Мадридська небезпека: Чим загрожує зірваний референдум в Каталонії

Потенційне відокремлення Каталонії – це, звичайно, прикрість для Мадрида. Але демонстративна і примусова відміна референдуму може призвести до нітрохи не менших бід в недалекому майбутньому

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Мадридська небезпека: Чим загрожує зірва…

По мірі наближення 1 жовтня, дати, коли уряд Каталонії сподівається провести референдум, за результатами якого оголосити про незалежність регіону від Іспанії, офіційний Мадрид нарощує протидію такому розвитку подій.

Після того, як до великих каталонських міст прибули пороми з жандармами та військовими, а прем'єр-міністр Іспанії Маріано Рахой ще з три рази у жорсткому тоні порадив каталонцям відмовитись від референдуму, поліцію Каталонії перевели під прямий контроль міністерства внутрішніх справ Іспанії. Державний прокурор Каталонії повідомив усім місцевим поліцейським силам, що вони тимчасово переводяться під єдине командування, яке буде підконтрольним безпосередньо міністерству внутрішніх справ у Мадриді.

У відповідь на що радник внутрішніх справ женералітету Каталонії Жоакім Форн заявив: "Ми засуджуємо втручання держави в контроль над поліцейськими силами Каталонії... Ми не будемо приймати цей контроль".

Проти референдуму (не виключено, що з подачі офіційного Мадриду) достатньо чітко висловилась і Європейська комісія. Її речник Маргаритіс Схінас, коментуючи арешти прихильників референдуму в Каталонії, заявив: "Ми маємо поважати іспанську конституцію. Ми, звісно, маємо поважати всі конституції наших держав-членів. І такі питання мають вирішуватися відповідно до конституцій кожної держави-члена". Що, звичайно, є прямим засудженням референдуму – бо його можливість в іспанській конституції не передбачена. Як не передбачена можливість відокремлення етнічних автономій від держав у практично всіх конституціях нашої планети. Винятком є хіба Ефіопія, де регіони відокремлюватись можуть, але не хочуть. Певно, не вірять, що це допоможе.

Втім, окрім гори батогів Мадрид намагається використати проти референдуму і жменьку пряників. Зокрема, міністр економіки Іспанії Луїс де Гіндос заявив, що іспанська влада може надати Каталонії автономне фінансування, якщо референдум про незалежність не відбудеться. Принаймні, Мадрид готовий почати про це говорити.

Але головною стратегією кампанії проти референдуму, все-таки залишається ставка на примус і жорстку протидію. І ця стратегія, звичайно, спрацює. Бо досить жандармам та військовим завадити процедурі голосування на кількох десятках дільниць – а маючи наявні в Мадриду силові ресурси зробити це цілком реально – як результати референдуму вже можна буде піддати обґрунтованому сумніву. А проголошувати незалежність на фоні жорсткого неприйняття з боку ЄС, і при тому на сумнівних юридичних засадах, в Барселоні, скоріше за все, не захочуть. Все-таки Каталонія – це не іракський Курдистан, де від результатів референдуму, не виключено, залежить подальше фізичне виживання учасників події.

Питання лиш в тому, якими будуть довготривалі наслідки "придушеного" референдуму. Першим – і очевидним – результатом стане поява дуже незадоволених каталонців. Саме від міри невдоволення яких буде залежати спосіб боротьби з "іспанськими окупантами" – від листівок до вибухівки включно. Себто на початку будуть виключно квіти та листівки, а після кількох жорстких розгонів демонстрацій та тюремних ув'язнень активістів – з'явиться і все інше.

Звичайно, терор – не спосіб розв'язання політичних протиріч. Але коли з легальними механізмами ситуація така, як вона є, певний відсоток радикальних прихильників незалежності із часом цілком може перейти будь-які межі.

Другим наслідком стане довготривале зростання популярності схильних до відокремлення політичних сил. Після придушення референдуму розраховувати не те що на проіспанський уряд – навіть на нейтральне ставлення до Мадриду в Каталонії не доведеться іще протягом десятиліть.

Третім наслідком стане зниження економічних результатів регіону. Одним з головних джерел прибутку Барселони є туризм, а більш чи менш масштабні визвольні змагання навряд чи сприятимуть його зростанню. З іншого боку і Мадрид при перерозподілі коштів, призначених для економічного та інфраструктурного розвитку регіонів, не забуватиме того факту, що інвестиції в Каталонію – не найнадійніше вкладення коштів. Що, в свою чергу, стане вагомим аргументом на користь тези про те, що "Мадрид нас експлуатує" - і подальшого наростання незадоволення.

Тому вкладення коштів у масштабну поліцейську операцію, яке зараз здійснює центральна влада Іспанії, буде, звичайно, дешевшим та ефективнішим вирішенням проблеми, ніж, приміром, згода на референдум, поєднана з агітацією за збереження єдиної країни і широку автономію для каталонців. Як, наприклад, у 2014 році дозволив референдум про незалежність Шотландії Лондон – і блискуче на ньому виграв.

Штука лише в тому, що просто і дешево вирішивши нагальну проблему силовим способом, Мадрид, схоже, закладає міну під власне майбутнє.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme