там і досі працюють українські. Тож не треба виключати, що вирішальний внесок в результати українського голосування внесли саме правильно оброблені дворічною пропагандою жителі "Лугандонії".

Ну, і на останок. Не можна не зауважити, що переважна більшість українських операторів мобільного зв'язку так або інакше пов'язані з російським бізнесом. Приміром, "Київстар", за офіційними даними, належить росіянам на 47%, МТС – взагалі стовідсотково російська компанія, а європейський бренд Vodafone, який віднедавна використовує МТС, це лише бренд по франшизі, і ніяк не впливає на те, що компанією керують з Москви. Частка ж інших мобільних операторів в Україні надто мала.

Чи можуть в російських компаніях "накуртити" потрібний результат голосування для свого виконавця на Євробаченні? І хоча від цього питання добряче тхне конспірологією, повністю виключати таку можливість, мабуть, не варто.

А що стосується високого місця Джамали в російському телефонному голосуванні, попри всі крики про антиросійську пісню, то тут не варто забувати, що в Криму все ще залишається близько 300 тисяч кримських татар, які цього року мали можливість голосувати на правах росіян (питання, як так сталося, що Євробачення по суті визнало окупацію Криму Росією – тема окремої дискусії). То ж за 10 балів від Росії кримськотатарська співачка має завдячувати, в тому числі, і своїм співвітчизникам в окупації.

Отже, в підсумку усіх європопбаталій зазначимо: Путін може результатами Євробачення тішитися, російські пропагандисти заводити свої старі платівки про "братскіє народи", росіянин Лазарєв вважати, що насправді переміг він, бо заангажоване русофобське журі - то вибрики всюдисущого Держдепу. Ну, а ми, звісно, маємо пишатися успіхом Джамали, але не забувати, що процес випалення "вати" з голів наших співвітчизників триватиме ще довго.