Чому Білорусь братається із США під носом у Путіна

Так, заступник держсекратаря США з політичних Девід Хейл повідомив про рішення щодо відновлення диппредставництва країни у Булорусі на рівні послів.  

"Ми вважаємо, що сьогодні історичний момент у білорусько-американських відносинах. Я радий взяти участь в оголошенні готовності до обміну послами як наступного кроку в нормалізації наших відносин", — зазначив дипломат.

Власне, пропозицію ще кілька місяців тому внесла білоруська сторона, а Вашингтон взяв час на роздуми і зрештою таки наважився зробити крок назустріч. 

У відносинах між країнах різко похолодало у 2000-х. Білорусь засудила вторгнення США до Іраку і запропонувала лідеру країни політичний прихисток. За це Хусейн виділив дружній країни $0,5 млн, на які у Мінську побудували бібліотеку. Лукашенко водив дружбу з Муаммаром Каддафі та Фіделем Кастро, до яких в Америці симпатій, м'яко кажучи, не відчували. До того ж, у США звинувачували його в диктаторських методах правління, зокрема, придушенні опозиції. 

У 2008-му через порушення прав людини в Білорусі США запровадила санкції проти  державного підприємства "Белнефтехим". Білорусь відкликала посла із Вашингтона,  і видворила американську диппредставницю із Мінська. У 2015-му санкції призупинили, але про активне співробітництво не йшлося. 

І ось, через 11 років крига скресла, для чого були вагомі причини. 

Чиста американська нафта

Білорусь та США можуть не лише "помиритися", але і стати стратегічними партнерами. У Мінську, зокрема, розраховують на купівлю американської сирої нафти, що послабить ресурсну залежність Білорусі від Кремля. 

У Білорусі два головних НПЗ, і працюють вони здебільшого з російською нафтою. Втім, якість сировини незадовільна. Зокрема, минулого квітня на Мозирському НПЗ виявили, що нафта має підвищений вміст органічних хлоридів. Через ексцес Білорусь була змушена призупинити транзит нафтопроводом "Дружба". З'ясувалося, що через забруднення обладнання заводу потребує ремонту (збитки оцінили у $30 млн).

Себто, продовження співпраці з Росією у колишньому масштабі може обернутися для Білорусі низкою форсмажорів і, як наслідок, нестабільністю. 

До того ж, на Росії збираються підвищити податок на видобуток корисних копалин, а це може призвести до подорожчання "сусідньої" нафти для Білорусі.  

Тож наразі Мінськ намітив саме США як альтернативного постачальника (як партнерів розглядав Еквадор, Індію, Азербайджан, Саудівську Аравію, Катар і Нігерію).

Пов'язана з концерном "Белнефтехим" "Білоруська нафтова компанія" найняла лобіста Девіда Генкареллі. За його допомоги країна сподівається отримати спеціальну ліцензую США для закупівлі нафти у країні. І, скоріше за все, такий дозвіл Лукашенко може записати собі в актив вже цієї осені, а точніше, – у листопаді. 

Що ж до США, Білорусь як партнер цікава країні не лише з економічного, а й з геополітичного аспекту. Це можливість "відкусити" від російського ВВП, що вже є вдалим ходом на шахівниці між давніми супротивниками. 

Але, що важливіше, це можливість здобути певний вплив у державі, яку завжди записували у проросійський табір, особливо на тлі інформації про намір створити "союзну державу" – себто, об'єднати економіки двох країн, що пізніше може призвести і до утворення єдиного політичного центру. 

А ще, з боку Білорусі перспективи розширення партнерства із США – в тому числі, важелі тиску на Росію. Своєрідне нагадування, що союзника із протилежного табору знайти зовім не важко. А дружити з Лукашенком безумовно зацікавлені не лише в Кремлі.