Чи зможе Порошенко протиставити Саакашвілі "партію етнічних українців"

Варяги-реформатори на чолі з Саакашвілі можуть перемогти партію влади в недалекому майбутньому. Правда у Порошенка все ще є шанс цього не допустити

Чи зможе Порошенко протиставити Саакашві…

Скандальна заява Айвараса Абромавичуса про відставку з посади міністра економічної політики, притрушена звинуваченнями у корупції на адресу одного з лідерів Блоку Петра Порошенка Ігоря Кононенка, спровокувала чергову хвилю дебатів навколо етнічної чистоти українських реформаторів.

Підіграв цій темі і головний варяг української політики Михайло Саакашвілі, який підтримав Абромавичуса одразу ж після його відставки постом у "Фейсбуці" про те, як "литовці і грузини змушені взяти на себе функцію захисників країни від деяких нечистих на руку людей, що хоч і народилися в Україні, але прорвалися у владу, завдають шкоду її інтересам".

Подібна риторика спровокувала чергове загострення радикального "патріотизму" в певному колі політиків, які вкотре завели шарманку про те, що серед 40 мільйонів українців вистачає і своїх геніїв-реформаторів, але політичні гастарбайтери займають їхні робочі місця, ну і так далі в тому ж дусі.

Отже маємо ситуацію, коли чинна влада, і урядова і президентська її частина, стрімко втрачає останні залишки довіри і популярності, в тому числі і через непослідовні, половинчасті та непереконливі реформи. З іншого боку набирає ваги ще не оформлений "етнічно нечистий" новий політичний проект Саакашвілі, який позиціонує себе саме як реформаторський та технократичний – тим, чого не дочекалися поки ані від Яценюка, ані від Порошенка. Очевидно, що до цього політпроекту приєднається і відставлений Абромавичус. Примітно, що "Вашингтонський обком" вустами послів 9 євроатлантичних держав уже висловив свою підтримку Абромавічусу.

Таким чином виходить, що іноземні варяги, покликані в Україну в першу чергу в якості красивого реформаторського фасаду, стрімко перетягують ковдру на себе. І, аби цей процес не став незворотнім, президенту потрібно щось робити. Власне, Петру Олексійовичу достатньо запропонувати суспільство на противагу варягам-реформаторам "партію етнічних українців-реформаторів", а самому відійти дещо вбік і дати ти реформаторам, справді, працювати. Натомість, спостерігаємо реакцію цілком типову для української політичної культури – на посаду Абромавичуса, не встиг він отримати згоди парламенту на свою відставку, уже сватають то Віталія Ковальчука, то Олександра Домбровського. Головною перевагою і того і іншого є не реформаторство, не технократичність, і не видатний професіоналізм в питаннях економіки, а близькість до Петра Олексійовича.

Подібна кадрова політика цілком природня людській натурі та певною мірою виправдана, але в разі її продовження "неетнічні" реформатори і далі набиратимуть електоральні бали, бо українці просто не бачитимуть їм альтернативи. А після парламентських перевиборів, на яких "неетнічні українці" цілком можуть перемогти БПП, не говорячи вже про НФ, мова може вже піти про перевибори президентські. 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme