Чому під МВС не стоять з плакатами "Хто замовив Вадима Комарова"

4 травня у Черкасах жорстоко побили місцевого журналіста Вадима Комарова. Майже тиждень він знаходиться у реанімації, зараз перебуває у комі. І от з'являється такий пост:

Можна зрозуміти дещо ображений тон, але при цьому в словах пані Хвилі є раціональне зерно. Дійсно, історія Ноздровської, попри усі заяви, виявилася по суті своїй побутовим конфліктом (інша справа – що було далі, уже із самим розглядом справи), а про Комарова ще того ж дня, коли його і побили, повідомили, що він готував публікацію плівок, які доводять причетність деяких чиновників Черкас до корупційних схем. Тож ситуація тут резонансна в квадраті – і напад на публічну людину, і корупція. Та сама, проти якої мало не вся Україна піднялася у своєму праведному електоральному гніві.

Але – реакції на побиття Комарова немає майже ніякої. Ті люди, які не просто підтримували Катерину Гандзюк (також постраждалу через проблеми із місцевою владою), а згадували про напади на активістів взагалі – зараз чомусь мовчать. Не до того, роз'їхалися на "майські"? Можливо. Їх цікавила у першу чергу справа самої Гандзюк, з якою вони мали певні (дружні, товариські, робочі, активістські) стосунки? Цілком може бути. Ба більше – якщо людину цікавить лише один конкретний випадок, вона має абсолютне право цікавитися лише ним, відстоювати лише його. Правда, коли такі люди приходять на Банкову із портретами інших постраждалих, а потім ігнорують черговий, більш ніж резонансний випадок – це викликає відповідні питання.

От що не викликає ніяких питань – це мовчання з боку деяких, назвемо їх так, громадських організацій. Їхня підтримка "гандзюківських" акцій протесту з самого початку виглядала як політична технологія, направлена проти одного із кандидатів у президенти. Зараз цей кандидат, успішно (для тих, хто, імовірно, й давав завдання цим організаціям) програвши вибори, збирає свої речі в Адміністрації президента. Виходити із гаслом "Порошенко, хто замовив Вадима Комарова?" – безглуздо. До Зеленського в цій ситуації претензій іще менше, він навіть на посаду не вступив. Можна, звісно, прийти під офіс МВС (як-не-як, "внутрішніх справ" же міністерство), або влаштувати пікетування черкаської мерії чи навіть обладміністрації (бо на їхній території стався інцидент, до того ж, за неофіційними даними, у розслідуванні Комарова йдеться якраз про чиновників міськради). Але чомусь не приходять.

І все ніби зрозуміло, і все ніби логічно. Одних цікавила конкретна справа (в коментарях до опублікованого вище посту уже натрапив на реакцію "ні*я вони вам не должні"; і дійсно – не должні ж), іншим потрібен був політичний шум, треті взагалі ішли туди, куди їх вели. Але у підсумку черкаський журналіст Вадим Комаров у комі з пробитою головою, а Україна про це і не знає. Цікаво, чи справу Гандзюк завершать? Бо таке враження складається – через різке зниження громадської активності навколо неї, - що після фактичної зміни хазяїна Банкової у нас і поліція, і прокуратура запрацювали з просто-таки космічними швидкістю і ефективністю. Або справі причина просто у "майських" святах, і з наступного понеділка ми ще почуємо про акції протесту. Як думаєте?